Питання 2. Предмет філософії та її структура

Предметом філософії є світ у цілому (природа, суспільство, мислення) у своїх найзагальніших закономірностях, які розглядаються крізь призму суб'єктивно-об'єктивних відносин. Предметом філософії є не світ сам по собі, не людина сама по собі, а зв'язок: людина-світ.

Структуру предмета філософії складають різні типи відносин між людиною і світом. Більшість вчених-філософів виділяють такі типи відносин.

Онтологічний (онтологія - вчення про буття) - розглядає загальну картину походження світу і людини, розкриває їхні структурні особливості, характер взаємозв'язків, основні закономірності.

Гносеологічний (гносеологія - вчення про пізнання) - розкриває пізнавальне ставлення людини до світу і до самої себе, визначає можливості пізнання, його межі, найбільш оптимальні форми та методи пізнавальної діяльності.

Праксіологічний (або практичний) фіксує ставлення людини до світу і самої себе з точки зору можливостей, меж і способів її діяльності.

Аксіологічний (аксіологія - вчення про цінності) - роз-в язує проблеми сенсу життя, осмислення цінностей людини 1 суспільства (соціальних, моральних, естетичних тощо).

До філософських дисциплін належать етика, естетика, логіка, соціологія, політологія, філософська антропологія, феноменологія та ін. Частина з них відокремилася від філософії й перетворилася на самостійну галузь знань.

Наприкінці XVIII ст. почали виникати "прикладні філософії", які існують і сьогодні: філософія історії, філософія права, філософія релігії, філософія політики, філософія економіки, та ін. Вони досліджують онтологію різних природних, соціальних і духовних явищ, розв'язують методологічні питання наукового пізнання.

З погляду структури важливо виділити історичні типи філософії, пов'язуючи їх із виникненням і розвитком людських спільнот. Загальноприйнято виділяти: філософію Стародавнього Сходу, філософію античності, філософію Середньовіччя, філософію Відродження, філософію Нового часу, Новітню філософію. У ХІХ-ХХ ст. виділяють період раціоналістичної класики та некласичну (ірраціоналістичну) філософію, філософію Модерну та Постмодерну.

Існує типологія філософії за специфікою форми, якої набувають традиційні філософські теми і проблеми у зв'язку зі зміною загальнокультурних норм та зв'язків: космоцентризм, теоцентризм, антропоцентризм, філософська герменевтика, сцієнтичні напрями, релігійно-філософські напрями, антропологічні напрями. У філософії існують вироблені системи поглядів на світ, на буття речей, предметів, тіл та природу всього сущого. Залежно від поглядів на світобуття, прийнято виділяти дві філософські системи.

Матеріалістична система об'єднує філософів, які стверджують, що матерія первинна, а свідомість вторинна. Першою формою матеріалізму був наївний матеріалізм Стародавнього Світу, потім - механістичний, метафізичний матеріалізм Нового часу, пізніше - діалектичний матеріалізм, який виник у середині XIX ст.

Ідеалізм існує у двох формах - об'єктивний і суб'єктивний. На думку об'єктивних ідеалістів, основою всього є "світовий розум", "світова воля", "світовий дух", котрий визначає всі матеріальні процеси і діяльність людей.

Суб'єктивні ідеалісти виходять із того, що весь предметний світ і його явища - це комбінації наших відчуттів, а суще навколо нас, навіть інші люди, -тільки наші уявлення. Однак абсолютизація такої позиції призводить до соліпсизму - позиції, згідно з якою існує тільки людина і її свідомість.

Дуалізм (від лат."два") вважає матерію і дух, мислення й буття двома самостійними, рівноправними началами всього сущого. Цей термін запроваджує у XVIII ст. німецький філософ Християн Вольф (1679-1754). Як філософське вчення дуалізм уже існував. Це підтверджують, наприклад, релігійно-філософські погляди Стародавнього Сходу (зороастризм - дуалістична давньо? іранська релігія, котра в основі буття бачила добро і зло, світ і темряву, життя і смерть). Сьогодні дуалізм притаманний

багатьом вченням. На його основі побудована теорія психофізичного паралелізму Зигмунда Фрейда. Суперечності матеріалізму й ідеалізму знімаються в неопозитивізмі, екзистенціалізмі та інших новітніх філософських напрямах.

Функції філософії класифікують за кількома критеріями. Усі критерії по-різному відображають значення філософії в житті людини і суспільства. Загалом їх можна згрупувати за найбільш важливими ознаками, що дозволяє виділити такі функції:

- світоглядну;

- логіко-методологічну;

- гносеологічну;

- практично-діяльнісну;

- ціннісно-орієнтаційну та інші.