Філософія в Україні радянської та пострадянської доби

Складний і суперечливий шлях пройшла українська філософська думка після 1917 р. Дискусії 20-х рр. змінилися репресіями 30-40-х рр., що вкрай негативно позначилося на стані розвитку філософії в Україні. Лише наприкінці 50-х рр. створилися більш-менш сприятливі умови для розгортання теоретичних досліджень з проблем філософії. На зміну політичним репресіям прийшов період активізації філософського життя. Однак це тривало недовго. Знову догматизм охопив у 70-80-ті рр. Усе духовне життя. У творчості критично налаштованих філософів вбачали ревізіонізм або український буржуазний націоналізм. Щоправда, було б несправедливо малювати цей період лише чорними фарбами. У цей непростий час з'являлися праці О. Палладіна, В. Юринця, П. Копніна, В. Шин карука, що відзначалися творчим підходом до аналізу складних явищ суспільного та духовного життя. Отож українські радянські філософи зробили певний внесок у розвиток філософської думки.

За умов першого десятиліття розвитку суверенної української держави проблеми духовного відродження, практичного втілення в життя самобутніх, національних філософських ідей виходять на перший план. Філософія отримує всі умови для подальшого розвитку вільного мислення.

Питання 17. Категорія буття, її зміст і специфіка

Проблема буття - одна з перших проблем, які намагалася розв'язати філософія.

Буття - це філософська категорія, яка визначає об'єктивність існування матеріального й ідеального в довколишній дійсності в їх взаємозв'язку.

Поняття "буття" є близьким до поняття "світ", але не є тотожним йому.

Світ- це визначення буття, це єдність природної та суспільної дійсності, зумовленої практичною діяльністю, в якій людина самовизначається як її суб'єкт.

Світ має свою типологію, згідно з якою він поділяється на: матеріальний, духовний, об'єктивно-реальний і суб'єктивно-ідеальний.

Близьким до двох попередніх і роз'яснювальним щодо них є поняття "онтологія".

Онтологія - це система найзагальніших понять буття, за допомогою яких осягається дійсність, це вчення про суще, першооснову світу.

Термін "онтологія" запровадив у XVII ст. німецький філософ Р. Гоклініус, хоча сама проблема буття розглядалася ще з часів Парменіда (на межі УІ-У ст. до н. є.).

Розглядаючи специфіку буття, філософія виходить із того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв'язок загального характеру, що виявляєть- ; ся у ступенях узагальнення буття, його рівнях і сферах.

Ступені узагальнення буття: 1) буття як загальне (світ в цілому);

2) буття як особливе (буття групи предметів і окремих явищ -людина, дерево, автомобіль, пістолет);

3) буття як одиничне (студент Петренко І. П.; автомобіль ВАЗ 2110, № 35431, пістолет ПМ № 35841 тощо).

Рівні буття:

1) буття людини;

2) буття світу з людиною в ньому;

3) буття Всесвіту.

Основні сфери буття:

1)природа;

2) суспільство;

3) свідомість.

Розглядаючи проблему буття, філософія вказує на те, що змістом буття є загальна єдність різноманітної конкретності та цілісності речей, процесів, станів, організмів, структур, систем, людських індивідів тощо. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв'язок всезагального характеру буття - предмети та явища світу.

ПИТАННЯ 18. Основні форми буття, їх діалектика

Розглядаючи проблему буття, ми робимо висновок, що воно містить різноманітну конкретність і цілісність речей, процесів, організмів та їх станів. Усі вони унікальні, неповторні в їх внутрішніх і зовнішніх умовах існування. Разом з тим визнання їх унікальності потребує, щоб будь-яке одиничне явище включалося в систему зв'язків, об'єднувалось у групи, узагальнювалось у всеосяжну цілісність. Визначаючи подібність умов, способів існування одиничних явищ, філософія об'єднує їх У різноманітні групи, яким притаманна загальність буття. Зупинимося детальніше на основних формах буття.