6.2. Основні елементи організації праці персоналу
1. Організація будь-якого трудового процесу починається з розподілу праці та з одночасного її кооперування.
Розподіл праці у загальній формі розуміється як відокремлення (розмежування) діяльності людей у процесі спільної праці. Відокремлюють наступні види суспільного розподілу праці:
загальне, що відбиває розподіл праці на головні її галузі
(промисловість, транспорт тощо);
часткове, що відбиває розчленування основних галузей суспільного виробництва на види та підвиди (наприклад підгалузі виробництва на морському транспорті: флот, порт, підприємства сервісу тощо);
одиничне, що відбиває розподіл праці у середині організації. Останній становить предмет розгляду у цій главі.
Розподіл праці у організації - це відокремлення окремих часткових трудових процесів, що здійснюються з метою скорочення виробничого циклу за рахунок одночасного виконання різних робіт, а також для підвищення ефективності виробництва в наслідок більш швидкого придбання виробничих навичок працівниками за рахунок спеціалізації в операціях, що виконуються.
Розподіл праці тісно пов'язаний з її кооперацією, яка розуміється як об'єднання людей з приводу планомірної та сумісної участі у одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці. її задача - забезпечити найбільшу узгодженість дій окремих працівників або груп працівників, що виконують різні трудові функції. Таким чином розподіл та кооперування праці складають два нерозривно пов'язаних між собою та доповнюючи один одного боки трудової діяльності людей.
Розподіл праці у організації проявляється у трьох основних видах технологічному, функціональному та професійно-кваліфіка-ційному (рис. 7).
Технологічний розподіл праці—розчленування виробничого процесу за окремими фазами, технологічними комплексами, видами робіт та операціями. Визначальним фактором цього виду розподілу праці є технологічний процес
Функціональний розподіл праці означає розподіл усього комплексу робіт у залежності від ролі та місця окремих груп працівників, зайнятих у виробничому процесі
Професійно-кваліфікаційний розподіл - це ділення працюючих за професіями (спеціальностями), а у середині них - за групами складності праці (розряди, категорії, вчені ступені) тощо.
Кооперація праці може бути наступних видів:
міжцехова — між цехами (службами) організації;
внутріцехова - між ділянками (службами) цеху;
внутріділянкова - між окремими виконавцями або ланками;
внутрібригадна - між членами бригади.
Розробка та впровадження раціональних форм розподілу та
У бригадній формі організації праці кооперація праці знаходить найбільш повне виявлення. Вона створює можливості підвищення змістовності праці, зросту кваліфікації працівників, ефективного використання робочого часу, обладнання і на цій основі підвищення продуктивності праці, покращення якості роботи
Відрізняють комплексні та спеціалізовані бригади.
^Комплексні бригади (наприклад, докерів-механізаторів) організують із робітників різних професій для виконання комплексу технологічних різнорідних, але взаємопов'язаних робіт, що охоплюють повний цикл виробництва продукції або її закінчену частину. З метою забезпечення взаємозаміни та розширення сумісництва професій робітники комплексних бригад поряд з роботою по основній професії (операції), як правило, повинні оволодіти додатково одною або декількома професіями (операціями).
*Спеціалізована бригада об'єднує, як правило, робітників однієї професії, що зайняті на однорідних технологічних операціях.
Комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними, якщо усі робітники, що її складають, працюють в одну зміну, або наскрізні, якщо до них включені робітники усіх змін.
Під сумісництвом професій (посад) розуміють виконання працівником поряд із своєю основною роботою, що обумовлена трудовою угодою, додаткової роботи з другої професії (посади) Сумісництво професій надає можливості раціонально використовувати робочий час, забезпечувати повне навантаження обладнання, підвищувати маневрування у використанні кадрів, забезпечувати їх взаємозаміни. В той же час воно розширює виробничий профіль робітника, сприяє зросту його кваліфікації, підвищенню змістовності праці, усуває монотонність у роботі.
В основі багатоверстатного обслуговування лежить використання часу машино-автоматичної роботи машин для виконання ручних та машино-ручних робіт на інших машинах, що обслуговуються робітником, та для переходів від однієї машини до другої.
Багатоверстатне обслуговування може бути індивідуальним та бригадним. Розподіл праці у багатоверстатних бригадах буває кваліфікаційним (бригадні та підручні робочі) або функціональним (наладчики та оператори), у ряду випадків застосовується так зване
парне обслуговування, коли, наприклад, двоє робочих однакової професії та кваліфікації обслуговують декілька машин.
