9.2. Структура доходу співробітника підприємства

Типова структура доходу співробітника підприємства може бути додана наступним чином:

/. Оплата по тарифним ставкам та окладам. 2. Доплата за умови праці:

1. Характеристика виробничого оточення;

2. Змінність (режим роботи);

3. Міра зайнятості упродовж зміни.

3. Надбавки.

1. За продуктивність вищу за норму (відрядний приробіток, оплата за роботу з чисельністю, що менша за нормативну);

2. За особистий внесок у підвищення ефективності та прибутковості;

3. За високу якість продукції, виконання термінових та відповідальних завдань.

4. Премії

1. За якісне та своєчасне виконання умов та етапів робіт;

2. За підсумками роботи за рік;

3. З фонду керівника підрозділу.

Структура доходів співробітника підприємства за факторами та компонентами зображена на рис. 9.

9.3. Особисте споживання у ринковій економіці

У загальноекономічному розумінні споживання є використання суспільного продукту у процесі задоволення економічних потреб, заключна фаза процесу економічного відтворення. Відрізняються виробниче й невиробниче споживання.

Ф Виробниче споживання є процес виробництва, коли споживаються засоби виробництва (знаряддя праці, сировина, матеріали, робоча сила тощо)

0 Невиробниче споживання здійснюється за межами виробництва У процесі невиробничого споживання використовуються або цілком споживаються предмети споживання

Таким чином у виробничому споживанні продукти (предмети споживання) створюються, а у невиробничому споживанні вони знищуються, перестають існувати.

Невиробниче споживання ділиться на споживання населення (або особисте) та споживання, у процесі якого задовольняються загальні громадські потреби. У процесі особистого споживання задовольняються особисті потреби у їжі, одязі, житлі, освіті, відпочинку, збереженні здоров'я тощо. До загальних громадських потреб відносяться потреби в управлінні, науці, обороні.

Предметом нашого розгляду є особисте споживання, кількісні та якісні можливості якого визначаються отриманим доходом окремим громадянином у результаті розподілу продукту, що знов створений у певний термін часу, тобто національного доходу.

В залежності від виду благ, що споживаються, особисте споживання складається з матеріальних благ, що мають речовинну форму, та послуг.

Як заключна фаза суспільного економічного відтворення особисте споживання пов'язане з іншими фазами: виробництвом, розподілом та обміном. Дійсно, без виробництва неможливо споживання, але, як би

продукти не споживалися, був би відсутній сенс їх виробляти. Споживання находиться у прямій залежності від системи розподілу продукції, що знову створена, диференціації доходів у суспільстві. Ринкова економіка за своєю природою передбачає диференціацію доходів. Але надмірна диференціація доходів між незначним відсотком найбільш багатих громадян та абсолютною більшістю населення веде до зниження його особистого споживання, загального падіння рівня життя.

♦ Рівень життя визначається ступенем розвитку та задоволення потреб, інтересів людей, що відбивається у конкретних показниках.

На відміну від поняття "якість життя", що відбиває оцінну ха­рактеристику (розглянуто у розділі 1), при визначенні рівня життя використовуються дані (у тому числі і статистичні), що піддаються обліку, про стан здоров'я населення, харчування, одяг, житлові умови тощо.

Серед важливіших показників рівня життя, що характеризують стан споживання населення й пов'язанні з розподілом доходів, визначають:

Споживчий бюджет - є середньостатистичний баланс доходів і витрат родини за певний час (місяць, рік), що характеризує рівень життя населення, його різних груп. Відокремлюють нормативний та фактичний бюджети. Нормативний бюджет, у свою чергу, поділяється на раціональний та мінімальний бюджети.

Раціональний споживчий бюджет - це теоретично побудований, ідеальний бюджет, у якому видаткова частина формується, виходячи з повного задоволення розумних потреб людини, раціональних норм споживання матеріальних та духовних благ, різноманітних послуг у їх доцільному наборі. Це поняття використовується як науковий інструмент соціально-економічного аналізу.

