Питання 15. Філософія екзистенціалізму XX ст.

Екзистенціалізм (від пат. "існування") - один з найвпли-вовіших напрямів світової філософії XX ст. