Питання 34. Єдність чуттєвого і раціонального, логіки та інтуїції у пізнанні

У філософії Нового часу виділяли дві форми знання - чуттєву й раціональну та, зазвичай, розглядали ці форми як два послідовних етапи формування знання. Дійсно, історично й логічно першою сходинкою пізнавального процесу було "живе споглядання" - чуттєве, сенситивне відображення. Воно безпосередньо включено в матеріально-чуттєву діяльність людей та пов'язане з безпосередніми контактами людини із зовнішнім світом, і виступає вихідним матеріалом раціонального пізнання. В античній філософії єдність раціонального й чуттєвого розуміли як "ейдос", що означає "вигляд, образ", тобто дане в мисленні й одночасно видиме.

Увага філософів Нового часу була спрямована, насамперед, на специфіку та відносну ізольованість чуттєвого та раціонального. Сучасні філософи підкреслюють пов'язаність та зумовленість цих форм. Кожний момент чуттєвого відображення в пізнанні опосередкований мисленням, у мисленні людина не може абсолютно відокремитися від наочності, тому що без цього неможлива проекція наших знань на дійсність, успішне здійснення предметно-практичної діяльності. Єдність чуттєвого та раціонального виявляється у творчій уяві. Основою уяви є оперування конкретно-чуттєвими образами, водночас уява має риси опосередкованого узагальненого знання.

Уява також формує нові конкретно-чуттєві образи й поняття. Чуттєвість є основою для творчої уяви, а мислення логічно "добудовує" цілісний, загальний образ дійсності. Уява - перетворення наочної ситуації за допомогою мислення, спосіб формування нового знання.

Розглянемо форми чуттєвого пізнання. Відчуття - відображення окремих властивостей предметів і явищ унаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття людини. Відчуття є елементарною формою, дає однобічну картину. Існують різноманітні види відчуттів: зорові, смакові, вібраційні, звукові, тактильні, рівноважні тощо.

Сприйняття - цілісне відображення властивостей предметів та явищ при безпосередній дії їх на органи чуття людини. Сприйняття є формою активного синтезу, немеханічною сумою відчуттів. Сприйняття виконує пізнавальну функцію (розкриття властивостей та структури об'єктів) і регулятивну (спрямування практичних дій відповідно до пізнаного). Динаміка процесу сприйняття описується законом перцепції: спочатку виділяється лише первісне уявлення про об'єкт, пізніше воно заміщується детальним сприйняттям. Сприйняття характеризується константністю. Якщо подібні сприймання у індивіда повторюються, вони пізнаються швидше, ніж уперше.

Уявлення - опосередкований цілісний образ предмета, що зберігається та відтворюється у свідомості за допомогою пам'яті. Це узагальнений образ дійсності, він не має чіткості та ясності, характерних для сприйняття.

Специфіка раціонального пізнання полягає в тому, що:

- суб'єкт може вийти за межі безпосередньо даного й пізнати властивості об'єктів, що не піддаються чуттєвому відображенню;

- є можливість осягнути дійсність незалежно від суб'єкта;

- пізнання світу відбувається не стільки в результаті власного досвіду, скільки через засвоєння сукупного культурного досвіду людства.

Раціональне пізнання здійснюється у формі поняття, судження, умовиводу.

Поняття - форма думки, що відображає загальні, суттєві властивості, зв'язки, відносини дійсності. Поняття виступає результатом узагальнення, проведеного за сукупністю ознак, притаманних даному класу предметів. Суб'єкт пізнання у процесі мислення активно, цілеспрямовано, узагальнено, опосередковано та системно відтворює дійсність. Вироблення поняття є результатом пізнання суті предмета, явища.

Судження - форма думки, за допомогою якої здійснюється ствердження чи заперечення ознаки (властивості, факту існування) предмета.

Умовивід - логічна форма, міркування, у якому з одного чи декількох суджень (засновків) виводиться нове судження, що містить нове вивідне знання (висновок). У мисленні виділяють розсудок і розум, які відповідають вищій і нижчій сходинкам мислення.

Пізнання є творчою діяльністю, має відповідну логіку, спирається на інтуїцію. Інтуїція - безпосереднє, неусвідомлено отримане знання. Інтуїція - кульмінація творчого процесу пізнання, коли всі елементи пізнавальної проблеми об'єднуються в єдину систему. Інтуїція характеризується безпосередністю, несподіваністю, неусвідомленістю шляхів отримання нового знання; наукове відкриття в такому разі не спирається на усвідомлену аргументацію.

Інтуїтивне знання може бути чуттєвим (споглядальним), раціональним або ейдетичним. У першому випадку інтуїція виступає як миттєве почуття. У другому мова йде про інтелектуальну інтуїцію, роль якої в пізнанні високо оцінювали Р. Де-карт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц. У філософській течії інтуїтивізмі (А.Бергсон) інтуїція є даністю, а не осягненням непізнаного, оскільки суб'єкт та об'єкт пізнання складають єдине ціле. У такому випадку мається на увазі ейдетична інтуїція. 3. Фрейд інтуїцію пов'язував із несвідомим. Однак вивчення творчості видатних учених свідчить, що інтуїтивне "осяяння" є явищем закономірним, воно опосередковане всім складним процесом попереднього пізнання, тобто інтуїтивне відкриття здійснюється на рівні підсвідомості.

Одержання, генерування, осмислення, оцінка, пояснення й розуміння знання реалізуються на підставі єдності та взаємодії логічного й інтуїтивного.