Мінімальний споживчий бюджет - це сума у грошовому виразі, яка потрібна для покриття витрат на отримання мінімально необхідних людині (родині) споживчих товарів та послуг, тобто у обсязі, що забезпечує тільки елементарні умови життя, які підтримують здоров'я та працездатність людей. Сюди звичайно включають достатню кількість продуктів харчування, одяг, взуття, предмети культурно-побутового призначення та господарського вжитку, а гаком оплату житла, транспорту та інших життєво необхідних послуг. Такий бюджет обмежує придбання товарів тривалого вжитку (меблів, складної електропобутової техніки тощо), не передбачає витрати на придбання автомобіля, квартири, дачі, відпочинок на курорті. Цей показник використовується як основа для

визначення розмірів оплати праці, пенсій, стипендій та деяких соціальних виплат.

У наші часи використовується показник "прожитковий мінімум".

Прожитковий мінімум визначає вартість споживання важливіших матеріальних благ та послуг, що необхідні людині для підтримки її життєдіяльності. У прожитковий мінімум входять витрати на харчові продукти та непродовольчі товари короткострокового споживання, послуги, включаючи платню за житло, транспорт, зв'язок та ремонт предметів домашнього вжитку, податки та інші платежі. В сучасних умовах використовується нормативний метод розрахунку прожиткового мінімуму. Цей метод передбачає визначення товарів та послуг, що забезпечують прожитковий мінімум; розробку нормативів споживання з урахуванням статевих та вікових груп населення.

Показник прожиткового мінімуму відбиває ще нижчий життєвий стандарт ніж "мінімальний споживчий бюджет". Вважається, що відповідність раціональному споживчому бюджетові є свідченням високого достатку родини. Мінімальний споживчий бюджет наближає до ступеню середнього достатку, а бюджет прожиткового мінімуму - це низький рівень достатку, що межує з бідністю. Споживання у такому обсязі має забезпечити утримання активного фізичного стану дорослих, що мінімально допущений, соціальний та фізичний розвиток дітей на тому ж рівні. Він використовується у проведенні адресної соціальної політики у якості цільових орієнтирів із регулювання доходів та споживання малозабезпечених груп населення, у якості одного з критеріїв малозабезпеченості тощо.

Фактичний споживчий бюджет уявляє собою реальні доходи та витрати родини, фактичний обсяг благ, що вона споживає. Це є одним із головніших показників рівня життя у конкретній країні. Він відбиває рівень задоволення біологічних та соціальних потреб.

Мінімальна заробітна плата.

У розвинутих країнах установлений прожитковий мінімум співпадає з гарантованим державою соціальним мінімумом оплати праці, пенсії, стипендії. Він повинен бути орієнтиром у визначенні розміру мінімальної заробітної плати. Згідно із Законом України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною

гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання. Закон передбачає, що розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету, "встановлюється у розмір не нижче за вартісну величину межі малозабезпеченості у розрахунку на працездатну особу". На жаль, в останні роки мінімальна заробітна плата встановлюється на рівні, що значно нижчий за прожитковий мінімум та межу малозабезпеченості. У 2001-2002 рр. мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні майже у тричі, а у 2003 р. - у двічі нижчим ніж прожитковий мінімум.

Якісними показниками, що характеризують споживання громадян у конкретній країні є "рівень матеріальної забезпеченості" та "рівень малозабезпеченості".

Ж Рівень матеріальної забезпеченості - це показник, що визначається шляхом порівняння середньодушового доходу родини з розміром мінімальної заробітної плати, що встановлений у законодавчому порядку, або з бюджетом прожиткового мінімуму.

