Питання49. Елітарні верстви та народні маси

Коли розглядаємо проблему суспільного розвитку, закономірно постає питання, хто є суб'єктом цього розвитку? Філософія вчить, що суспільство розвивається під упливом об'єктивних чинників (тих, що не залежать від волі та свідомості людей) і суб'єктивних.

Суб'єктивні чинники - це свідома, цілеспрямована діяльність народних мас, класів, політичних партій, окремих особистостей, спрямована на збереження, розвиток, зміну об'єктивних умов суспільного розвитку.

Хто ж насправді є суб'єктом історичного розвитку? Це складна проблема хоча б тому, що у філософських пошуках нема єдиної думки з цього приводу. Найбільш полярними є теорія еліти та теорія вирішальної ролі народних мас.

Теорії еліти стверджують, що вирішальну роль в існуванні, функціонуванні та розвитку суспільства відіграють елітарні верстви суспільства.

Еліта (від фр. еіііе - кращий, добірний) - поняття в філософії, яке означає провідні групи суспільства, що виробляють і здійснюють державну, соціально-економічну й культурну політику та є необхідними елементами будь-якого суспільства.

Зародження теорії еліт належить до часів Платона, який запропонував ідею правлячого класу, що складався б із філо-софів-професіоналів. Відтак ці ідеї відстоювали Т. Карлейль (протиставляв "героїв" і "натовп") та Ф. Ніцше (розвивав ідеал надлюдини). Як система поглядів, теорія еліти сформувалася у XX ст. її оформлення пов'язують з іменем В. Парето (1848-1923), італійським соціологом. За його твердженням, кожна людина у своїй сфері діяльності може досягти певних успіхів, а тих, хто отримує найвищу оцінку, він запропонував назвати елітою. Згідно з його теорією, історія людства - це постійна зміна еліт, а інша частина суспільства пристосовується до правлячих еліт. Він відстоював можливість усіх людей (залежно від діяльності, уміння володіти настроями людей) підніматися до найвищих ешелонів еліт і припускав занепад еліт, тобто відстоював принцип мобільності.

Ідеї Парето розвинув американський соціолог Мілле з (1916— 1962), який відстоював теорію владної еліти та високо оцінював роль інтелігенції у суспільстві, доводив, що тільки інтелектуали

здатні відродити "велику американську суспільність". Він відводив особливу роль ідеям, поглядам і думкам у розвитку суспільства, відстоював їх переважний уплив.

Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гасет (1883-1955) під елітою розумів людей, які мають велику інтелектуальну або моральну перевагу над масами, надвисоке почуття відповідальності, людей, які мають харизму (надзвичайно великі здібності).

Представники теорії еліти відстоюють думку, що вся історія - це не історія боротьби класів (Маркс), а історія боротьби еліт. Демократія - це конкуренція еліт у боротьбі за владу. Владу в кожній країні де-факто здійснює нечисленна еліта.

На противагу вказаним ученим, марксизм не визнавав теорії еліти, вважаючи визначальною у розвитку суспільства роль народу. Поняття "народ" у марксизмі (деякі вчені в Україні сьогодні його дотримуються) викликає великий сумнів через те, що:

по-перше, до нього відносили тільки тих, хто був задіяний у матеріальному виробництві;

по-друге, до нього зараховували лише тих, хто сприяв розвиткові соціалізму (прогресу);

по-третє, видатні особистості та народ протиставлялись одне одному.

Термін "народ" неможливо використовувати в етнічному або класовому розумінні. Згідно з новими поглядами вітчизняних вчених для народу характерні:

1) загальна історична доля (загальна територія, держава. Слід мати на увазі, що доля не означає прописки. Скільки українців живе за межами країни, але поділяють її долю);

2) єдина загальнонародна ідея ("Погано, якщо у людини нема чогось такого, за що вона готова померти". Л.Толстой)"

3) загальна історична перспектива ("світло в кінці тунелю").