6. Перспективи розвитку ринку сировини і енергоносіїв

Сектор сировинних товарів є домінуючим в економіках багатьох країн, що розвиваються, з точки зору виробництва, зайнятості населення та валютних надходжень. Тому, визначення сучасних особливостей світової торгівлі сировинною продукцією та виявлення пріоритетних напрямків її подальшого розвитку. Основними ринками сировинних товарів є ринки сільськогосподарської сировини і продовольства, ринки палива, руд і металів, ринки хімічної продукції. В останні роки спостерігається зниження темпів зростання світового експорту сировинних товарів, хоча абсолютні розміри торгівлі цією групою товарів збільшуються. Експорт сировинної продукції складає майже 50% експортних надходжень з країн третього світу. Останнім часом, відбувається підвищення значення міжнародної торгівлі мінеральним паливом – нафтою та газом, - насамперед, внаслідок розвитку хімічної промисловості, змін в структурі паливно-енергетичного балансу країн та модернізації сільського господарства у більшості країн, що розвиваються та країнах з новою економікою. Найважливішим напрямком підвищення міжнародної конкурентоспроможності виробників мінеральних добрив в умовах кризи є зниження їх енергосировинної залежності. Так, у вартості аміаку (який, в свою чергу, використовується у якості сировини для виробництва азотних добрив) частка природного газу становить 70-75%. Особливо актуальним це завдання є для національних виробників. Реалізація заходів з підвищення енергоефективності здійснювалась одночасно із заходами корпоративної реструктуризації: оптимізація кількості юридичних осіб, удосконалення бізнес-процесів і збільшення продуктивності праці; підвищення прозорості бізнесу за допомогою удосконалення стандартів корпоративного управління; сприяння формуванню більш чіткої управлінської інформації з метою оптимізації процесу прийняття рішень; забезпечення справедливого і прозорого підходу до всіх акціонерів.

7. Україна на світовому ринку сировини

Україна має унікальне географічне розташування як транзитна держава і територіально знаходиться на шляху значних енерготранзитних потоків. Вона завоювала певну нішу в світовому транзитному бізнесі: починаючи з 1992 р., підписано 142 міжнародні угоди, які визначають співпрацю з транспортни­ками понад 80 країн світу.

За кількісними характеристиками та потужністю продуктивних сил Україна може бути достойним партнером у світовій економічній системі. Оскільки, значний економічний потенціал становлять видобуток залізної руди, вугілля, виробництво чавуну, сталі, цементу, мінеральних добрив, електроенергії. Серед організаційно-економічних чинників, що сприяють включення України до сучасної системи МПП є ступінь розвитку процесів концентрації, спеціалізації та кооперації виробництва на рівні світових економічних зв’язків. Слід відзначити, що суттєву роль в забезпеченні життєдіяльності України відіграє виробнича кооперація з іншими державами, яка за останні роки набуває стрімкої динаміки. На сучасному етапі у структурі економіки України переважає продукція видобувних галузей та аграрного комплексу. Найбільш вагомий експортний ресурс – це продукція чорної металургії, що становить 30% експортних постачань країни. Україна експортує усі види продукції металургійної галузі, починаючи від сировини і напівфабрикатів і до кінцевих виробів. Значну частку у структурі металургійного експорту країни має залізна руда, яку експортують до країн Східної Європи та СНД. Крім того, експортується невелика кількість кольорових металів –мідь, нікель, свинець, алюміній, цинк. Найбільшими експортерами металургійної продукції є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та Луганська області. Україна має можливості для нарощення обсягів експорту кольорових металів, насамперед, алюмінію і титану.

Друге місце в структурі експорту нашої держави займає продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості. В експорті хімічної продукції переважають вироби неорганічної хімії, зокрема мінеральні добрива, проте товари органічної хімії мають досить малу частку. Експортну спеціалізацію в хімічній промисловість мають підприємства Луганської, Івано-Франківської та Черкаської областей, які забезпечують майже половину всієї експортної продукції хімічної промисловості.