Глава 9

РОЗПОДІЛ ДОХОДІВ ТА ОСОБИСТЕ

СПОЖИВАННЯ У РИНКОВІЙ

ЕКОНОМІЦІ

П План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Принципи формування доходів у ринковій економіці.

2. Структура доходу співробітника підприємства.

3. Особисте споживання у ринковій економіці.

Ключові поняття і терміни
• розподіл доходів за працею	• раціональний споживчий
• розподіл доходів за граничною	бюджет
продуктивністю праці	• мінімальний споживчий
• розподіл за власністю	бюджет
• розподіл за посадою	• прожитковий мінімум
• розподіл за потребами	• показник прожиткового
• структура доходу	мінімуму
співробітника підприємства	• фактичний споживчий
• виробниче споживання	бюджет
' невиробниче споживання	• мінімальна заробітна плати
* рівень життя	• рівень матеріальної
• споживчий бюджет	забезпеченості
	рівень малозабезпеченості

Доход кожного громадянина, незалежно від джерела його отримання, є часткою національного доходу, що отриманий суспільством у результаті виробництва. Він уявляє собою вартісну форму продукту, що створений знову у певному терміну часу (рік). Інтерес окремої особи отримати якомога більшу частку у власне використання наштовхується на інтерес у інших осіб і суспільства в цілому, вимоги соціальної справедливості. Ось чому розгляд питання оплати праці доцільно починати із з'ясування принципів формування доходів у ринковій економіці.

9.1. Принципи формування доходів у ринковій економіці

У всьому цивілізованому світі основою розподілу багатства вважа­ється принцип розподілу за працею. На перший погляд здається, що це простий та справедливий принцип. Але практична його реалізація вимагає відповідей на питання достатньо складні та неоднозначні:

Що розуміти під витратами та результатами праці?

Як практично їх оцінювати у різних видах праці, особливо творчої?

Яка повинна бути міра оплати за одиницю витрат і результатів праці?

Який оптимальний рівень диференціації доходів?

Як було показано у главі 3 принцип розподілу за кількістю і якістю праці у нашій країні трактувався і позиції розподілу за витратами праці. В останній час таке розуміння відкидається: більшість авторів доводять необхідність розподілу за результатами праці.

Здається, що немає підстав абсолютизації кожного з названих підходів. Усе визначається характером та умовами діяльності людини. Праця робітника, що виконує певну операцію технологічного процесу (а-труд), практично не може бути оцінена за її результатами. Оцінці піддаються витрати праці, що необхідні для досягнення загального результату та є нормовані. У той же час оцінка р-труда, праці, що містить у собі суттєву долю елементів новизни, тобто творчої праці, неминуче орієнтується не на витрати, а на результати праці.

У ринковій економіці принцип розподілу за працею реалізується виходячи із граничної продуктивності конкретного працівника на конкретному робочому місці, тобто доход працівника при інших рівних умовах збільшується відповідно із зростанням доходу підприємства від даного виду праці. Таким чином, принцип розподілу за працею модифікується у принцип розподілу за граничною продуктивністю праці.

В умовах ринкової економіки поряд із доходами від праці суттєву роль відіграють доходи від власності. Принцип розподілу за власністю має економічний та соціально-психологічний аспект. Закордонний досвід свідчить, що компанії, працівники яких є володарями значної частини акцій, як правило, розвиваються значно швидше у порівнянні з іншими. В цілому у 90-х роках минулого сторіччя частка доходів від власності у США складала 15 відсотків особистих доходів. Разом із тим зростання доходів від власності в сучасних умовах у нашій країні може привести до посилення різниці у рівні добробуту, що не пов'язана з особистими здібностями людей, їх трудовими зусиллями. Це порушує уявлення про

соціальну справедливість, що склалася, а також за певних умов може привести до негативних наслідків в економіці країни у зв'язку з тим, що робить нерівні стартові позиції людей, які належать до різних майнових груп. Відсутність матеріальних умов для розвитку талантів молодих людей з незабезпечених верств населення в кінцевому результаті затримає економічний та соціальний прогрес суспільства. Тому у розвинутих країнах використовуються різні засоби регулювання оптимального рівня диференціації доходів, підтримання стану "суспільства рівних можливостей".

У нашій країні суттєве значення має розподіл за посадою. Вважається, що посада визначає кількість та якість праці, внесок людини, що її обіймає, у суспільний добробут. Практика минулого та сьогодення не підтверджує обґрунтованості використання цього принципу. Рівень доходу, що отримує посадова особа, повинен залежати не від посади, а від економічного та соціального ефекту діяльності конкретної особи, що обіймає дану посаду.

Відношення розподілу крім економічного мають і соціально-етичний аспект. Основне протиріччя між цими аспектами полягає у тому, що розподіл за результатами праці, а особливо за власністю, веде до значної нерівності у доходах, а особливо у споживанні. Ця нерівність неминуча через різницю у здібностях людей, їх соціального положення та інших умов. Більшість країн нерівність у доходах намагаються компенсувати за рахунок громадських фондів споживання, які у певній мірі реалізують принцип розподілу за потребами.

До принципів розподілу можливо віднести також принцип своєчас­ності оплати праці. Необхідність своєчасної оплати праці підкреслю­ється у документах Міжнародноїорганізації праці та законодавстві всіх країн. На жаль, у нашій країні цей принцип порушується на всіх рівнях тривалий час, що є однією з вагомих причин сучасної економічної, соціальної, моральної кризи у суспільстві.