7.3. Управління нормуванням праці

Система управління нормуванням праці персоналу організації

охоплює:

1. Структуру органів та підрозділів, що займаються нормуванням праці.

2. Організацію розробки, затвердження та впровадження мето­дичних та нормативних матеріалів.

3. Організацію роботи з установлення, перегляду, обліку виконання норм.

3. Планування роботи з нормування праці.

4. Планування, облік та аналіз трудомісткості продукції.

5. Аналіз використання робочого часу.

6. Організацію вивчення та розповсюдження сучасного досвіду в

галузі нормування праці.

8. Організацію підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, зайнятих нормуванням праці.

9. Аналіз стану нормування праці у організації.

10. Звітність питань нормування праці.

Стан нормування праці у організації характеризують наступні показники:

відповідність інформаційної та нормативної бази сучасним умовам;

середній коефіцієнт (відсоток) виконання норм аналізованою сукупністю працівників, їх розподіл за даним показником;

рівень використання ЕОМ у нормуванні праці;

наявність автоматизованих робочих місць нормувальників;

загальна кількість норм, що застосовуються;

питома вага технічно обґрунтованих норм у цілому по організації та за групами працівників,

частота перегляду норм;

економія від зниження трудомісткості продукції у результаті удосконалення нормування праці.

Управління нормуванням праці персоналу організації у сучасних умовах набуває все більшого значення у зв'язку з тим, що ці питання тепер повністю стали прерогативою організації. На державному, галузевому рівнях залишилися тільки функції з методичної допомоги, обліку та загального контролю.

Незважаючи на надану підприємствам самостійність, нормування праці в умовах розвитку ринкової економіки є одним із важливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності виробництва, яке повинно ґрунтуватися на жорстких, науково-обгрунтованих системах нормування матеріальних, енергетичних, фінансових, а також трудових витрат. Нормування праці залишається важливішим елементом управління економічним, технічним і соціальним розвитком підприємства незалежно від організаційно-правової форми власності.

Як свідчить зарубіжний досвід, організація виробництва й нормування праці традиційно вважаються важливими складовими внутрішньо­виробничого управління. Підприємці провідних країн не тільки не знижують вимоги до нормування праці, а й розширюють сферу його застосування та підвищують якість чинних норм праці.

У нових економічних умовах мусить відбутися відродження організації нормування праці. Адже першочерговим завданням для більшості

підприємств нині є пошук своєї "ніші" у ринковому середовищі, закріплення та розширення своїх позицій. Вирішення цих завдань є можливим за умов випуску якісної і відносно дешевої продукції, а отже, потребує підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості, забезпечення високого рівня нормування праці. Таким чином, без якісних норм трудових витрат неможливо забезпечити довготривалої конку­рентоспроможності підприємства, його прибутковості та матеріальної задоволеності його персоналу.

На більшості підприємств України, на жаль, нині нормування праці вкрай занедбане через відомі об'єктивні й суб'єктивні причини, на них скорочено служби нормування й організації праці, послаблено роботу щодо зниження трудомісткості продукції.

Становище, що склалося з нормуванням праці у нашій країні, потребує негайного втручання держави. Засоби, що здійснювалися дотепер, не зробили дієвого впливу на покращення ситуації.

Важливість нормування праці, як засобу регулювання міри праці і її оплати підкреслювалася у Постанові Кабінету Міністрів України від 20.03.95 р. "Про заходи поліпшення нормування праці у народному господарстві". На їх виконання й продовження роботи за цими напрямками були спрямовані і заходи спільного з Мінекономіки наказу Мінпраці України від 28.12.2000 р. "Про заходи щодо поліпшення нормування плаці, який погоджено з Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва України.

За час, що минув від прийняття Постанови та Наказу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами проведена певна робота по безпосередньому виконанню затверджених заходів та робота організаційно-методичного плану. Однак суттєвих змін щодо покращення нормування праці у народному господарстві не відбулося. Окремі заходи, що були затверджені вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України і розраховані на 1995-1996 роки, потребують сьогодні здійснення подальшої постійної роботи центральними органами виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями і не можуть носити тимчасового характеру. Зокрема, це стосується розроблення, перегляду і доповнення міжгалузевих норм і нормативів праці та їх наукового обґрунтування шляхом більш повного врахування організаційно-технічних, психофізіологічних, соціальних факторів, інтенсивності (темпу роботи); розширення сфери нормування праці; підвищення кваліфікації фахівців із нормування праці тощо.