2. Організація праці як система включає такий елемент як організація та обслуговування робочих місць. Поняття "робоче місце" можна розглядати з двох боків. З одного боку, це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка, як і інші підрозділи більш високого рівня (ділянка, цех, виробництво), є об'єктом організації праці. З другого, технічного боку, робоче місце — це зона застосування труда, яка обладнана необхідними засобами, що призначені для трудової діяльності одного або декількох виконавців.
Робочі місця можуть бути стаціонарними або пересувними, знаходитися у закритому приміщенні, на відкритому повітрі, під землею, під водою, на висоті.
Організація робочого місця - це система заходів з його оснащення засобами праці та їх розміщення у певному порядку
Організація обслуговування робочого місця означає його забезпечення засобами, предметами праці та послугами, що необхідні для здійснення трудового процесу.
До оснащення робочого місця входять: основне технологічне та допоміжне обладнання, технологічне оснащення, організаційне оснащення та технічна документація.
До основного технологічного обладнання відносяться верстати, машини, агрегати, автоматичні лінії, що безпосередньо діють на предмет праці і постійно знаходяться на робочому місці.
Допоміжне обладнання призначене для полегшення виконання операцій з подачі до робочого місця та безпосередньо у робочу зону предметів праці, їх підйому, встановлення, зняття та відправки з робочого місця
(крани, навантажувачі тощо).
До технологічного оснащення відносяться: Стискувальні пристосування, Робочий та вимірювальний інструмент, Контрольно-вимірювальні прилади.
До організаційного оснащення входять: Предмети, необхідні робочому для зручної робочої пози, а також для укладання та зберігання приладдя, інструменту, деталей, допоміжних матеріалів: Засоби освітлення, сигналізації та зв'язку; Допоміжні пристосування для догляду за обладнанням, прибирання робочого місця тощо; Предмети виробничого інтер’єру.
Відрізняють три системи обслуговування: централізовану, децентралізовану, змішану. Можуть бути три форми обслуговування: стандартна, планово-попереджувальна та чергу вальна.
З метою підвищення ефективності виробництва проводиться атестація та раціоналізація робочих місць. Зміст цієї роботи полягає у комплексній оцінці кожного робочого місця та виявленні їх відповідності потребам виробництва та сучасним умовам. Після проведення атестації приймається рішення про ліквідацію або раціоналізацію робочого місця.
3. Раціоналізація трудового процесу, запровадження передових прийомів та методів праці як елемент її організації передбачає: вивчення та раціоналізацію трудових процесів із застосуванням різних способів та технічних засобів із метою забезпечення високої продуктивності праці та нормального навантаження на організм
працюючого з урахуванням психофізіологічних норм, відбір передових прийомів та методів праці, їх подальше вдосконалення та впровадження шляхом організації виробничого інструктажу, розробки інструкційних карт, виробничого навчання тощо.
Вивчаючи це питання потрібно з'ясувати поняття "трудовий процес".
Трудовий процес - це сукупність дій, що здійснюються виконавцем при створенні якого-небудь виробу або його частини, або при виконанні якої-небудь іншої функції у процесі виробництва.
Основним елементом трудового процесу є операція.
Операція — закінчений цикл діяльності працівника (або групи працівників) на даному робочому місці щодо змінювання предмету праці (його розміру, форми, упорядкування деталей тощо).
Трудовий прийом - закінчена сукупність трудових дій, що, учиняються без перерви та пов'язані між собою єдиним цільовим призначенням - виконанням частини операції.
Трудова дія - комплекс трудових рухів, що виконуються одним або декількома робочими органами людини при виконанні частини трудового прийому.
Трудовий рух - одноразове переміщення пальців рук, ніг, тулуба, голови з одного положення у друге при виконанні трудової дії. Таким чином, структура трудових рухів складає трудову дію, закінчена сукупність трудових дій — трудовий прийом. Трудові прийоми складаються у операцію, послідовні операції утворюють трудовий процес.
Спосіб здійснення трудового процесу є метод праці. Він характеризується складом прийомів, операцій та певною послідовністю їх виконання.
