Мови Португалії

Офіційна мова - португальська, яка походить від народної латині і належить до західно-іберійської гілки романської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Виникла вона на території Галісії в Іспанії, звідки поширилась на територію сучасної Португалії. На латинський мовний суперстат сильно вплинув кельтський субстрат, що проявилось у рисах сучасної португальської мови, які і відрізняють її від іспанської (кастильської), як більш молодої та "інноваційної" у плані фонетики мови Піренейського півострова. Португальській мові властиві певні умовності орфографії, наявність назалізованих та дифтонгованих голосних звуків і шиплячих приголосних, випадання інтервокальних приголосних тощо. В епоху Великих географічних відкриттів португальцям вдалося поширити свій вплив на числені народи та території світу, й тим самим поширити вплив своєї мови. У результаті цього, на даний час, португальська мова є також офіційною у Бразилії, Анголі, Мозамбіку, Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсипі, Гвінеї-Бісау і Східному Тиморі та Макао. Звичайно, в цих країнах вживається не академічна португальська мова, а дещо змінені її діалекти. Всього португальською мовою спілкується понад 200 млн.осіб у всьому світі, з них найбільше - у Бразилії (170 млн.осіб). Наразі доволі сильним є зворотній вплив бразильського варіанта португальської мови на мовні явища у самій Португалії. Хоча Португалія вважається мономовною країною, але в самій португальській виокремлюють декілька діалектів, якими послуговуються португальці в повсякденному вжитку (в основному вони прив'язані до історико-етнографічних районів). Окремішньо від португальської мови стоїть мірандска мова, яка, по великому рахунку, є мовним діалектом леонісійської мовної групи (що найширше представлена в Іспанії). Ця мова також визнається в якості регіональної мови в деяких муніципалітетах на північному сході Португалії, хоча офіційні цифри щодо її носіїв коливаються в межах 5000 осіб (тоді як неофіційно називаються цифри більше 12 тис. осіб) що мешкають в регіоні Міранда-ду-Дору. Оскільки в Португалії проходили числені іміграційні процеси, в країні є місця компактного проживання національних меншин, котрі з часом формують свої суспільно-общинні групи та культурно-мовні заклади, де послуговуються поміж собою мовами своїх народів. Таким чином в Португалії з'явилися носії словянської мовної групи (зокрема, української мови). Також суттєвий вплив існує з боку іспанської мови (як мови сусіднього, демографічно переважаючого народу), а також англійської мови (що вживається як мова бізнесу та академічних кіл).

Релігія

Переважна більшість населення історично сповідувала католицизм. Після повалення монархії у 1910 році церква була відділена від держави, однак її вплив на всі сфери життєдіяльності залишився дуже великим. Наразі офіційно Португалія є світською державою. Окрім Конституції, існують два найбільш важливих документи, що стосуються релігійної свободи — Закон про свободу віросповідання 2001 року та "Concordata" від 1940 року (з поправками 1971 року) між Португалією та Святим Престолом у Ватикані. Загалом, португальське суспільство є римо-католицьке - 84,5% населення, а 2,2% є послідовниками інших християнських конфесій. В країні є невеликі громади протестантів, мормонів, мусульман, індуїстів, сикхів, православних, бахаїстів, буддистів та гебреїв. Загалом цифри прихильників різних віровчень становлять:  Католики — 84,53% Православні — 0,20%  Протестанти — 0,56%  Інші християнські релігії — 1,41%  Юдеї — 0,02%  Мусульмани — 0,14%  Інші не християнські релігії — 0,16%  Атеїсти — 3,84%  В Португалії є військовий ординаріат і 17 єпархій, причому згруповані вони у трьох церковних провінцій під головуванням патріархатів в Лісабоні, Бразі та Еворі. Незважаючи на зниження релігійності в молодшого і міського населення, католицька релігія, як і раніше знакова для португальців, укорінившись в їх культурі. Більшість мешканців країни й надалі декларують відданість своїм традиціям та звичаям, а тому й своїй церкві, а ця відданість виражається у ряді  побутових моментів, найменуванням своїх дітей на честь святих, щоденних молитов до святочної ходи, різноманітті фестивалів і форм релігійного паломництва. Широко почитають святого-покровителя країни "Санто-Антоніо-де-Лісбоа" (Св. Антонія Лісабонського), а з 1917 року по всій країні поширився культ Божої Матері в Фатімі.  Особливістю португальського суспільства є наявність в установах початкових і середніх державних шкіл дисциплін римо-католицького релігійного й морального виховання дітей, які є обов'язковими в усій країні. Зареєстровані релігійні громади можуть просити дозвіл на викладання цього курсу згідно своїх традицій, але для цього потрібна мінімальна кількість слухачів, тоді як для католицької церкви ця вимога не виникає.