Питання 39. Філософські та правові проблеми "права на смерть"

Слово "евтаназія" буквально означає легка, приємна смерть. У сучасній медицині це слово набуло значення безболісного приведення до смерті безнадійного хворого. Мова йде про те, підтримувати життя при нестерпних стражданнях чи припинити його. Ця проблема існувала й раніше, наприклад, коли армія відступала і була змушена залишати поранених. Що робити?

Складність цього питання в тому, що принцип гуманізму необхідно здійснити через відступ від нього.

Розрізняють евтаназію пасивну й активну (позиція лікаря), добровільну та недобровільну (позиція пацієнта).

Пасивна -лікар не втручається, не допомагає прискорити смерть.

Активна - спеціальними ліками (отрутою) прискорює смерть.

Добровільна - за наполяганням, проханням хворого.

Недобровільна -хворий не може висловити свою позицію.

Більшість лікарів виступає проти останньої форми.

Аргументи за евтаназію

1. Життя благо тоді, коли немає страждань, а є задоволення, позитивні емоції перемагають негативні.

2. Життя благо тоді, коли воно має людську форму існування, а не суто біологічну. Та відмовляти людині у праві на життя, хоча й майже рослинне, хіба це гуманно?

3. Підтримання життя на стадії помирання коштує дуже дорого (за ці кошти можна вилікувати сотні людей). Але мораль не можна звести до економічних проблем.

Аргументи проти евтаназії

1. Можливе зловживання з боку лікарів (мораль - це останній бар'єр, який не можна знімати).

2. Евтаназія порушує принцип святості людського життя. У рамках світосприйняття, коли життя людини розуміється

як благо, евтаназія неможлива.

У країнах, де евтаназія дозволена, рішення приймають етичні комітети, до яких входять: особистий лікар, представники медперсоналу й адміністрації лікувального закладу, свя-щенослужитель, філософ-етик, юрист, працівник соціальної служби та ін.

Смертна кара - це вбивство, яке здійснює держава у межах її права на легітимне насильство.

У багатьох державах від моменту їх виникнення й до нашого часу використовують смертну кару, але при її здійсненні є такі тенденції.

1. Зменшується кількість видів злочинів, за які призначають смертну кару.

2. Раніше смертна кара здійснювалася публічно, а зараз -таємно, за винятком деяких країн (Китай, Чечня).

3. Звужується коло людей, до яких вона застосовується (зазвичай, не призначають таке покарання дітям, жінкам, літнім людям).

4. Збільшується кількість країн, де смертна кара заборонена (Україна також) і призупинена (у 29-ти країнах).

Аргументи проти смертної кари

1. Справедливе покарання за скоєні злочини (вбивство), але воно перевищує інші форми вбивства за психологічним упливом.

2. Страх смертної кари не запобігає аналогічним злочинам. Злочинець здійснює злочин не тому, що згодний з покаранням, він завжди має надію уникнути його. Крім того, смерть не тяжча за пожиттєве ув'язнення.

3. Не тільки смерть звільняє суспільство від злочинця, а й ув'язнення теж звільняє суспільство від злочинця.

4. Смертна кара розбещує суспільство морально (виправдовує вбивство).

5. Смертна кара - антиправовий акт, це війна держави зі своїм громадянином.

6. Смертна кара перевищує компетенцію людини. Людина не владна над життям інших.

7. Смертна кара - це замах на святість людського життя, вона не може бути моральною (божа заповідь "не убий" порушується).

Смертна кара не може бути виправдана ні з яких позицій.

Розглядаючи проблему суїциду (самогубства), філософія виходить з того, що смерть є останньою категорією людського буття. Смерть - це не кінець, а вінець людського життя. Виходячи з цього, самогубство можна розцінити як втечу від складностей життя. Суть же не в тому, щоб втекти від долі, а в тому, щоб гідно її зустріти. Не випадково церква завжди засуджувала самогубство.

Сьогодні, як і впродовж усієї історії людства, перед людиною постає завдання в найважчих обставинах гідно прийняти власне буття, власні страждання. Ми маємо дбати про осмис-леність нашого життя, вносячи в нього ті чи ті цінності. Насамперед, життя потрібно витримати, не загубити, не дати йому вислизнути в безодню небуття, витримати з усіма його тягарями й недоліками, зі своїми випадковими провинами та гріхами.

Життя - це такий дар, який не має права відбирати ніхто.