Вивчення та раціоналізація трудового процесу передбачає аналіз його змісту, порядку та послідовності, прийомів праці, способів їх виконання та траєкторії рухів. Вивчення трудових процесів провадиться з використанням методів хронометражу, фотографії робочого часу (у тому числі - само фотографії), фото хронометражу, а також із використанням кіно- та відеозйомки.
Значення раціоналізації трудового процесу можна показати натакому цікавому прикладі. Один із засновників школи наукового управління Френк Гілберт на початку своєї трудової діяльності працював учнем каменяра. Як допитлива людина, він вивчав, які рухи треба зробити, щоб виконати укладання однієї цеглини, а потім спроектував свій спосіб виконання цієї операції. Йому вдалося скоротити кількість рухів з 18 до 4,5, за рахунок
4. Раціональна організація праці передбачає створення відповідних умов працюючим.
Умови праці — це та виробнича обстановка, що оточує працівника на виробництві.
До факторів, що визначають умови праці, відносяться: загальний стан виробничих приміщень, температура, вологість, вентиляція повітря у них, освітлення робочої зони, наявність виробничого шуму, вібрація, запиленість, забрудненість повітря, ступень безпеки праці.
Головні цілі покращення умов праці полягають у тому, щоб позбавити людину впливу несприятливих факторів зовнішнього оточення, створити усі необхідні передумови для високопродуктивної та безпечної роботи. Вирішуються ці задачі шляхом приведення умов праці на кожній виробничій ділянці, на кожному робочому місці у відповідність із діючими нормами.
Проблеми умов праці особливо актуальні у сучасній кризовій економіці України, про що свідчить повсякденна інформація про катастрофи, загибель людей у різних галузях виробництва. Наприклад, за останні п'ять років на виробництві загинуло більш ніж сім тисяч чоловік, біля двохсот тисяч - травмовано. Критична ситуація склалася у вугільній промисловості, де тільки у 2001 році відбулося 17 аварій, загинуло 279 шахтарів. Україна вийшла на перше місце у світі по показнику травматизму у вугільній промисловості. У світовій практиці для порівнювального аналізу травматизму на шахтах використовується коефіцієнт 1, що дорівнює кількості загиблих при видобутку одного мільйону тон вугілля. До 1990 року цей коефіцієнт не виходив за межі одиниці. У 1996 році він дорівнював 3,6, у 2000 році - 5,2. Це є наслідком спрацьованості обладнання, відсутності належного фінансування на охорону праці та на техніку безпеки. В цілому по Україні знос основних фондів у промисловості перевершує 50 відсотків, що само по собі вже уявляє не тільки загрозу втрати економічної перспективи країни, а і безпосередню техногенну загрозу.
5. З проблемами покращення умов праці невід'ємно пов'язане вдосконалення режимів праці та відпочинку, тобто встановлення найбільш раціонального чередування часу праці та часу відпочинку на
протязі робочої зміни, тижня, місяця, року. Відокремлюють змінний режим праці та відпочинку, що регламентує темп і ритм роботи, величину та частість перерв у праці, у тому числі перерву на обід; добовий режим визначає кількість робочих змін та їх термін; тижневий режим установлює число вихідних та робочих днів на тиждень; місячний (річний) режим передбачає число робочих днів на рік, число днів відпочинку, відпустки, а також свят.
Загальна організованість праці на підприємстві може бути забезпечена лише за умов наявності певної кількості персоналу, відповідності його якісних характеристик потребам виробництва. Тому передумовою ефективної організації праці є доцільна технологія комплектації, використання та службово-професійного просування працівників. Вона передбачає планування роботи з персоналом, маркетинг персоналу, ділову оцінку, набір та відбір кадрів, систему використання та розвитку персоналу.
Зміцнення дисципліни праці - є елементом організації праці. Поняття, "дисципліна праці" має зовнішній та внутрішній аспекти.
Зовнішній аспект розкривають такі поняття як "державна дисципліна" - ступінь виконання вимог суспільства до суб'єктів господарювання, дотримання законодавства у галузі праці; "договірна дисципліна" - дотримання прийнятих підприємством обов'язків перед контрагентами з виробничих стосунків.
Внутрішній аспект дисципліни праці включає у себе виробничу дисципліну, яка характеризується ступенем додержання правил експлуатації обладнання, пристосування, норм витрати матеріалів, пального, енергії, правил охорони здоров'я та техніки безпеки, раціональністю використання виробничих потужностей, ритмічністю виробництва, якістю обслуговування робочих місць. Складовою частиною поняття, "виробнича дисципліна" є технологічна дисципліна, яка характеризує додержання порядку ведення технологічних процесів.