Ж Рівень малозабезпеченості характеризує ступінь незадоволення основних матеріальних потреб, що склався у конкретній родині. Душовий дохід такої родини вище за бюджет прожиткового мінімуму, але не перевищує мінімальний споживчий бюджет. В сучасних умовах формування ринкової економіки України сталося зниження рівня матеріальної забезпеченості населення, що є наслідком відсутності ефективного механізму розподілу доходів, значного впливу позаекономічних методів на цей процес. Сьогодні низький рівень споживання населення є одною з головних перепон на шляху виходу з економічної кризи. У 2001 році вийшов Указ Президента України "Про затвердження стратегії подолання бідності". Стратегія передбачає стійке й постійне зростання доходів населення. її реалізація буде прово­дитися у три етапи: 1 -й - 2001 -2002-й, 2-й - 2003-2004 і 3-й - 2005-2009 роки. Протягом першого етапу уряд планує реалізувати низку заходів для стабілізації рівня життя й усунення найбільш гострих проявів бідності. У 2001 році, за даними уряду, 73 відсотки працівників економіки одержували зарплату, що нижче за прожитковий мінімум. На другому етапі планується створити передумови для стабільного зростання доходів населення і, нарешті, протягом третього етапу завершити переорієнтацію економічних процесів на більш ефективне задоволення потреб населення.

Резюме

Принцип розподіл доходів за працею може реалізовуватися як розподіл за витраШши праці, або як розподіл за результатами праці.

Принцип розподілу за граничним продуктом передбачає зростання доходу працівника відповідно до зростання доходу підприємства від використання його праці.

Принцип розподілу за власністю має економічний та соціальний аспекти. Як економічна категорія доход за власністю є присвоєння власником засобів виробництва доданої вартості, яку створює робоча сипа у процесі виробництва (прибуток), або процент на судний капітал, який у кінцевому розрахунку також уявляє собою частку доданої вартості. Тому розподіл за цим принципом наштовхується на уявлення про соціальну справедливість та породжує проблему соціального розшарування та необмеженої диференціації доходів.

Розподіл за посадою передбачає, з одного боку, відповідність ' якостей працівника та вимог, які до нього випливають з посадових обов'язків, а, з другого, - визначення рівня доходу працівника за результатами його діяльності.

Принцип розподілу за потребами є реалізація власно соціально-економічних, нетрудових відносин між суспільством та соціально незахищеним громадянином.

6. Доходи співробітника підприємства формуються за особистими внутрішніми факторами працівника та зовнішніми факторами, що впливають на рівень його доходів. За цими факторами формується структура доходу співробітника за компонентами.

7. Виробниче споживання відрізняється від особистого споживання тим, що у процесі першого - новий продукт створюється, а у процесі другого — знищується, перестає існувати.

8. Рівень життя визначається ступенем розвитку та задоволення потреб, інтересів людей, що відбивається у конкретних показни­ках: споживчий бюджет, раціональний споживчий бюджет, мінімальний споживчий бюджет, прожитковий мінімум, фактич­ний споживчий бюджет, мінімальна заробітна плата, рівень матеріальної забезпеченості, рівень малозабезпеченості.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Визначте економічну сутність доходу будь-якого громадянина країни.

2. Охарактеризуйте принцип розподілу за працею.

3. Охарактеризуйте принцип розподілу за власністю.

4. Визначте негативний аспект розподілу за посадою.

5. Розкрийте зміст розподілу за потребами.

6. Розкрийте структуру доходу співробітника підприємства.

7. У чому полягає різниця між виробничим та невиробничим споживанням?

8. Розкрийте взаємозв'язок особистого споживання з іншими фазами економічного відтворення (виробництвом, розподілом та обміном).

9. Яка існує різниця між поняттями "якість життя" та "рівень життя"?

10. Визначте поняття "споживчий бюджет".

11. Чим відрізняються раціональний споживчий бюджет та фактичний споживчий бюджет?

12. Визначте поняття "мінімальний споживчий бюджет" та розкрийте його зміст.

13. Що визначає поняття "прожитковий мінімум"?

14. Визначте поняття "мінімальне заробітна плата".

15. Охарактеризуйте зміст показників "рівень матеріальної забезпеченості" та "рівень малозабезпеченості".

Література: [1; 2; 4; 10; 11; 16; 17; 18; 20].