22

ІПЗ

1. Основні ознаки розподілених програмних систем. 2

2. Характеристики розподілених систем, що впливають на продуктивність обчислень. 2

3. Характеристики розподілених систем, що впливають на надійність обчислень. 2

4. Характеристики розподілених систем, що впливають на економію ресурсів. 3

5. Недоліки розподілених систем, що пов’язані з їх розробкою. 3

6. Недоліки розподілених систем, що пов’язані з їх використанням. 3

7. У чому полягає складність розробки розподілених систем? 3

8. Основні види архітектур розподілених систем. 4

9. Особливості архітектури клієнт/сервер. 4

10. Види архітектур клієнт/сервер та галузі їх застосування. 5

11. Особливості застосування архітектури клієнт/сервер на основі тонкого клієнта. 5

12. Особливості застосування архітектури клієнт/сервер на основі товстого клієнта. 5

13. Особливості багаторівневої архітектури клієнт/сервер. 5

14. Характеристики архітектури розподілених об’єктів. 5

15. Основні переваги архітектури розподілених об’єктів. 6

16. Основні недоліки архітектури розподілених об’єктів. 6

17. Характеристика систем реального часу. 6

18. Класифікація систем реального часу за типами вхідних сигналів. 6

19. Особливості проектування систем реального часу. 6

20. Засоби підвищення продуктивності систем реального часу. 7

21. Моделі систем реального часу. 7

22. Вимоги до засобів програмування систем реального часу. 7

23. Керуючі компоненти систем реального часу 8

24. Компоненти, що підвищують надійність систем реального часу. 8

25. Особливості керування процесами в системах реального часу. 9

26. Види інтерфейсів користувача та їх особливості. 10

27. Переваги та недоліки графічного інтерфейсу користувача. 10

28. Особливості проектування інтерфейсу користувача. 11

29. Основні засади проектування інтерфейсу користувача. 11

30. Засоби зі забезпечення надійності інтерфейсу користувача. 12

31. Основні види взаємодії користувача і програми та сфери їх застосування. 12

32. Недоліки та переваги основних видів взаємодії користувача з програмою. 13

33. Способи подання інформації користувачу. 13

34. Основні правила використання кольору в інтерфейсах користувача. 14

35. Засоби інтерфейсу спрямовані на підтримку користувача.14

36. Основні види документації для користувачів програмних систем. 14

37. Основні складові надійності програмних систем. 15

38. Обґрунтування потреби у високонадійних програмних системах. 15

39. Поняття критичної системи. 15

40. Основні типи критичних систем. 15

41. Основні джерела відмов та підходи до проектування критичних систем. 15

42. Основні підходи для підвищення безвідмовності систем. 16

43. Рівні безпечності програмних систем. 16

44. Способи підвищення безпечності програмних систем. 16

45. Типи пошкоджень систем, що викликаються зовнішніми чинниками. 16

46. Засоби підвищення захищеності програмних систем. 17

47. Основні підходи до проектування надійного програмного забезпечення. 17

48. Основні вимоги до розробки безвідмовного програмного забезпечення. 17

49. Конструкції мов програмування, що потенційно можуть призвести помилок. 17

50. Методи програмування, що потенційно можуть призвести до помилок. 18

51. Укривання даних, як спосіб підвищення надійності програмування. 18

52. Технологічні заходи мінімізації числа відмов у програмних системах. 18

53. Основні аспекти стійкості системи до відмов. 19

54. Підходи, що використовуються для забезпечення стійкості системи до відмов. 19

55. Обробка виключень мовах програмування як засіб підвищення надійності. 19

56. Основні типи виявлення збоїв у програмних системах. 20

57. Способи локалізації помилок та пошкоджень даних в програмах. 20

58. Види стійких до відмов архітектур. 21

59. Основні підходи до створення стійкого до відмов програмного забезпечення. 22

60. Шляхи досягнення відмінностей між різними версіями програмного забезпечення.

23

1. Основні ознаки розподілених програмних систем.

Розподілені системи мають наступні характерні риси:

1. Першим аспектом є просторова розподіленість компонент розподіленої системи. Вони вступають у взаємодію або локально або віддалено.

2. Компоненти розподіленої системи можуть працювати паралельно, через що швидкість роботи зростає в порівнянні з послідовною роботою.

3. Кожний стан компоненти розглядається локально, тобто з погляду певного обчислювального процесу, запущеного з локального робочого місця.

4. Компоненти працюють незалежно й можуть «випадати», не руйнуючи систему в цілому, також незалежно одна від одної. Розподілені системи підлягають, таким чином, частковому системному «випаданню».

5. Система працює асинхронно. Процеси комунікації й обробки не управляються глобальним системним часом. Зміни й процеси синхронізуються.

6. У розподіленій системі функції управління розподіляються між різними автономними компонентами. При цьому ніякий окремий компонент не може здійснювати весь контроль. Це гарантує певну міру автономії.

7. Розподілена система може утворюватися як об'єднання вже існуючих систем. Отже, потрібне контекстно-повне управління іменами, що дає можливість однозначно інтерпретувати найменування (імена) в рамках адміністративної або технологічної області. В такому випадку говорять про федеративне управління іменами.

8. Щоб підвищити потужність розподіленої системи, програми й дані можуть переміщатися між різними вузлами, ця концепція називається міграцією. При цьому потрібно використовувати додаткові механізми, які протоколюють положення програм і даних. 8. Розподілена система повинна бути в змозі використовувати динамічні зміни структури. Ця динамічна реконфігурація потрібна, наприклад, тоді, коли протягом певного часу повинні з'являтися нові з'єднання.

2. Характеристики розподілених систем, що впливають на продуктивність обчислень.

1. Спільне використання ресурсів. Розподілені системи допускають спільне використання апаратних і програмних ресурсів, наприклад жорстких дисків, принтерів, файлів, компіляторів тощо, пов'язаних допомогою мережі. Очевидно, що поділ ресурсів можливо також в багатокористувацьких системах, однак у цьому випадку за надання ресурсів і їх управління повинен відповідати центральний комп'ютер.

2. Відкритість. Це можливість розширювати систему шляхом додавання нових ресурсів. Розподілені системи - це відкриті системи, до яких підключають апаратне і програмне забезпечення від різних виробників.

3. Паралельність. У розподілених системах кілька процесів можуть одночасно виконуватися на різних комп'ютерах в мережі. Ці процеси можуть (але не обов'язково) взаємодіяти один з одним під час їх виконання.

4. Масштабованість. В принципі всі розподілені системи є масштабованими: щоб система відповідала новим вимогам, її можна нарощувати за допомогою додавання нових обчислювальних ресурсів. Але на практиці нарощування може обмежуватися мережею, що об'єднує окремі комп'ютери системи. Якщо підключити багато нових машин, пропускна здатність мережі може виявитися недостатньою.

5. Відмовостійкість. Наявність декількох комп'ютерів і можливість дублювання інформації означає, що розподілені системи стійкі до певних апаратних і програмних помилок (див. главу 18). Більшість розподілених систем у разі помилки, як правило, можуть підтримувати хоча б часткову функціональність. Повний збій у роботі системи відбувається тільки у випадку мережевих помилок.

6. Прозорість. Ця властивість означає, що користувачам надано повністю прозорий доступ до ресурсів і в той же час від них прихована інформація про розподіл ресурсів в системі. Однак у багатьох випадках конкретні знання про організацію системи допомагають користувачеві краще використовувати ресурси.