11. Відтворення населення

Відтворення населення — це процес постійного понов­лення населення через зміну поколінь у результаті народжу­вання і смерті. Рух населення характеризується особливостями зміни чисельності та складу населення країни.

У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.

Виділяють такі види руху населення:

• природний — результат народження і смерті людей;

• механічний — просторове переміщення населення;

• соціальний — зміни освітньої, професійної та ін­ших структур;

• економічний — зміни трудової активності населення.

У природному русі населення розрізняють типи відтворення: традицій­ний (спостерігається високий рівень народжуваності і високий рівень смертності) і сучасний (характеризується зменшен­ням рівня народжуваності, зменшенням рівня смертності і зростанням середньої тривалості життя).

Виділяють такі режими відтворення:

• розширене відтворення — характеризується переважан­ням народжуваності над смертністю та, відповідно, при­родним приростом населення;

• просте відтворення — характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності;

• звужене відтворення — характерне для країн, в яких показники смертності перевищують показники народжуваності, внаслідок чого населення країни зменшується, як це спостерігається в Україні.

Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення робо­чої сили.

Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудо­вих ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.

Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості, а саме: із зростанням освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо (див. схе­му 1). Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення сукуп­ної робочої сили взаємно доповнюють один одного.

Формування механізму регулювання відтворення робочої сили слід розглядати як процес приведення до режиму активної взаємодії таких його складових: структурно-інвестиційної, соціально-еконо­мічної, фінансово-вартісної та організаційно-управлінської (див. схе­му 2 ). У межах кожної з них визначені найперспективніші на­прями регулювання і практичні дії, що мають бути реалізовані в найближчій перспективі та дозволять сформувати механізм, адекват­ний реаліям перехідної економіки.

12. Економічно активне (еан) і економічно неактивне населення (енан) за методикою моп.

Населення залежно від цілей аналізу класифікують за різними ознаками. Міжнародною організацією праці ре­комендована класифікація населення, відповідно до якої воно поділяється на економічно активне і економічно не­активне.

Економічно активне населення — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і на­дання послуг. Економічно активне населення скла­дається з кількості зайнятих і кількості безробітних.

Економічно активне населення складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке впродовж певного періоду часу забезпечує пропозицією робочої сили для ринкового виробництва товарів та послуг, а також деяких видів неринкового виробництва, що входять до Системи національних рахунків та балансів та є економічною діяльністю.

Все населення розподіляється на три взаємовиключні та вичерпні категорії: зайняті, безробітні і економічно неактивні (поза робочою силою).

До складу економічно активного населення (робочої сили) входять тільки ті особи, які займались економічною діяльністю, або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікуються як зайняті та безробітні (у визначенні МОП).

Все населення = Економічно активне населення (робоча сила) +

+ Економічно неактивне населення (поза робочої сили).

Економічно активне населення (робоча сила) = зайняті економічною діяльністю + безробітні (визначенні МОП).

Зайнятими економічною діяльністю (зайняті) вважаються особи у віці від 15 до 70 років, які:

• Працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 4 години за наймом за винагороду в грошовому або натуральному вигляді, працювали індивідуально (самостійно) або у окремих громадян на власному (сімейному) підприємстві;

• Працювали впродовж 30 годин на тиждень безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому підсобному сільському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

• Особи, які тимчасово біли відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежування з незалежних від них особисто обставин.

Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну платню (за наймом), але також і заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві, включаючи виробництво в особистому підсобному сільському господарстві (дачній або присадибній ділянці), з метою власного споживання виробленої продукції, тобто до населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, належать особи працездатного віку і старшого, а також підлітки, які протягом року були зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безоплатно працюючих членів їх сімей, служителів релігійних культів, військових кадрової служби, спецконтингентів та ін.

До зайнятого населення не належать: учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва; військові строкової служби; жінки, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю, пологами та доглядом за дитиною до досягнення нею віку, обумовленого чинним законодавством; іноземні громадяни, особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов’язки.

До населення, зайнятого в галузях економіки, належать працівники державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, працівники агрофірм; особи, зайняті в особистому, підсобному сільському господарстві; зайняті у малих, приватних підприємствах, міжнародних організаціях, фермерських господарствах.

Безробітні за методикою МОП — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: не мають роботи, шу­кають роботу або намагаються організувати власну спра­ву, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних також належать особи, які приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; що знайшли роботу, чекають відповіді; зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу; які навчаються за направленням служби зайнятості.

Економічно неактивне населення за методикою МОП включає:

• Осіб молодше 15 та старше 70 років.

• Осіб у віці 15-70 років, встановленому для обліку економічно активного населення, які не можуть бути класифіковані як „зайняті” та „безробітні”, саме:

9. Пенсіонерів по інвалідності та на пільгових умовах.

10. Осіб, зайнятих в домогосподарстві.

11. Учнів та студентів, слухачів, курсантів денної форми на­вчання.

12. Осіб, які зневірились знайти роботу і припинили її пошук.

13. Осіб з сезонним характером роботи.

14. Осіб, які зайняті вихованням дітей та доглядом за хворими.

15. Осіб, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

16. Інших осіб, які не мають необхідності у працевлаштуванні.