Для виходу з кризи треба посилити державний контроль за нормуванням праці на всіх рівнях і перш за все за: ^ ефективністю роботи галузевих організацій по розробленню нормативних

і методичних матеріалів; ^прийняттям відповідних зобов'язань у галузевих і регіональних угодах і

колективних договорах щодо поліпшення стану нормування праці; °^ забезпеченням ведення державного статистичного та первинного обліку виконання норм праці на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;

^ поширенням упровадження нормованих завдань для робітників із погодинною оплатою праці, розрахованих на основі науково обґрунтованих норм праці тощо.

Реалізація цих заходів може відіграти винятково важливу роль у наведенні належного порядку в організації нормування праці та його поліпшенні на об'єктах господарювання і дати позитивні результати.

Методичною та організаційною установою у цій галузі висту­пає Центр продуктивності Мінпраці України, який є державною науково-дослідною організацією в галузі організації нормування праці. Центр продуктивності в сучасних умовах став госпрозрахунковою організацією, поширивши при цьому направленість своєї діяльності.

Враховуючи багаторічний, понад 35 років, досвід цієї організації й необхідність створення національної нормативної бази з нормування праці, за розпорядженням Кабміну України Центр продуктивності було визначено головною науковою організацією України з питань розроблення нормативних матеріалів із нормування праці та забезпечення ними галузей економіки країни.

Основою діяльності Центру є обґрунтування та нормативне забезпечення державної політики в галузі нормування та професійної класифікації. Діяльність Центру як головної організації спрямована на проведення наукових досліджень за дорученнями Уряду з питань: створення та удосконалення державної системи нормування праці

створення та впровадження загальнодержавної системи професійної класифікації.

Центром продуктивності здійснюється розроблення й видання міжгалузевих нормативних матеріалів із нормування праці на найбільш поширені види робіт у галузях економіки України.

У вирішенні задач щодо створення та впровадження загально­державної системи національної професійної класифікації, Центром ведеться робота з реалізації положень державної програми переходу

України на міжнародну систему обліку й статистики та Концепції побудови національної статистики, створення системи національної професійної класифікації.

Уже розроблена нормативно-методична база та державна програма створення національного Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, приведеного у відповідність до чинного законо­давства України і міжнародних вимог. Під методичним керівництвом Центру міністерствами, відомствами, іншими органами державної виконавчої влади ведеться розроблення та готуються випуски національного Довідника кваліфікаційних характеристик працівників.

Довідник кваліфікаційних характеристик працівників нормативний документ, призначений регламентувати організацію праці керівників, спеціалістів та інших службовців, забезпечувати раціональний підбір, розстановку та використання кадрів. Він використовується для об'єднання працівників у групи з рівною оплатою праці, включає кваліфікаційні характеристики посад керівників організацій та установ, їх структурних підрозділів, а також спеціалістів та інших службовців. Кваліфікаційна характеристика кожної посади має наступні розділи: посадові обов’язки (функції, які можуть бути повністю або частково

доручені працівнику, що займає дану посаду); Р загальні вимоги, що ставляться до працівника відносно спеціальних знань,

знання законодавчих актів, керівних та нормативних документів, а

також методів та засобів, які йому слід застосувати для виконання

посадових обов’язків; Р кваліфікаційні вимоги — певний рівень та профіль спеціальної підготовки

працівника, які необхідні для виконання ним обов’язків, що на нього

покладені; Р вимоги до стажу роботи.

Указані Довідники розроблюються для всіх видів економічної діяльності, виробництв, робіт, послуг. Розроблені випуски після їх затвердження відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади й погодження з Мінпраці видаються й розсилаються за замовленнями.

З метою поширення державного впливу на нормування праці й підвищення на цій основі продуктивності праці в галузях економіки України необхідно відродити, точніше - створити оптимальну систему організації нормування праці, в першу чергу, на об'єктах господарювання, використовуючи для цього повною мірою рішення

відповідних директивних документів уряду України, засоби й методи нормування праці, що напрацьовані вітчизняною й зарубіжною наукою та практикою з урахуванням специфіки ринкової економіки таким чином, щоб на рівні об'єктів господарювання держави нормування праці стало функцією сучасного менеджменту.

Винятково важливу роль у наведенні належного порядку в організації нормування праці на об'єктах господарювання має відіграти статис­тична звітність. Значення її важко переоцінити, тому що відновлення та впровадження цієї звітності створює можливість вести первинний облік трудових витрат на об'єктах господарювання в промисловості, на транспорті, в будівництві й аграрному секторі економіки. А це дозволить держати під контролем стан нормування праці, значно підвищити відповідальність керівників і фахівців за кінцевий підсумок роботи колективу за економію матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів, зниження собівартості продукції, зменшення ціни на продукцію і, таким чином - підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках.