Трудова дисципліна відбиває ступінь додержання працівниками встановлених режимів у праці та відпочинку, правил внутрішнього розпорядку.
Таким чином дисципліна праці охоплює усі боки поведінки працівників підприємства у процесі їх трудової діяльності і складається із сукупності державної, договірної, виробничої та трудової дисципліни.
Механізм формування та постійного додержання дисципліни праці відбиває систему управління персоналом підприємства та спирається на засоби державного забезпечення виконання законодавства.
8. Трудова активність як елемент організації праці означає повну реалізацію інтелектуального та фізичного потенціалу працівників у процесі їх трудової діяльності. Відокремлюють чотири групи показників трудової активності у залежності від цільової спрямованості трудової діяльності:
виробничо-економічна - характеризує перевиконання працівником виробничих показників;
творча активність - характеризує діяльність, що спрямована на вирішення творчих нестереотипних виробничих задач;
розвиток особистості у процесі трудової діяльності- вказує на ступінь використання окремим працівником можливостей, що надаються підприємством, із професійного та кваліфікаційного росту;
громадська активність у процесі виробництва - характеризує діяльність працівника, що спрямована на формування гарного клімату у колективі, розвиток взаємодопомоги, розширення участі працівників в управлінні виробництвом.
9. Важливим елементом організації праці є матеріальне та моральне стимулювання праці, яке формує мотив участі працівника у процесі виробництва. Сутність, зміст, форми здійснення стимулювання праці розглядаються у окремих главах розділу.
10. Організувати виробничий та трудовий процеси не можливо без установлення відповідної системи норм. Тому нормування праці є передумовою її організації. Питання нормування винесено на розгляд у наступних главах.
Резюме
/. Сутність організації праці полягає у створенні таких умов праці, які забезпечили б найбільшу ефективність виробництва, сприяли всебічному розвитку працівників.
Організація праці означає приведення трудової діяльності у певну систему, певний порядок з метою реалізації цілі виробництва та задоволення інтересів виробників.
Організація праці у суспільстві в цілому ґрунтується на пануючих базових відносинах власності, існуючому у державі господарському механізмі, соціально-економічному стані, певних морально-культурних цінностях суспільства.
4. Організація виробництва уявляє собою процес забезпечення взаємодії факторів виробництва (знаряддя праці, предмет праці та робоча сила).
Принципи організації праці - це вихідні положення, яких доцільно додержуватися у процесі організації праці. Задачами організації праці є створення умов для зменшення витрат на виробництво (економічна задача), забезпечення високої працездатності працівників (психофізіологічна задача) та їх задоволення працею (соціальна задача).
7. Організація праці забезпечується шляхом комплексного використання взаємопов'язаних елементів: розподіл праці, організація та обслуговування робочих місць, раціоналізація трудового процесу, створення відповідних умов праці, вдосконалення режимів праці та відпочинку, комплектації використання та службово-професійного просування працівників, зміцнення дисципліни праці, підвищення трудової активності працівників, нормування, матеріального та морального стимулювання праці.
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
Яка субординація понять "організація виробництва" та "організація праці" ?
У чому полягає сутність організації праці ?
Назвіть принципи організації праці.
Які задачі покликана вирішувати організація праці?
Охарактеризуйте розподіл праці у організації.
Охарактеризуйте кооперацію праці у організації.
Охарактеризуйте бригадну форму організації праці.
Що таке сумісництво професій?
9. У чому полягає багатоверстатне обслуговування?
Розкрийте поняття "робоче місце".
Як класифікуються робочі місця?
Що таке організація робочого місця?
Що таке обслуговування робочого місця?
14. У чому полягає раціоналізація трудового процесу?
15. Розкрийте поняття "трудовий процес". З яких елементів він складається?
Охарактеризуйте умови праці як елемент її організації.
Розкрийте зміст установлення режиму праці та відпочинку.
18. Яку функцію в організації праці виконують комплектація; використання та службово-професійне просування працівників?
Розкрийте зміст поняття "дисципліна праці".
Охарактеризуйте трудову активність як елемент організації праць
Література: [ 1; 2; 6; 16; 19; 20 ].