34. Розподіл доходів у ринковій економіці.

Доходы населения - это совокупность денежных и натуральных средств, полученных или произведенных домашними хозяйствами за определенный период. Их роль в жизнедеятельности человека определяется тем, что уровень и структура потребления населения прямо зависят от величины дохода.

Доходы населения имеют номинальное и реальное выражение. Номинальные доходы — это доходы, полученные в денежном выражении.

Доходы реальные - это номинальные денежные доходы населения, скорректированные на индекс потребительских цен.

В странах с развитой рыночной экономикой известны два взаимосвязанных подхода к изучению проблем распределения доходов.

Функциональное распределение дохода связано со способом, которым денежный доход общества делится на заработную плату, ренту, процент и прибыль. Здесь совокупный доход распределяется в соответствии с функцией, выполняемой получателем дохода. Основными источниками дохода в рыночной экономике являются: 1) трудовая деятельность наемного персонала и лиц свободных профессий, 2) предпринимательская деятельность; 3) собственность; 4) средства государства и предприятий, распределенные в зависимости от принадлежности к определенной группы и категории персонала; 5) личные подсобные хозяйства.

В структуре доходов населения промышленно развитых стран основная часть общего дохода приходится на труд (заработную плату наёмных работников), а не на капитал (ренту, процент, предпринимательскую, торговую прибыль). Доход мелких собственников, в том числе и от самозанятости врачей, адвокатов, фермеров, владельцев мелких и иных не корпоративных предприятий - является по существу комбинацией заработной платы, прибыли, ренты и процента.

Личное распределение доходов связано со способом, которым совокупный доход общества распределяется среди отдельных домохозяйств. Как в Украине, так и в развитых странах имеет место значительное неравенство в таком распределении. Так, в США в 1987г беднейшие 20% семей получили 5% суммарного личного дохода, а 20% богатейших семей - 44%.

По данным исследования, которое, естественно, не охватывает наиболее богатые слои населения, 3% населения получают почти 60% доходов от сдачи в наем недвижимости или собственности (соответственно 97% получают всего 40% таких доходов) и почти 45% дивидендов от акций и других ценных бумаг, доходов от денежных вкладов в банках.

Такие изменения в структуре личных доходов определили специфическое поведение трудоспособного населения на рынке труда: снизилась положительная мотивация занятых производительным трудом, особенно в государственном секторе; оплата труда ориентирована на удовлетворение минимально необходимых потребностей; трудоспособное население целенаправленно ищет пути получения незадекларированных доходов.

35. Політика доходів та рівень життя.

Уровень дохода напрямую зависит от государственной политики доходов. Политика доходов заключается в перераспределении доходов через госбюджет путем дифференциации налогообложения различных групп получателей дохода и социальных выплат населению. Такое регулирование способствует повышению доходов бедных слоев населения, создает условия для нормального воспроизводства их рабочей силы, устранения диспропорций, связанных с неодинаковыми производственными факторами (земля, капитал, труд, предпринимательские способности), регулирования занятости, снижения социальной напряженности.

Основной целью в области политики доходов на современном этапе социально-экономического развития Украины является предупреждение снижения уровня жизни населения и дальнейшее его повышение по мере стабилизации экономики.

Политика доходов и заработной платы выполняет такие важные функции:

- программно-стратегическая - определение концепции уровня жизни, политики доходов, разработка социальных и других программ;

- распределительная - формирование и распределение доходов и средств на оплату труда;

- нормотворческая - разработка законов, нормативных актов, нормативов и др.;

- мобилизирующая - привлечение и концентрация ресурсов для решения важнейших социальных и других проблем;

- консолидирующая - выявление и согласование интересов социальных групп, предприятий, отраслей, регионов.

Уровень жизни населения — важнейший критерий оценки эффективности социально-экономической политики государства и, в частности, политики доходов.

