8.2. Методика розробки нормативів

Методика розробки нормативів включає декілька етапів:

1. Підготовча робота передбачає уточнення видів робіт, на які розроб­ляються нормативи; визначення місця дослідження; підбір необхідних методичних та нормативних матеріалів (паспорт обладнання, технологічні карти; карти організації праці тощо); попереднє визна­чення робочого місця; створення робочої методики дослідження.

2. Збір вихідних даних про необхідні витрати праці та фактори, що визначають їх величину.

3. Установлення залежності між витратами праці та факторами, що на них впливають. Для цього використовуються графічні методи з використанням математичної статистики. Нормативні залежності оформлюються у вигляді таблиць, номограм, які складають збірники нормативів. Ці збірники також: включають опис робіт, що нормуються, методичні вказівки з розрахунків норм за допомогою системи нормативів.

4. Розробка програми практично) перевірки нормативів.

5. Внесення змін та доповнень у збірники нормативів.

Збір вихідних даних про необхідні витрати праці здійснюється двома методами: безперервних вимірювань та момент них спостережень.

Метод безперервних вимірювань передбачає послідовну фіксацію на робочому місці усіх витрат робочого часу, що вивчаються.

Метод момент них спостережень полягає у фіксації витрат часу у .моменти, що випадково вибрані під час обходу робочих місць за попередньо обраним маршрутом. Обсяг момент них спостережень та початок обходу визначаються за законами математичної статистики.

Вимірювання витрат часу виконуються з використанням наступних видів спостережень:

Фотографія робочого часу - проводиться методом безперервних

вимірювань із метою виявлення витрат робочого часу, проектування, нормального балансу робочого часу, з’ясування причин невиконання норм окремими робітниками або бригадою.

При проведенні фотографії робочого часу (дня) та аналізу балансу робочого часу цим методом реєструються моменти початку та закінчення операції, а також визначається тривалість різних видів витрат часу. При обробці даних кожному виду витрат часу присвоюється індекс. Наприклад, основний час позначається індексом "(9", додатковий -"Д", підготовчо-заключний - "773", витрати часу, що залежать від робітника - "В" тощо. Отримані дані заносяться до листа спостережень, потім обробляються шляхом підсумовування часу за конкретними видами витрат і визначається фактичний баланс робочого часу. Після виклю­чення нераціональних витрат часу формується проектний баланс часу.

0 У разі проведення фотографії робочого часу методом момент них спостережень структура витрат робочого часу встановлюється на основі кількості моментів (випадків) відповідного стану працівників або обладнання, що спостерігалися.

Моменти, що визначені для спостереження, позначаються відповід­ними індексами. Наприклад, Д - обладнання діє, Е - обладнання простоює під час обслуговування ( Е — основним робітником, Е_сі -слюсарем, Е_п - підручним робітником); Ь - простій під час очікування обслуговування (£ - слюсарем, Ь - краном); О- цілодобовий простій обладнання.

Величина витрат робочого часу визначається шляхом ділення терміну часу спостереження (зміна, вахта, доба) пропорційно кількості моментів, коли фіксувався той чи інший стан об'єкту, що вивчався.

Фіксація стану об'єктів може здійснюватися двома способами: через рівні проміжки часу та через проміжки часу, що обрані випадково. Визначається також маршрут обходу. Може бути лотерейний спосіб вибору або послідовний маршрут.

Під час спостережень стан об'єктів заноситься у лист спостережень.

За даними листа підраховується кількість моментів певного стану обладнання (робота, обслуговування тощо). Потім визначають долю змінного фонду часу, впродовж якого обладнання працювало, простоювало, обслуговувалося тощо.

Методом фотографування виконуються спостереження по вивченню робочого часу працівників, часу використання обладнання та виробничого процесу в цілому.

Хронометраж — це спостереження елементів основної, допоміжної та підготовчо-заключної роботи, які циклічно повторюються впродовж технологічного процесу (наприклад, час повороту стріли з вантажем на 180 градусів, час підйому вантажу з трюму тощо).

Хронометраж служить для аналізу прийомів праці та визначення тривалості операцій і може проводитися трьома способами: безпе­рервним (за поточним часом), вибірковим та цикловим.

При проведенні хронометражних спостережень за поточним часом усі елементи даної операції досліджуються у порядку їх виконання.

Вибірковий хронометраж застосовується для вивчення окремих елементів операцій незалежно від їх послідовності.

Цикловий хронометраж полягає у тому, що послідовні прийоми об'єднуються у групи з різним складом елементів, що вивчаються.

За результатами вимірювання тривалості виконання груп елементів визначається тривалість кожного елементу операції, що входить до групи.

Порядок проведення хронометражу передбачає: Вибір об'єкту спостереження; Розчленування операції на елементи; установлення фіксажних точок (пронизливо виражених за звуковим чи

зоровим сприйняттям); Визначення кількості спостережень; Заповнення документації; Проведення замірів тривалості; Розробка даних спостережень; Аналіз отриманих даних; Проектування оптимального трудового процесу.

Фотохронометраж—використовується при одночасному визначенні структури витрат часу та тривалості окремих елементів виробничої операції.

.Дослідження, що проведено за допомогою спостережень, оформлю­ються у вигляді таблиць або графіків, які відбивають встановлені нормативні залежності, тобто залежність величини необхідних витрат праці від факторів, що на них впливають. При розробці нормативів усі фактори поділяють на дві групи:

постійні - фактори-умови;

перемінні - фактори-аргументи.