В значній мірі стан нормування праці на об'єктах господарювання залежить від професійного рівня фахівців із нормування праці. Більшість з них вони протягом 7-Ю років його не підвищувала, хоча зараз створена відповідна нормативно-методична база. Банк цих розробок складається з "Положення про порядок підвищення кваліфікації фахівців, які займаються питаннями нормування праці на виробництві", "Типових учбових, учбово-тематичних планів і програм підвищення кваліфікації фахівців у сфері нормування праці", що затверджені Мінпраці, навчального посібника "Основи нормування праці в народному господарстві України", а також з ряду методичних рекомендацій та положень з організації і нормування праці на підприємствах. Також є учбові заклади (у містах Київ, Одеса, Краматорськ тощо), де можуть підвищити свою кваліфікацію (за фахом) фахівці з нормування праці всіх об'єктів господарювання. Питання підвищення кваліфікації, а також підготовки фахівців із нормування праці на сучасному етапі потребує вирішення на державному рівні.

Негативний вплив на стан нормування праці чинить практика постійного зменшення кількості підрозділів і чисельності фахівців із нормування праці у галузях економіки України. Відновлення роботи скорочених та створення у кожній галузі головних науково-дослідних установ по розробленню нормативних і методичних матеріалів з

нормування праці сприятиме забезпеченню підприємств галузевими розробками з нормування праці. Позитивний вплив на нормування праці у кожній галузі надасть розроблення та затвердження галузевих переліків нормативно-методичних матеріалів із нормування праці для обов'яз­кового застосування підлеглими об'єктами господарювання.

Резюме

/. Сутність нормування праці полягає в тому, щоб визначити величину витрат живої праці на виконання певного виду роботи та встановити на цій основі міру праці, яка через ринкове визнання її за суспільно необхідну виступає також- і мірою споживання.

2. Нормування праці є визначення суспільно необхідних, таких що склалися в умовах ринку, витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції) окремим працівником або групою працівників (бригадою) та встановлення на цій основі норм та результатів праці.

3. Відокремлюють організаційно-технічні та соціально-економічні функції нормування праці. Реалізація першої групи функцій покликана забезпечити оптимальне співвідношення факторів виробництва (засобів виробництва та робочої сили), другої групи - узгодити економічні та соціальні відносини між: роботодавцем та працівником з питань міри праці та міри її оплати, режиму, умов виробництва, прав та обов’язків, відповідальності сторін.

4. Класифікація витрат робочого часу працівника та використання обладнання є об'єднання витрат робочого часу за спорідненими групами, що мають загальні признаки, з метою вивчення структури та розробки оптимального балансу витрат робочого часу, виявлення нераціональних витрат, визначення можливостей підвищення продуктивності праці та використання обладнання.

5. Види норм праці є різні засоби встановлення міри витрат праці на виконання окремих робіт, операцій або функцій одним працівником або групою працівників, які призначені для організації виробництва та для виявлення можливостей скорочення витрат праці та чисельності персоналу, підвищення конкурентноздатності виробництва. Використовуються наступні види норм- норми часу, норми виробітку, норми чисельності тощо.

6. Система управління нормування праці включає сукупність заходів, яка забезпечує процес розробки, впровадження, перевірки, використання, оновлення норм, що застосовуються на виробництві.

7. Показники стану нормування на підприємстві у своїй сукупності повинні відбивати, по-перше, те, на скільки створені та застосовані у виробництві норми відповідають вимогам щодо забезпечення конкурентноздатності продукції, по-друге, - стан кадрового та технічного забезпечення служби, що займається нормуванням на підприємстві, по-третє, підвищення економічної ефективності діяльності за рахунок оптимального нормативного забезпечення виробництва.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторенні?

1. У чому полягає сутність нормування праці?

2. Розкрийте поняття "нормування праці".

3. Охарактеризуйте організаційно-технологічні функції нормування.

4. Охарактеризуйте соціально-економічні функції нормування.

5. Наведіть класифікацію робочого часу на виробництві.

6. Розкрийте види норм праці.

7. У чому полягає управління нормуванням праці?

8. Якими показниками характеризується стан нормування праці в організації.

9. Охарактеризуйте сучасний стан нормування праці у світовій економіці та на Україні.

10. Охарактеризуйте державні заходи щодо покращення нормування праці в Україні.

11. Які функції покладені на Центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України в галузі нормування праці?

12. Охарактеризуйте зміст та призначення "Довідника кваліфікаційних характеристик працівників".

Література: [1; 2; 4; 5; 11; 15; 21].