Понятие «уровень жизни» в его современной трактовке является весьма емким, охватывающим все стороны жизнедеятельности человека, совокупность которых дает представление о благосостоянии общества в целом и отдельных его граждан в частности. Под уровнем жизни понимается степень обеспеченности населения необходимыми материальными и нематериальными благами и услугами, достигнутый уровень их потребления

Основні показники рівня життя населення:

1. Абсолютні: обсяг національного доходу,чисельність зайнятих в сферах, фонд заробітної плати,доходи від підприємницької діяльності,обсяг пенсійних фондів,обсяг товарообігу,обсяг наданих послуг,обсяг житлового фонду,номінальні доходи населення.

2. Середні: частка фонду споживання в національному доході, реальний дохід на душу населення, величина середньої по економіці (й за видами економічної діяльності) та мінімальної гарантованої заробітної плати, середня тривалість життя, середній та мінімальний розмір пенсії,Товарообіг на душу населення, обсяг наданих послуг на душу населення, забезпеченість житлом однієї людини, рівень безробіття, середній розмір депозитів, середній дохід від підприємницької діяльності на душу населення.

Виділяють чотири рівня життя населення:

1. достаток – користування благами, що забезпечують всебічний розвиток людини;

2. нормальний рівень – раціональне споживання за науково-обгрун-тованими нормами, що забезпечує сприятливі умови для повного відновлення інтелектуальних та фізичних сил людини;

3. бідність – споживання благ на рівні збереження працездатності як нижчої межі відтворення ресурсів для праці;

4. злидні – мінімально допустимий за біологічними критеріями набір благ та послуг, споживання яких дозволяє лише підтримувати життєздатність людини.

Споживчий бюджет – середньостатистичний баланс доходів і витрат за визначений період часу (місяць, рік), що характеризує рівень життя різних груп населення. Розрізняють такі види спож. бюджетів: Нормативні(є результатом наукових досліджень), Фактичні (отримані в результаті статистичних та спеціальних обстежень)

• Прожитковий мінімум – це вартісна межа набору продуктів харчування, достатніх для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Розраховується для: дітей, віком до 6 років; - дітей, віком від 6 до 18 років; осіб працездатного віку; - осіб, які втратили працездатність; -в середньому на 1 особу.

Бідність- стан, викликаний нестачею матеріальних ресурсів для ведення нормального способу життя, який є звичним та характерним для конкретного суспільства в конкретний момент часу. Характеризується згортанням і обмеженістю людських потреб і можливостей, низьким рівнем використання останніх та задоволення перших, деградацією людського потенціалу, соціальною напругою в суспільстві. Види бідності: 1.Суб’єктивна:визначається як самооцінка людиною свого економічного стану.

2. Об’єктивна: визначається на основі прийнятих в країні крите-ріїв доходу та доступу до тих чи інших матеріаль-них та духовних благ: можливість дати дітям осві-ту, надбати професію, якісно лікуватися, мати жит-ло, яке відповідає загальноприйнятим стандартам.

3. Відносна: визначається за майновим розшаруванням населення.

4. Абсолютна: визначається у відповідності із прийнятою в країні межою бідності. Це межа не лише фізичного, але й соціального виживання людини.

Рівень бідності: Р_о= Q/ n ,де Q- чисельність населення, що визнаєть-ся бідним відповідно до прийнятих критеріїв; n- загальна чисельність населення.

Глибина бідності Характеризує відміннсть між середньодушо-вим доходом домогосподарства, визнаного бідним, та визнаною межею бідності. Тобто, цей показник відображає середній дефіцит доходу у бідних: Р₁=A|Q=сумма(q, i=1)(Z-Yi/Q), де А — сума грошових коштів, яка недостатня групі населення, визнаного бідним, для підвищення його середньодушових прибутків до розміру межі бідності; Z - визначена межа бідності; Yi - середньодушовий доход і-го домогосподарства, визнаного бідним.