Питання 22. Діалектика як система принципів, законів і категорій

Об'єктивна реальність, яка є предметом філософії, виявляє себе в різноманітності зв'язків і відношень, перебуває у стані неперервної зміни й розвитку. Філософія має своїм завданням відобразити багатомірний склад буття в системі чітких і гнучких понять. Це завдання вирішує діалектика.

Етимологічно діалектика означає розмову, бесіду, обмін думками, діалог. Діалог - це процес словесного спілкування двох сторін, а діалектика - це вміння й мистецтво захистити або спростувати те чи те твердження через зіставлення його з іншим, протилежним йому висловлюванням. Із часів античності (Сократ, Платон, Аристотель) діалектика поступово утверджується як науково-теоретичний спосіб мислення, як методологія філософського пізнання. У сучасних підручниках з філософії даються такі визначення діалектики:

Діалектика - це вчення про всебічні зв'язки, рух і розвиток (А. Заїченко).

Діалектика є сучасною загальною теорією розвитку всього сутнього, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах (І. Надольний).

Принцип (лат. "початок, основа") - внутрішнє переконання людини, ті практичні засоби, котрими вона послуговується у своєму житті. У філософському плані поняття "принцип" означає фундаментальне положення, первинне начало, найсуттєвішу основу певної концепції, теорії.

Для діалектики як філософської теорії такими фундаментальними началами є наступні принципи: об'єктивності, загального зв'язку, розвитку, суперечності, стрибкоподібності, заперечення. Це найважливіші підвалини, на яких ґрунтуються основні закони і категорії діалектики.

Закон - це передусім об'єктивність, те, що не залежить від волі та бажання людини, від її свідомості. Звичайно, не йдеться про юридичні закони, які сьогодні приймаються, а завтра -скасовуються. Якщо, наприклад, ми ведемо мову про закони збереження енергії та речовини чи про закон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям стверджувати, що ми можемо їх скасовувати чи свідомо гальмувати їхню дію. Отже, найсуттєвішою ознакою закону буде те, що він відображає об'єктивний стан речей, об'єктивні зв'язки між речами, предметами, явищами.

Закон - це суттєве відношення, зв'язок між сутностями, який є: об'єктивним; необхідним; загальним; внутрішнім; суттєвим; повторюваним.

У філософії виділяють три групи законів.

1. Окремі закони - притаманні окремим формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо).

2. Особливі закони - притаманні всім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження).

3. Загальні, універсальна закони - це закони діалектики. Загальновизнаними в діалектиці є три закони. Усі вони

конкретизують принцип розвитку та є основними, універсальними, тому що, по-перше, притаманні усім сферам дійсності, тобто діють у природі, суспільстві та пізнанні. По-друге, розкривають глибинні основи руху та розвитку, а саме: його джерело, механізм переходу від старого до нового, зв'язки нового зі старим. Це закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних змін в якісні, закон заперечення заперечення. Більш розгорнутої деталізації, ніжу законах, принципи діалектики набувають у категоріях.

Категорії - це поняття, що відображають найбільш суттєві боки предметів і явищ, у яких і через які здійснюється філософське мислення.

У формально-логічному плані вони відрізняються від законів тим, що закони є судженнями, а категорії - одиничними положеннями, тобто закони ширші від суджень. Насправді будь-яка категорія виражає внутрішнє, істотне відношення між явищами і тому певною мірою є законом. У свою чергу будь-який закон може бути зведений до окремого поняття (категорії).

Наприклад, закон єдності та боротьби протилежностей, по суті, тотожний категорії суперечностей, закон заперечення заперечення тотожний категорії заперечення. З іншого боку, категорії діалектики дані не в одиничній, а в так званій парній відокремленості: "зміст-форма", "можливість-дійсність", "при-чина-наслідок" та інше. І це не випадково: категорії по-своєму відтворюють суперечливу ("парну") природу законів діалектики ("єдність-боротьба", "кількість-якість", "заперечення-заперечен-ня заперечення"). Саме тому категорії називають неосновними законами діалектики.

Отож, діалектика є цілісною єдністю принципів, законів і категорій.