В аналізі виробничого процесу перші вважаються практично незмінними, другі можуть приймати ряд значень, відповідно з якими змінюються нормативні величини.

Методика встановлення нормативних залежностей передбачає: Визначення складу факторів-умов та факторів-аргументів. Факторами аргументами обираються значення, за якими будуть встановлюватися відповідні їм нормативні витрати праці; Р виконання розрахунків або досліджень по визначенню витрат праці за обраними значеннями факторів-аргументів;

Установлення співвідношень (у вигляді емпіричних формул) між факто­рами та величинами нормативних витрат праці.

При виборі факторів виходять із фізичної сутності виробничого процесу, що аналізується. Наприклад, час обробки деталі на фрезерному верстаті залежить від факторів-аргументів: довжини та діаметру деталі, режиму різання тощо. При розробці нормативу допоміжного часу на установку деталі на фрезерний верстат виявляються залежності трьох факторів: ваги деталі, висоти її підйому та способу встановлення (вручну чи з застосуванням механізму). Усі інші фактори, що впливають на тривалість встановлення деталі, вважаються другорядними (конфігурація, фарбування тощо). При проведенні дослідження у кожному конкретному випадку вага деталі є перемінною величиною, а висота підйому й спосіб установлення - постійними величинами.

За допомогою емпіричних формул залежності визначаються необхідна кількість значень фактору, що досліджується (вага деталі), середня величина інтервалу між двома суміжними значеннями фактору, залежність часу встановлення деталі від її ваги. Далі складається таблиця нормативів допоміжного часу на встановлення деталі при різних варіантах її ваги. Цю таблицю використовують нормувальники у практиці встановлення конкретної норми на фрезерувальні роботи.

У якості факторів-аргументів можуть прийматися також ступінь освоєння роботи, її темп, фізіологічне та нервово-психологічне навантаження на працівника.

Існує система поправочних коефіцієнтів до норм часу за етапами освоєння роботи. Темп роботи безпосередньо визначає час на виконання елементів роботи і характеризує кількість трудових рухів в одиницю часу або швидкість рухів, тобто темп роботи відбиває інтенсивність праці. Окрім темпу роботи інтенсивність праці виявляється у щільності використання робочого часу, величині разового зусилля (витрата енергії працівника на один рух чи одну дію), розмірі "арени праці" робітника (наприклад, багатоверстатна робота).

Існують методи оцінки рівня інтенсивності праці за щільністю використання робочого часу, за рівнем інтенсивності енергетичного обміну (калориметричний метод), за темпом роботи. Застосовуються також методи соціологічного опитування працюючих, агрегатування декількох показників інтенсивності праці.

Психофізіологічне стомлення працівника як фактор-аргумент при визначенні нормативу праці досліджується за змінами функцій організму людини (гострота зору, слуху, докладені зусилля тощо), швидкістю появи певного рівня стомленості та відновлення нормальної працездатності за час відпочинку.

Так, при встановленні нормативу часу відпочинку розглядаються фактори-аргументи стомленості, що впливають на зміну працездатності людини впродовж робочого дня: фізичні зусилля, нервова напруга, темп праці, робоче положення, монотонність праці, температура, вологість, забрудненість повітря, виробничий шум, вібрація, освітлення тощо. Наприклад, підвищення температури на робочому місці від середньої до дуже високої знижує оперативний час на 1-5 відсотків.

Нормативні залежності, як правило, є багатофакторні. їх установ­люють на основі двох підходів:

/. Кожний фактор досліджується ізольовано, при постійному рівні інших. Наприклад, при визначенні нормативу на обробку деталі на фрезерному верстаті спочатку вимірюється час обробки у залежності від зміни довжини деталі при незмінному діаметрі, а потім навпаки — при змінюванні діаметру та незмінній довжині. Багатофакторна залежність встановлюється на основі сукупності одно факторних залежностей.

2. Фактори змінюються одночасно, кожний на своєму рівні. Такий аналіз залежностей виконується за теорією планування експерименту. Сутність планування багатофакторного експерименту розглянемо на попередньому прикладі. По факторам довжини та діаметру встановлюються діапазони можливих значень (мінімального та максимального). Тобто фіксуються

значення двох граничних рівнів Двофакторна залежність)* цьому дослідженні буде .мати вигляд

де X, - відповідне значення діаметру;

Х₂ — відповідне значення довжини,

(-) -мінімальнезначення;

(+) - максимальне значення.

Ця таблиця дає план повного двофакторного дослідження. Дані про час, що витрачено на обробку деталі у різних варіантах досліду, використовуються для визначення за емпіричними формулами часу обробки деталі для різних проміжних значень факторів.

Безмірна безліч існуючих нормативів відбиває різноманітність трудових процесів, що підлягають нормуванню. Кожен вид нормативів уявляє собою систему, що складається з чисельних підсистем нормативів, які відображують суттєві відмінності однойменних, але різних виробничих процесів у конкретних галузях, на різних підприємствах, на окремих робочих місцях при виконанні конкретних видів робіт.

Таким чином, нормативні матеріали уявляють собою багаторівневу систему. Вони розроблюються на базі експериментальних досліджень, результати яких закладаються у розрахунки нормативів із використанням математичної статистики та емпіричних формул. Нормативи є основою розробки норм праці на виконання конкретних робіт.