Питання 46. Поняття ноосфери

Розробкою проблеми ноосфери займалися такі видатні мислителі та вчені, як П.Тейяр де Шарден, В. Вернадський, А. Швейцер, М. Федоров, К. Ціолковський та ін.

На певному етапі розвитку біосфери в дію вступає новий чинник планетарного характеру-діяльність людини. Оскільки вона у загально-планетарному масштабі є виявом формотворчого початку - Розуму, то новий стан Землі - це ноосфера (грецьк. "сфера розуму").

Еволюція біосфери з появою людини втратила свій природний хід розвитку. Втручання людини в розвиток Землі, космосу призводить до змін незворотного характеру. Ноосфера є важливим показником еволюції.

Володимир Вернадський (1863-1945) під ноосферою розумів комплексну геологічну оболонку (біосферу), перетворену науковою думкою. Тобто це така стадія розвитку біосфери, у якій розумова діяльність людини стає геологічною за своїми масштабами, фактором. Життєдіяльність людей отримує планетарне значення.

Ноосфера визначає включення в біологічну еволюцію Землі багатьох ідеальних явищ: знань, думок, образів, свідчень тощо. Людська діяльність не може здійснюватись у відриві від інших біосферних процесів. На стадії ноосфери необхідно переосмислити людську діяльність у межах єдиного цілого біосфери. Це призведе до суттєвих змін у сфері інтелектуального, науково-технічного та духовного життя суспільства. Масштаби й наслідки таких змін важливо передбачити вже сьогодні.

Вернадський виходив із певних передумов, які сприяють преходу суспільства до стадії ноосфери. У її основі лежать такі фактори:

1) розподіл людини (єдиного біологічного виду, що має розум) по всій планеті та перемога її в конкуренції з іншими біологічними видами;

2) розвиток засобів зв'язку та обміну, що інтегрують людей у єдине ціле;

3) відкриття нових джерел енергії (атомної, сонячної, термоядерної та ін.), що надають діяльності людей масштабу геологічних перетворень;

4) масова демократизація державного устрою;

5) "вибух" наукової творчості у XX ст., що за своїми наслідками має геологічний масштаб.

У своєму русі до ноосфери людство повинно виключити війни, які неможливі без самознищення при опануванні могутніх джерел енергії. Зрештою ноосфера повинна забезпечити авто-трофність людства, тобто звільнити людство від необхідності отримувати енергію від рослинного та тваринного світу Землі. Це дозволить розірвати межі земної еволюції та перенести її хід у космос.

Майже одночасно з Вернадським ідеї єдності людини та природи на західноєвропейському інтелектуальному ґрунті відстоював відомий філософ-гуманіст, прогресивний громадський діяч XX ст. Альберт Швейцер (1875-1965). Він вважав, що факт життя повинен бути поставлений найвище. Позаяк воно здійснюється в природному середовищі то, потрібно зробити все можливе і неможливе, щоб зберегти це середовище в придатному для життя стані, поглибити життєдайний потенціал планети.

На відміну від Вернадського, що мислив життя у загально планетарному масштабі, Швейцер змушує нас придивитися до кожної окремої живої істоти. Найзагальнішим принципом морально-гуманістичної єдності людини та природи він проголошує принцип благоговіння перед життям. Саме в цьому полягають запорука майбутнього людства і прогресу культури.

Із розробок ідей ноосфери виникають такі поняття, як ноократичні суспільства, основою розвитку яких стає високий рівень духовності, культури, моралі.

ПИТАННЯ47. Поняття суспільного виробництва, його структура

Основу розвитку суспільства становить діяльність його членів, виробництво всього необхідного для життя і розвитку.

Суспільне виробництво - це процес, у якому люди зв'язані певними відносинами, забезпечують усебічне існування цього суспільства та створюють матеріальні блага, необхідні для існування його членів.

Структура суспільного виробництва

1. Матеріальне виробництво - це трудова діяльність суспільства щодо перетворення природи з метою створення предметів, що задовольняють матеріальні потреби цього суспільства. Передусім, це їжа, одяг, житло. Щоб жити, людина задовольняє, насамперед, матеріальні потреби.

Матеріальне виробництво спрямоване на освоєння природи, навколишнього середовища й у своєму розвитку пройшло три етапи:

• 1 -й - до початку XVIII ст. - у ньому провідну роль відігравало аграрне виробництво;

• 2-й -ХУІІІ-середина XX ст. -у ньому найважливіше значення мало промислове виробництво;

• 3-й - із середини XX ст. до сьогодення - у ньому пріоритетність отримує виробництво знань, ідей, інформації.

2. Духовне виробництво - це трудова діяльність суспільства щодо створення предметів, які задовольняють духовні потреби людини.

Особливості духовного виробництва:

• тісно пов'язане з матеріальним виробництвом;

• за своїм змістом більш ідеальне, ніж матеріальне;

• існує у трьох основних формах:

1) індивідуальне духовне виробництво - це виробництво, що здійснюється конкретним індивідом (художником, поетом, композитором тощо);

2) масове духовне виробництво - його творцем і носієм є народ (усна народна творчість: казки, пісні, думи тощо);

3) спеціалізоване духовне виробництво - це виробництво, що здійснюється професійними людьми у спеціальних закладах (інститутах, академіях).

3. Виробництво потреб-це виробництво умов для забезпечення якнайкращого зв'язку людини з навколишнім середовищем.

4. Виробництво форм спілкування - це виробництво конкретно-історичних способів зв'язку між людьми в процесі їх взаємодії.

Перша форма спілкування - міжродове (внутрішньородо-ве) і міжобщинне (внутрішньообщинне). Основою їх служили табу, мораль.

Друга форма спілкування - державна, яка доповнюється діяльністю партій, громад, рухів, товариств. її основою є право, програми, статути тощо.

5. Виробництво людини - це виробництво нових членів суспільства. Воно має два аспекти:

• біологічний (від інтимного та народження людини до її смерті);

• соціальний (процес соціалізації особистості).

Отже, суспільне виробництво - це форма взаємодії суспільства та природи в інтересах людини й розвитку суспільства, основою якого є задоволення матеріальних і духовних потреб.