Глава 10

ЗАРОБІТНА ПЛАТА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

О План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поняття та сутність заробітної плати.

2. Соціально-економічний зміст заробітної плати.

3. Функції заробітної плати.

4. Принципи та елементи організації оплати праці.

5. Тарифна система оплати праці.

6. Форми й системи заробітної плати. Організація преміювання персоналу.

Ключові поняття, та терміни
* заробітна плата	• сутність регулювання заробітної
• номінальна заробітна плата	плати
• реапьна заробітна плата	• договірне регулювання заробітної
• економічна сутність заробітної	плати
плати	• тарифна система
• соціаіьно-економічний зміст	• доплати до тарифної заробітної
заробітної плати	плати
• функції заробітної плати	• надбавки до тарифної заробітної
• реформування оплати праці	плати
• принципи організації оплати	• форми та системи заробітної
праці	плати
• елементи організації оплати	• преміювання персоналу
праці

10.1. Поняття та сутність заробітної плати

Розглядаючи попередню тему, ми встановили, що доход кожного громадянина уявляє собою частку національного доходу, яку він отримує у результаті розподілу, що здійснюється за різними принципами, і необов'язково має трудове походження. Поняття "заробітна плата"

застосовується до осіб, які працюють за наймом і їх доход є винагородою, що вони отримують в обумовленому розмірі.

Ф Заробітна плата - частина фонду індивідуального споживання .матеріальних благ та послуг, що надходять працівникам у відповідності з кількістю та результативністю праці (внеском у результати праці колективу). Заробітна плата уявляє собою суму грошових виплат та вартість натуральної оплати за роботу, яка виконана за трудовим договором (контрактом).

Поряд із поняттям "заробітна плата" часто зустрічається поняття "оплата праці". Це рівноцінні поняття, але певна різниця між ними існує. Заробітна плата обмежується виплатами з фонду заробітної плати. Але мають місце заохочувальні виплати, що пов'язані у певній мірі з трудовими витратами (наприклад, премії за створення та впровадження нової техніки, високу якість продукції тощо). Іх джерелом не є фонд заробітної плати, а прибуток підприємства або кошти спеціального призначення та цільових надходжень.

Відрізняють номінальну й реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата - це кількість гривень, яку людина отримає за свою працю (робочу силу, ресурс праці).

Реальна шробітна плата визначається кількістю товарів і послуг, які можливо купити на суму номінальної заробітної плати.

Водночас із цим заробітна плата найманих працівників є одним з елементів витрат виробництва. Що ж собою уявляє заробітна плата як економічна категорія, у чому полягає її сутність?

З точки зору прибічників трудової теорії вартості заробітна плата є грошове вираження вартості робочої сили. Автори, що стоять на протилежних позиціях, стверджують, що заробітна плата у ринковій економіці - це сума коштів, яка виплачується за виконану роботу, ау основі її визначення лежить ціна праці. Різновид цього визначення сутності заробітної плати формулюється так: заробітна плата є елемент доходу найманого працівника, форма економічної реалізації права власності на ресурс праці, що йому належить. На наш погляд сутність заробітної плати відбивають і вартість товару робоча сила, і оплата за працею. Деякі західні економісти також визначають сумісність змісту заробітної плати як вартості робочої сили й забез­печення однакової оплати за однакові витрати праці. Визначення сутності заробітної плати не змінюється від того, що різні автори оперують різними економічними категоріями. У загальному виді це положення виводиться

наступним чином.

В основі вартості робочої сили має бути оцінка суспільно необхідних витрат на її відтворення й відповідна оцінка обсягу життєвих засобів, необхідних для нормальної життєдіяльності людини.

Водночас на вартість робочої сили впливають результати праці, тобто плідність (корисність) праці власника робочої сили. Визначення того, які саме витрати дійсно є суспільно необхідними для відтворення робочої сили, неможливе без урахування корисного ефекту. Саме постійне порівняння корисного ефекту, плідності праці з витратами на відтворення робочої сили здійснює ринок, формуючи вартість робочої сили.

