7.2. Класифікація витрат робочого часу на виробництві та види норм праці

З точки зору нормування праці виробничий процес є витратами часу на виготовлення продукції. Тому у розрахунках, по-перше, потрібно визначити, які витрати часу є необхідними та можуть бути включені у норму, а, по-друге, визначити ефективність використання фонду часу працівників та обладнання. З цією метою здійснюється класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм

часу й аналізується ефективність використання часу.

Відрізняють класифікацію часу використання обладнання та часу робочого (виконавця). До часу використання обладнання, що нормується, відносять витрати часу на:

виконання виробничого завдання;

перерви у роботі, що пов’язані з підготовкою та обслуговуванням робочого

місця;

перерви, що передбачені технологічним процесом; ч Р перерви на відпочинок та природні потреби робітника (виконавця).

Не нормується час використання обладнання при виконанні разової, випадкової, непродуктивної роботи, час перерв, що пов'язані з порушеннями технологічного процесу та трудової дисципліни.

Усі види витрат часу робітника (виконавця) ділять на необхідні або такі, що нормуються, та зайві або такі, що не нормуються. До перших відноситься час:

• основний - це той час, упродовж якого досягається безпосередня мета технологічного процесу, тобто відбувається якісна зміна предмету праці (наприклад, зміна місця знаходження вантажу, складання машини тощо);

• допоміжний - визначає час, що використовується на дії, які забезпечують виконання основної роботи (наприклад, застроплю вантажу, встановлення деталі на верстаті для обробки);

• час обслуговування робочого місця;

• підготовчо-заключний час, що витрачається на підготовку робочого місця та засобів виробництва до виконання роботи та її завершення;

• час перерв на відпочинок та особисті потреби.

Не нормується час, що витрачено на усунення недоліків на виробництві, випуск бракованої продукції, а також час перерв, що викликані порушенням трудової дисципліни.

У вітчизняних організаціях нормування праці здійснюється за допомогою наступних видів норм: Норми часу, Норми виробітку, Норми обслуговування, Норми часу обслуговування, Норми чисельності, Норми підлеглості, Норми співвідношень.

У практиці роботи організації найбільш часто застосовуються норми часу, так як робочий час є загальним вимірником кількості витраченої праці. До того ж, витрати робочого часу закладаються в основу розрахунків норм виробітку, норм обслуговування та норм чисельності персоналу.

Під нормою часу розуміють суспільно необхідні витрати часу на виконання одиниці роботи одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації.

Норму часу, що встановлена на операцію або одиницю виробу, називають штучною нормою часу. Розмір штучної норми часу складається з витрат часу на роботу машин та механізмів, дій робітника та перерв, без яких неможливо виконати задану роботу. У загальному вигляді склад формули має наступний вигляд:

де Т_о - основний час;

Т_л - допоміжний час:

Т_и. - час обслуговування робочого місця;

Т_пи)п - час на відпочинок та особисті потреби;

Т_пт - час перерв, що пов'язані з технологією та організацією виробництва.

Розмір основного часу визначається розрахунковим шляхом за допомогою відповідних нормативів.

Розмір допоміжного часу, що витрачається робочим на виконання додаткових дій, без яких неможливо здійснити основну задачу технологічного процесу, розраховується за допомогою відповідних нормативів часу або на підґрунті даних хронометражних спостережень. Таким же чином визначається час на обслуговування робочого місця.

Сума основного та допоміжного часу складає оперативний час {Т_(т = Т_о + Т_а). Час на обслуговування робочого місця ділиться на час технічного обслуговування та час організаційного обслуговування які визначаються у відсотках від оперативного часу. Таким само чином розраховується час на відпочинок та особисті потреби.

Підготовчо-заключний час надається один раз на всю партію виробів. Його розмір встановлюється за допомогою нормативів із нагромаджених комплексів:

ознайомлення з роботою,

налагодження устаткування;

дотримання інструменту;

здача готової продукції тощо.

При цьому штучно-калькуляційний час можна визначити за формулою

де Т_пі — норма підготовчо-заключного часу; П - кількість виробів у партії

Норма виробітку - кількість одиниць роботи (штук, тонн, метрів), яка повинна бути виконана у одиницю часу (година, зміна,

місяць) одним або групою робітників. Таким чином норма виробітку є величиною зворотно пропорційною нормі часу

Норма часу обслуговування — різновид норми часу. Вона уявляє собою час, що встановлений на обслуговування одиниці облад­нання, виробничої площини та інших виробничих одиниць за певних організаційно-технічних умов.

Норма обслуговування - кількість одиниць обладнання, виробничої площини або інших виробничих одиниць, що встанов­лена для обслуговування одним або групою робочих.

Норма чисельності - визначає чисельність робочих певного професійно-кваліфікаційного складу, що необхідна для виконання певного обсягу робіт або для обслуговування конкретних об'єктів (агрегатів, складів, судна та інші.).

Нормами підлеглості нормується праця лінійних та функ­ціональних керівників. Вони визначають число працівників або підрозділів, котрими буде керувати керівник.

Норми співвідношень визначають кількість працівників тієї або іншої кваліфікації або посади, яка може приходитись на одного працівника другої кваліфікації або посади. Наприклад, встанов­люється співвідношення: керівник — спеціалісти — службовці = 1 : б : 10.