Питання 43. Принцип географічного детермінізму та геополітика

Початок людської історії свідчить про величезну роль географічного середовища для розвитку культури. Давні цивілізації виникали в місцях сприятливого для життя людини клімату, родючих ґрунтів, багатої флори та фауни. Високу оцінку значенню географічного середовища та його складових дали Демокріт, Гіппократ, Геродот, Полівій, мислителі Середньовіччя та Нового часу.

Із іменем французького просвітителя Шарля Монтеск'є пов'язують спробу абсолютизації ролі географічного середовища у житті суспільства, що отримала назву географічний детермінізм. Ідеї географічного детермінізму розвивали А. Тюрго, Г. Боккель та ін. Так, у 1889 р. видано працю Іллі Мечнікова "Цивілізація та великі історичні ріки", у якій прогресивний розвиток суспільства пов'язувався насамперед із гідроресурсами території. У цій праці також спростовувалися спроби окремих вчених обґрунтувати расизм, спроби поширення біологічних законів на суспільство й історію.

У межах географічного детермінізму були здійснені дослідження зв'язку між рельєфом, кліматом, ґрунтом тощо з конкретними суспільними процесами та явищами (розподіл і щільність населення на Землі, види господарської діяльності, політичний устрій, стиль і спосіб життя, традиції, психологія та ін.).

До XIX ст. географічний детермінізм вважався прогресивною соціальною філософією, оскільки стверджував матеріалістич-

ний світогляд і спростовував ідеалістичні погляди на історію. З виникненням марксистського розуміння соціального розвитку географічний детермінізм втрачає актуальність, хоча його ідеї мають активне продовження в сучасних концепціях.

Сьогодні визнається поряд з упливом власне природних умов (скажімо, у порівнянні темпів історії народів Європи, тропічної Африки чи південних народів) уплив саме культурних чинників на розвиток суспільства - розвиток науки, техніки, демократії, освіти. Як приклад можна навести сучасний розвиток Японії, що є однією з найбагатших країн світу, при тому, що її географічні ресурси доволі обмежені.

Геополітика-доктрина, що абсолютизує роль географічного середовища в житті держави. В історії геополітика виникає як спроба теоретично обґрунтувати загарбницькі амбіції агресивних держав: здобути вихід до моря, заволодіти нафто-ресурсами тощо.

Фрідріх Ратцель (1844-1904) розглядав народи та держави як живі організми й поширював на них біологічні закони -боротьбу за "життєвий простір". Сам Ратцель не був ані фашистом, ані шовіністом, навпаки - цінував внесок кожного народу в розвиток світової культури. Ідеї Ратцеля було використано в політиці Гітлера.

У сучасних політичних контекстах вживання терміна "геополітика" вже не пов'язується з агресивними намірами, загарбницькою політикою чи переглядом кордонів. Сьогодні цим терміном позначають питання якомога доцільнішого сполучення територіальних і соціально економічних ресурсів. Наприклад, у сучасній політиці України бачимо обов'язкове врахування особливостей її геополітичного становища як у рамках зовнішньої політики, так і внутрішньої. Термін "геополітика" в сучасному його вживанні вже позбавлений негативного значення.