Питання 24. Основні закони діалектики

Проблема законів діалектики посідає одне з центральних місць у філософії.

Закон - це об'єктивний, необхідний, загальний, внутрішній, суттєвий, повторюваний зв'язок між сутностями процесів чи явищ.

Філософія виділяє три групи законів:

1) окремі закони (до них належать закони механіки, фізики тощо);

2) особливі закони (закони кібернетики, закони збереження енергії тощо);

3) загальні, універсальні закони, якими і є закони діалектики. Ці закони називаються універсальними тому, що: по-перше, вони притаманні усім сферам дійсності, тобто діють у природі, суспільстві і пізнанні;

по-друге, розкривають сутність і глибинні механізми розвитку всього сущого.

До законів діалектики належать три закони.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні

Щоб з'ясувати суть закону, необхідно розкрити зміст таких категорій, як якість, кількість, властивість, міра, стрибок.

Якість - це внутрішня стійка визначеність об'єкта, єдність його суттєвих властивостей, які відрізняють його від інших об'єктів і нерозривно пов'язана з їхнім існуванням.

Якість - це те, що характерне для класу однорідних об'єктів (наприклад, годинник- прилад для визначення часу).

Властивість - це зовнішній прояв якості, те, що зумовлює єдність або відмінність об'єктів.

При зміні умов властивості можуть змінюватись: залізо при дуже низьких температурах втрачає властивість намагнічення, а гума втрачає еластичність. Людина - це свідома істота (сутність), але вона може мати різні властивості (розумна-дурна, жорстока-добра, люб'язна-похмура тощо).

Кількість - це об'єктивна характеристика речей, процесів з боку їхнього існування в просторі та часі. Вона характеризує число, величину, масштаб, темпи змін.

Якість і кількість пов'язані між собою мірою.

Міра - це такий кількісний інтервал, у межах якого якість не змінюється, тож предмет чи явище залишається самим собою.

Типи мір:

1) широка, але межі яскраво виражені (міра студентського життя від абітурієнта до спеціаліста - п'ять років);

2) широка, але межі не окреслені (дипломований спеціаліст-висококласний спеціаліст (коли людина ним стане - невідомо);

3) гранична міра, коли одна зміна кількості веде до зміни якості (лише один скоєний злочин дає підстави вважати людину злочинцем).

Перехід від однієї якості до іншої здійснюється стрибком. Стрибок - це вирішальний перелом у розвитку, переривання поступовості, коли поступові кількісні зміни приводять до якісних.

Класифікація стрибків:

а) за часом: швидкі-повільні;

б) за формою: складні-прості;

в) за глибиною: глибинні-поверхові;

г.) за напрямом: прогресивні, регресивні (у суспільстві) і неспрямовані (у природі).

Зміст закону - розвиток здійснюється шляхом переходу кількісних змін у якісні: поступові кількісні зміни, переходячи міру, ведуть до зміни якості, яка відбувається стрибком, даючи простір для нових кількісних змін у межах даної якості. Цей закон відповідає на запитання: як, яким чином здійснюється розвиток?

Закон єдності та боротьби протилежностей

Для розуміння закону необхідно розкрити зміст таких категорій, як тотожність, протилежність, суперечність.

Тотожність - це абсолютна однаковість предметів, явищ, їх повний збіг. В об'єктивній дійсності такий стан відсутній. Усі речі, явища - різні.

Відмінність - це незбігання, неоднаковість предметів чи явищ.

Протилежність - це такі сторони предмета, явища, які виключають одна одну (північний і південний полюси магніту, добро і зло тощо).

Суперечність - це активна взаємодія протилежностей, їх єдність і боротьба (додавання та віднімання, тепло й холод).

Види суперечностей:

1) внутрішні-зовнішні;

2) суттєві-несуттєві;

3) головні-неголовні;

4) антагоністичні - неантагоністичні (тільки в суспільстві). Суперечності, їх боротьба є внутрішнім джерелом розвитку.

Внутрішнє джерело розвитку студента - це боротьба між бажаннями відпочинку та необхідністю засвоєння програми тощо.

Зміст закону - розвиток здійснюється у процесі єдності та боротьби протилежностей. Як результат старе зникає і з'являється нове, нове перемагає. Цей закон вказує на джерело розвитку, яким є єдність і боротьба протилежностей.

Закон заперечення заперечення

Закон заперечення заперечення відображає об'єктивний, закономірний зв'язок, спадковість між тим, що заперечується! і тим, що заперечує.

Що таке заперечення? Це - незгода з чим-небудь, це відкидання того, що заперечується. Воно може вагатися від синтаксичного "ні" до фізичного знищення. Наприклад, зернина. Якщо її перемолоти - буде борошно, яке заперечує зерно; якщо < це зерно висадити в землю, з'явиться рослина, котра також заперечує зерно, хоча зовсім інакше. Тож слід виділити два види заперечення:

Метафізичне заперечення - це відкидання, знищення | без збереження корисного, без зв'язку того, що було, з тим, що І є (змолоте зерно).

Діалектичне заперечення - це таке заперечення, при якому зі старої якості зберігають усе позитивне, усе життєздатне, а застаріле, нежиттєздатне відкидають (рослина, що проростає із зерна бере від нього все найкраще).

Старе - це те, що вичерпало можливості свого подальшого розвитку.

Нове - це те, що з'явилося, чого раніше не було і воно має можливості подальшого розвитку.

Зміст закону - розвиток здійснюється через нескінченну кількість діалектичних заперечень, які зумовлюють зв'язок ; нового зі старим, виражають загальну тенденцію поступу від нижчого до вищого. Деякі властивості можуть повторюватися на більш високому рівні.

Методологічне значення законів діалектики виявляється в тому, що вони вимагають бачити нове і орієнтуватися на нього у своїй практичній діяльності.