10.3. Функції заробітної плати
Функції заробітної плати обґрунтовані та всебічно розглянуті у навчальних посібниках, що вийшли останнім часом на Україні.
Слово "функція" латинського походження й означає призначення, сферу діяльності, роль. Отже, функція заробітної плати - це її призначення й роль як складової сфери практичної діяльності щодо узгодження й реалізації інтересів головних суб'єктів соціально-трудових відносин -найманих працівників і роботодавців.
В економічній літературі різні автори називають від двох до двох десятків функцій, що мають виконуватися заробітною платою. Інколи відокремлюють економічні і соціальні групи функцій заробітної плати. ,
Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати принаймні п'ять основних функцій, а саме:
1. Джерела коштів для розширеного відтворення робочої сили (відтворювальна функція). Ця функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. Вона тісно пов'язана
з особливостями державного регулювання заробітної плати і встановленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.
Основної ланки мотивації високоефективної праці, встановлення безпосередньої залежності заробітної плати від кількості і якості праці кожного працівника, його трудового внеску (стимулююча функція).
Засобу перерозподілу робочої сили з урахуванням ринкової кон'юнктури (регулююча функція). Ця функція полягає у оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури. В ринкових умовах вища заробітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює перехід сюди працівників із неефективних робочих місць.
Забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю (соціальна функція). Ця функція полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками й власниками засобів виробництва, по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їхнього трудового внеску, і, по-третє, при диференціації оплати праці різної якості та складності.
Формування платоспроможного попиту населення (узгоджувальна функція). Призначення цієї функції в узгодженні платоспроможного попиту, під яким розуміють форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, і виробництва споживчих товарів та послуг -з іншого боку. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів-потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах установлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.
Отже, заробітна плата має бути водночас і "годувальницею", і "пряником", і "батогом", і "кермом". Ці функції заробітної плати тісно взаємопов'язані і лише за їхньої сукупної наявності досягається ефективна організація заробітної плати. Протиставлення, а тим більше гіпертрофія будь-якої з них сприяє, як свідчить і світовий, і вітчизняний досвід, кризовим явищам в економіці.
Механізм реалізації основних функцій заробітної плати відображено на рис. 11. Кожна функція заробітної плати має власних персоніфікованих носіїв (носія), тобто суб'єктів (суб'єкта), які передусім зацікавлені у її реалізації:
до регулюючої функції заробітної плати найбільш "схильні" державні органи, що зацікавлені у повноцінному функціонуванні ринку праці;
у реалізації соціально/функції заробітної плати зацікавлені переважено наймані працівники, а також - держава як гарант прав і свобод трудящих та соціальної справедливості в суспільстві. Проте це не означає, що роботодавець байдуже ставиться до реалізації цієї функції, адже порушення принципу соціальної справедливості на практиці стає суттєвим домінуючим чинником, а отже, порушує інтереси роботодавця.
у реалізації стимулюючої функції заробітної плати найбільш зацікавлений роботодавець, оскільки саме він повинен отримати певний виробничий результат від використання найманої робочої сили, бо тільки це дає йому змогу мати очікуваний дохід і водночас власний зиск - прибуток.
у реалізації узгоджувальної функції зацікавлені: держава як соціальний гарант, найманий працівник як одержувач відповідного доходу й роботодавець як виробник товарів та послуг.
Заробітна плата як ціна і водночас ринкова вартість робочої сили зазнає впливу кон'юнктури ринку і за певних обставин може відрізнятися від її природної вартості, величина якої об'єктивна і втілює суспільний рівень споживання необхідних благ і послуг, достатніх для повного відтворення робочої сили. Вища (відносно вартості робочої сили) заробітна плата, навпаки, робить доступним задоволення найрізноманітніших потреб, сприяє підвищенню попиту на нові, дорожчі товари. Отже, рівень заробітної плати, її відхилення від вартості робочої сили завжди впливає на обсяг і структуру виробництва.
Підтримування заробітної плати на рівні, що є нижче вартості робочої сили, неминуче спричинятиме падіння продуктивності праці, зростання цін, деградація робочої сили.
В сучасних умовах заробітна плата в Україні повною мірою не виконує жодної із зазначених функцій. Упродовж багатьох років заробітна плата підтримується на соціально низькому рівні. З 1990 до 2000 року доля оплати праці у ВВП зменшується і порівняно з країнами розвинутої економіки вдвоє нижча. За цей термін реальна заробітна плата зменшилася у 3,82 рази. Для більшості найманих працівників вона перетворилася у невеличку соціальну виплату.
Низький рівень заробітної плати є причиною низької продуктивності праці, не зацікавлює власника засобів виробництва оновлювати їх на сучасному рівні, веде до небаченого зростання прихованого безробіття
і значного падіння платоспроможного попиту населення. Отже, низький рівень заробітної плати є не тільки наслідком, а однією з найголовніших причин тривалого перебування економіки України у кризовому стані. Тому надзвичайно актуальним є реформування оплати праці.
Ф Сутність глобального реформування оплати праці полягає у відмовленні від системи всеохоплюючого державного регулювання оплати праці, що відбивало відносини державної форми власності, та формуванні ринкового механізму визначення міри споживання із збереженням за державою функції соціального регулювання розподілу доходів.
Мета реформи полягає, по-перше, у тім, щоб організація заробітної плати на принципах частки від доходу роботодавця трансформувалася в організацію її на принципах ринкової ціни робочої сили, по-друге, у забезпеченні поетапного підвищення ціни робочої сили й наближення до її вартості. По-третє, реформа заробітної плати має сприяти створенню ефективного мотиваційного механізму, адекватного ринковій економіці, який спирається на поєднання економічних стимулів і соціальних гарантій.
Ринок, як система економічних взаємовідносин у суспільстві, передбачає вільний обіг матеріальних цінностей, капіталу і специфічного товару - робочої сили. За цих умов реформа заробітної плати має зняти будь-які штучні обмеження трудових доходів громадян, гарантувати кожній людині право заробляти в міру своїх можливостей і бажань.
Заробітну плату треба реформувати в контексті загальної соціально-економічної політики з урахуванням структурної, податкової, цінової політики.
Перший етап реформи заробітної плати має включати запровадження в повному обсязі та реалізацію на практиці всіх положень Закону України "Про оплату працГ, що набув чинності з 1 травня 1995 року. Наступні етапи повинні забезпечити організацію заробітної плати на основі ринкової економіки.