Виходячи з наведеного вище, формуються наступні положення, які у сукупності розкривають сутність заробітної плати:

по-перше, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства (або його представником) і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу);

по-друге, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу. Відтак заробітна плата залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства в цілому. Джерелом коштів на оплату праці є власні кошти -дохід підприємства;

по-третє, в сучасному товарному виробництві, що базується на найманій робочій силі, заробітна плата - це елемент ринку праці, що виступає як ціна, за яку найманий працівник продає свою робочу силу. З огляду на це заробітна плата виражає ринкову вартість використання найманої робочої сили.

по-четверте, для найманого працівника заробітна плата - це його трудовий дохід, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці, і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили;

по п’яте, для підприємства заробітна плата - це елемент витрат на виробництво, що включаються до собівартості продукції, робіт (послуг), і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Розглядаючи заробітну плату як ціну робочої сили та форму витрат роботодавця, треба зробити певні уточнення. Для роботодавця ціна робочої сили - це його сумарні витрати на робочу силу. Останні не рівнозначні витратам на заробітну плату, як плату за виконану роботу. Заробітна плата - це лише частина сукупних витрат, які несе роботодавець на робочу силу в процесі її використання. Тому не зовсім точним є трактування заробітної плати як ціни товару "робоча сила".

Якщо звернутися до світової практики, то в ФРН, наприклад, роботодавцям доводиться брати на себе додатково близько 90 % від суми заробітної плати, нарахованої найманим працівникам, у формі додаткових витрат по заробітній платі, які складаються з численних компонентів. Це передусім: > внески роботодавця на соціальне страхування відповідно до чинного

законодавства;

Р витрати на різні соціальні послуги; Р витрати на підвищення кваліфікації персоналу.

Таким чином ціна робочої сили за сучасних умов ураховує всі витрати роботодавців, пов'язані з наймом, функціонуванням і розвитком робочої сили. З огляду на це заробітну плату слід розглядати як основну частину ціни робочої сили, яка має індивідуалізований характер і прямо залежить від трудового внеску найманого працівника.

10.2. Соціально-економічний зміст заробітної плати

Соціально-економічний зміст заробітної плати можливо з'ясувати тільки у контексті категорій ринку праці, факторів виробництва, економічного інтересу, дій держави, роботодавців та профспілок. Заробітна плата для найманого працівника є джерелом його доходу, основного добробуту. Через рівень заробітної плати, що отримують трудящі, формується уявлення про соціальну справедливість, суспільний устрій.

Заробітна плата формує платоспроможний попит населення, а тим самим багато у чому визначає динаміку розвитку економіки країни. Висока заробітна плата зацікавлює роботодавця раціонально використо­вувати персонал та активно впроваджувати нову техніку, технологію. Взаємозв'язок заробітної плати, ефективності виробництва та доходів підприємства зображено на рис. 10.

Рівень заробітної плати має межі. Нижня межа повинна забезпе­чувати прожитковий мінімум, гарантований соціальний мінімум. Але заробітна плата не повинна перевищувати можливості виробництва. Отримані гроші треба забезпечити товарним покриттям, щоб запобігти зростання цін.

Економічний інтерес працівника полягає у отриманні якомога більшого трудового доходу. Досягти цього він може, використовуючи наступні варіанти:

1. Збільшити обсяг використання свого трудового ресурсу, що означає збільшити кількість свого робочого часу (праця за сумісництвом, виконання додаткових функцій, робота за сумісницькими професіями тощо). Можливості такого варіанта обмежені кількістю годин у добі, потрібним часом на відпочинок, а також фізіологічними межами темпу та напруженості роботи.

2. Підвищення якості своєї робочої сили (труда, ресурсу праці). Обмеженнями такого варіанта можуть бути додаткові витрати часу, відсутність коштів на підвищення кваліфікації, додаткову освіту, здібності, стан здоров'я, вихідний рівень освіти тощо.

