3. Використання невербальних засобів спілкування

Велике значення для підсилення смислової виразності та впливу на слухачів мають невербальні засоби спілкування—міміка, жести, погляд, поза промовця.

Міміка—це вираз обличчя, пов'язаний зі змінами положення м'язів навколо рота, очей. А. Коні стверджував, що в гарного оратора обличчя говорить разом з язиком.

Жести—це рухи тулуба, голови, рук або ніг. Природна жестикуляція зближує промовця зі слухачами і робить зміст виступу більш зрозумілим. Однак для цього жести мають бути природними, м'якими, стриманими та узгоджуватися з рухами усього тіла, не бути різкими.

Погляд—це контакт за допомогою очей. Зоровий контакт промовця з аудиторією потрібен, щоб визначити реакцію на свої слова.

4.3Асоби активізації уваги слухачів

Готуючись до виступу, оратор має готуватись і до встановлення контакту з аудиторією. Досвідчені промовці привертають увагу аудиторії за допомогою різних прийомів:

1. „Чіпляючий гачок» . Це може бути розповідь про якусь дивовижу, чийсь нестандартний вчинок, звернення до аудиторії з несподіваним запитанням, прохання про пораду тощо.

2. Зосередження уваги оратора на доброзичливому обличчі одного зі слухачів.

3. Емоційні розрядки—запропонувати відгадати, кому належить цитована думка, пожартувати, розповісти анекдот.

4. Риторичне запитання.

5. Емоційне та інтелектуальне співпереживання.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які види і жанри усного мовлення за професійним спрямуванням ви можете назвати?

2. Назвіть основні етапи підготовки до усного публічного виступу.

3. Як треба будувати усне монологічне висловлювання?

4. Назвіть невербальні засоби спілкування.

5. Які вам відомі засоби активізації уваги слухачів?

ДОВІДКОВИЙ МАТЕРІАЛ

Полеміка, дискусія, диспут—це метод виявлення і доведення істини. Під час полеміки слід дотримуватися таких правил іприйомів:

1. визначити предмет дискусії;

2. точно сформулювати тези, які мають бути зрозумілими і для опонента;

3. у ході дискусії не можна відхилятися від теми полеміки;

4. слід дотримуватися логічної послідовності у доведенні своїх положень, обдумувати кожний логічний хід: не тільки свій, а й противника, не тільки реальний, а й можливий;

5. треба вміти слухати і розуміти не тільки самого себе, а й свого противника.

Прийоми полеміки:

1. прийом удаваного „погодження" з противником, щоб завдати йому подвійного логічного удару;

2. прийом передбачення можливих доказів опонента, щоб спростувати їх.

Виступ під час дискусії—це роздум проблемного характеру. Автор такого роздуму намагається знайти вирішення певної проблеми чи складного питання. Оскільки багато проблем не передбачають однозначного вирішення, роздуми часто мають дискусійний характер.

Композиція мовлення під час дискусії

Будується виступ дискусійного характеру таким чином:

1. вступна частина (вказівка на те, про що говоритиме виступаючий і чому);

2. основна частина (виклад власних думок на певну проблему чи питання, докази);

3. висновки(пропозиції).

У виступі дискусійного характеру часто використовується ілюстративний матеріал для доведення основної думки (теми) висловлювання. Ним можуть бути приклади з життя (свого, класу, технікуму, близьких) або з літератури.

Під час виступу слід чітко уявляти, з якою метою виступаючий буде говорити, якої реакції слухачів він домагається.

Виступ дискусійного характеру треба будувати з доброзичливістю. Навіть виступ проти якоїсь ідеї, думки потрібно будувати як підтримку позитивного, що є в запереченнях того, хто з вами сперечається.