5.Господарство Загальна характеристика господарства

Португалія — індустріально-аграрна країна, з відносно невисоким за європейськими мірками рівнем економічного розвитку. У господарстві країни значну роль відіграє аграрний сектор, низька частка підприємств новітніх галузей, особливо у машинобудуванні. У пром-сті переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, бл. 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни.  Переваги португальської економіки криються у гнучкому ринку робочої сили, великих внутрішніх та іноземних інвестиціях, потенціалі для зростання туризму (у 2004 році - 6% ВВП, тобто найбільша величина в ЄС). У галузевій структурі економіки потроху зростає роль машинобудування. Поліпшується транспортна мережа.  Слабкі сторони: сильна залежність від імпорту нафти, двигуном зростання економіки виступає громадське партнерство, сільське господарство країни (4% ВВП, 13% робочих місць) найбільш неефективне серед країн ЄС через застарілі методи культивації, дрібні підприємства, низькі врожаї та цінову конкуренцію з боку іспанських конкурентів. спостерігається значний контроль промисловості і банківської системи з боку Іспанії. Вартість робочої сили зростає, тому іноземні інвестори все більше орієнтуються на країни Східної Європу, і Португалія втрачає одну з найбільших своїх переваг. Економічна політика спрямована на лібералізацію та модернізацію економіки, подальшу приватизацію державних компаній, структурну перебудову банківського і телекомунікаційного секторів.

Промисловість

Промисловість Португалії значною мірою залежить від імпорту нафти і нафтопродуктів. Вугілля, виробництво якого збільшилося з середини 1980-х років, йде на забезпечення потреб теплової енергетики. Електроенергією переважно забезпечують теплові електростанції. Третину електроенергії, яка виробляється в Португалії, отримують на гідроелектростанціях. Ведеться комерційний видобуток вольфраму, олова, хрому, причому вольфрам у значних обсягах експортується. Вугілля, що добувається в Монкорво, постачається на сталеливарний завод. Видобуток міді ведеться в Невес-Корво.  У промисловості зайнято 32% робочої сили. Традиційними галузями промисловості є текстильна (бавовняна, трикотажна та шерстяна), швейна, шкіряно-взуттєва, харчова (виноробство, виробництво оливкової олії, рибних консервів), деревообробна (обробка корку — провідне місце у світі, 50% світового випуску корку). Працюють підприємства чорної та кольорової металургії, машинобудівної (судноремонт, суднобудування, електротехніка, автомобілескладання тощо), хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної, цементної, будівельної, скляно-керамічної (виробництво побутової та харчової кераміки, синьої керамічної плитки) галузей промисловості. Три чверті всіх виробничих потужностей переробної промисловості Португалії зосереджені в двох промислових районах: Лісабон-Сетубал на півдні і Порто-Брага-Авейру на півночі країни. У районі Лісабон-Сетубаль діють підприємства нафтопереробної, хімічної, сталеливарної, автомобілебудівної, електронної, целюлозно-паперової, харчової промисловості, з виробництва будматеріалів. На півночі переважає легка промисловість: Порто виробляє текстиль, взуття, меблі, вино, Авейру - целюлозно-паперові вироби і вироби з дерева, Брага - одяг, електроніку, споживчі товари. Третя промислова область розташована за 140 км. на південь від Лісабона в місті-порту Синіше - тут зосереджена теплова енергетика. Після вступу країни в ЄС ситуація в національній промисловості змінилася. Державі належать підприємства гірничовидобувної і важкої індустрії, приватному капіталу - підприємства легкої промисловості, філіали транснаціональних корпорацій - підприємства з високим рівнем нових технологій: електроніка, автомобілебудування, фармацевтична промисловість.