3. Підвищення ціни на робочу силу (труд, ресурс праці). Це головне джерело підвищення доходу власника робочої сили. Нижня границя ставки заробітної плати визначається економічними інтересами працівника, що наймається. У свою чергу, роботодавець зацікавлений у скорочені загальних витрат виробництва, у тому числі за рахунок установлення найбільш низьких цін на ресурси, що використовуються. Його економічний інтерес - зниження питомої ваги витрат на працю буде визначати (стримувати) верхню межу ставки заробітної плати. З урахуванням балансу економічних інтересів суб'єктів ринку праці ринкова ціна одиниці праці даної якості сформується під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

Серед ринкових факторів, що впливають на ставку заробітної плати та кон'юнктуру ринку праці, можливо відокремити наступні:

1. Зміна попиту та пропозиції на ринку товарів і послуг, при виробництві яких використовується дана праця.

2. Корисність ресурсу для підприємця (співвідношення величини граничного доходу від використання фактора праці та граничних витрат на цей фактор). Зростання попиту на працю у значній мірі буде залежати від того, як довго підприємець може використовувати екстенсивні фактори зростання доходності свого підприємства, тобто як довго буде економічно ефективним залучення додаткових працівників при незмінних характеристиках інших факторів виробництва, зокрема, технічної оснащеності. Залучення кожного додаткового працівника (граничного працівника) може привести до деякого зростання кількості продукції, що випускається. Реалізація цієї додаткової продукції дає підприємцю додатковий дохід (граничний дохід). Разом із тим, використання додаткового працівника підвищує витрати на оплату праці й утримання цього працівника. Таким чином, граничному доходу відповідає певна величина граничних витрат на працю. До тих пір, поки граничні витрати на працю менші за граничний дохід, підприємець отримує додаткову економічну вигоду від залучення додаткової одиниці праці.

3. Еластичність попиту на працю за ціною. Реакція попиту на коливання ціни праці не завжди однакова і залежить від:

характеру динаміки граничного доходу. Якщо граничний дохід знижується повільно, то зростання цін на ресурс праці веде до повільного зниження попиту на ринку праці, тобто еластичність попиту за ціною слабка Навпаки, коли можливість отримання віддачі від додаткового залучення працівників вичерпується швидко, підвищення ставки заробітної

плати веде до різкого падіння попиту на працю, тобто у цьому випадку попит на ринку даного ресурсу праці високо еластичний,

частки витрат на ресурс праці у витратах фірми Чим вище частка витрат на працю у загальних витратах виробництва товару, тим вище залежність попиту на працю від ціни праці,

еластичності попиту на товари, у виробництві яких використовується дана праця Наприклад, попит на хліб, сіль, сірники мало залежить від ціни на них, тому і попит на працю, що використовується при їх виробництві, у меншій мірі буде залежати від п ціни.

4. Взаємозамінність ресурсів. Йдеться про можливості заміщення живої праці більш продуктивною технікою. Можливі два варіанти впливу такого заміщення на умови найму та кон'юнктуру ринку праці. Перший - ефект заміщення, тобто скорочується потреба у кадрах, обсяг випуску продукції з використанням нової техніки не змінюється або зростає. Попит на ринку праці скорочується, працівники, що звільнилися, підвищують пропозицію праці. Умови найму та можливості підвищення заробітної плати погіршуються. Варші другий ефект зростання обсягу продукції, що випускається. Використання нової техніки значно знижує середні витрати виробництва та підвищує його вигідність. Попит на робочу силу не буде мати чіткої тенденції до зниження, підвищиться попит на кваліфіковані кадри.

5. Зміна цін на споживчі товари та послуги. Підвищення цін означає зростання вартості життя, а отже - підвищення відтворювального мінімуму у структурі заробітної плати й рівня заробітної плати в цілому. При зниженні цін на споживчі товари та послуги такої прямої залежності не відбувається.

На рівень оплати праці окрім ринкових впливають і неринкові фактори, до яких відносяться засоби державного регулювання, пов'язані з установленням мінімуму заробітної плати, рівня гарантованих законодавством компенсаційних доплат, а також засоби регулювання зайнятості та захисту внутрішнього ринку праці. Крім того, на розмір та умови оплати праці впливає механізм договірного регулювання на всіх рівнях укладання трудових відносин.

Комплексний підхід до з'ясування сутності та змісту заробітної плати створює вихідну методологічну базу для з'ясування органічно притаманних їй функцій.