Питання 40. Закономірності розвитку соціальних систем

Засновниками теорії систем у світовій науці вважаються О. Богданов (Малиновський), Р. Дарендорф, М. Бухарін.

Сформульований М. Бухаріним загальний закон діалектики рухомої форми свідчить, що співвідношення між середовищем і системою є величина, яка визначає кінець-кінцем рух будь-якої системи. Наявність стимулювальних чи гальмівних відносин є необхідною умовою модифікації соціальної системи. Існує декілька підходів до розвитку соціальних систем. Першу точку зору пов'язують з поглядами Толкотта Парсонса, який вважав, що соціальні системи можна розглядати як біологічний організм.

Біологічний організм демонструє надзвичайну стійкість своєї форми, яка визначається генетичною структурою, що передається нащадкам через мільйони поколінь із мінімумом варіативних

змін. Якщо біологічний організм починає неправильно функціонувати, то він гине. Суспільство та його системи постійно перебувають у русі, вони реорганізуються. У випадку неправильного функціонування відбувається реконструкція однієї із систем, що і рятує суспільство від загибелі. Для суспільства та його систем характерні безперервні зміни структури, модифікація всіх її підсистем.

Другу точку зору пов'язують із закономірністю рівноваги, яка виведена на основі сформульованої російським філософом, економістом, соціологом О. Богдановим (Малиновським) теорії рухомої рівноваги у праці "Загальна організаційна наука (тектологія)".

Соціальна система, з одного боку, перебуває в постійному русі, динаміці через зміни соціально-економічного становища, екологічних умов, зміни у народонаселенні, залежно від міжнародних відносин, частоти і гостроти конфліктів; із другого боку, система, щоб справно функціонувати, вимагає певної врівноваженості всіх її підсистем.

Історія показує, що соціальні системи перебувають у русі варіантів. Крайні випадки - теократія, охлократія - історично відносно короткі, більш тривалими від них є періоди розвитку в той чи той бік.

Структуру будь-якої системи Богданов розглядав як результат неперервної боротьби протилежностей, які змінюють один стан рівноваги системи на інший. Цей принцип універсальний, він вимагає рівноваги прав і обов'язків кожної людини, кожного органу управління та взагалі будь-якої організації.

Стан рівноваги змінюється його порушеннями, або кризами. Позаяк рівноважна система в процесі розвитку поступово втрачає цю якість і переживає новий стан як кризу, а долаючи її, приходить до нової рівноваги на новому етапі свого розвитку.

Богданов стверджував, що всі ці процеси відбуваються й у природному, і в суспільному середовищі, тобто є універсальними.

Також соціальним системам притаманна закономірність маятника. Суть її полягає в тому, що будь-яка система, виведена з оптимальної рівноваги в бік домінування авторитаризму чи демократії, спочатку переходить у свою протилежність. Чим більшою була непропорційність лінійного розміщення центра рішень, тим відповідно більшим буде відхилення у протилежний бік. Амплітуда такого відхилення приблизно рівнозначна за глибиною та масштабами необхідним реформам і системним перетворенням. Якщо період авторитарної диктатури тривав у межах одного чи двох поколінь, то щоб позбутися більшості негативних його наслідків, потрібно не менше одно-го-двох поколінь.

Зважаючи на ці закономірності, необхідно приймати законодавчі акти, що відповідали б вимогам сьогодення.