Питання 31. Стандартна концепція наукового знання

Передісторія науки, поява наукового знання сягає своїм корінням глибокого минулого. Становлення науки пов'язане з таким розвитком людського суспільства, коли був нагромаджений певний рівень знань і здійснювалася їх передача у різних видах практичної діяльності. Наукове знання спочатку було вплетене в тканину життя, тільки пізніше відбувається виділення науки з практичного досвіду і поступове перетворення на самостійну форму людської діяльності.

Характеристику науки вперше дав Аристотель (384-322 рр. до н. є.). Він визначив її як особливу форму знання -знання заради самого знання - і в досягненні його бачить вищу межу людської діяльності. У період Середньовіччя наука була служницею теології (наук про Бога).

Успіхи природознавства епохи Відродження, швидкий розвиток промисловості й торгівлі заклали в період Нового часу об'єктивну основу для розвитку науки. У цей час органічно поєднались емпіричні й теоретичні методи дослідження. Засновником поєднання методів дослідження став англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626). Наука, за Беконом, є продуктом людської діяльності.

У XVIII ст. завершився процес відокремлення від єдиного наукового знання таких важливих галузей природничих наук, як фізика, хімія, математика, біологія та ін.

На межі XVIII—XIX ст. разом із суспільним прогресом зародилася нова концепція науки. Засновником її став французький просвітник і політичний діяч Жан Кондорсе (1743-1794). Ця концепція нерозривно пов'язала прогрес науки з суспільним прогресом.

Промислова революція сприяє розвиткові капіталізму й виникненню науки нового типу- вона починає перетворюватися на безпосередню продуктивну силу суспільства. Таке перетворення відбувається шляхом удосконалення методів виробництва, пошуку й використання нових джерел енергії, створення штучних матеріалів, удосконалення транспорту і скорочення часу перевезень людей та вантажів, зростання врожайності сільськогосподарських культур тощо.

Розглянувши коротко історію розвитку науки, можна дати її визначення.

Із позиції логіко-гносеологічного підходу, наука розглядається як система знань.

Наукове знання є ідеальним утворенням, специфічним духовним явищем, необхідним компонентом науки, без якого вона не існує як ціле. Однак наукові знання - це ще не наука у повному розумінні. Такою наука стає лише тоді, коли здійснюється процес створення нового знання. Продуктом науки є нові знання.

Наука не лише сума знань, це - система знань, що постійно розвивається й одночасно є специфічним видом духовного виробництва. Соціологічний аналіз науки передбачає також розгляд її як певного соціального інституту.

Наука як соціальний інститут - це об'єднання залучених до професійної наукової діяльності людей і матеріальних засобів її здійснення як системи організацій і установ для виконання функцій свідомого та цілеспрямованого керування науковою діяльністю.

Наука - систематизоване пізнання дійсності, що відтворює її в абстрактно-логічній формі понять, категорій і законів.

Функції науки

1. Пізнавальна - проникати в сутність речей і явищ.

2. Методологічна - наука дає не тільки знання, але й систему методів, правил їх використання.

3. Пояснювальна - головне завдання є пояснення явищ світу.

4. Світоглядна - озброює науковим світоглядом.

5. Перетворювальна - слугує інструментом зміни дійсності в інтересах людства.

6. Прогностична - дає прогнози на майбутнє.

Класифікація наукових знань

1. За предметом дослідження:

• природничі;

• суспільні (гуманітарні);

• технічні.

2. За відношенням до практики:

• фундаментальні;

• прикладні.

3. За глибиною осягнення дійсності:

• емпіричні (дослідні, практичні);

• теоретичні (раціональні).

Тенденції розвитку наук (наукових знань)

1. Інтеграція - об'єднання окремих наук у цілісні структури та формування інтегративних наук (кібернетика, біохімія тощо).

2. Диференціація класичних наук на окремі самостійні галузі знання (наприклад, хімія поділяється на неорганічну, органічну тощо).

3. Взаємодія наук, яка поєднує інтеграцію та диференціацію і внутрішньо зв'язує окремі аспекти різних наук, розділяючи ці науки між собою.

Можна зробити висновок, що наука є значним явищем, яке докорінно змінює всю систему людських зв'язків із природою та людини з людиною.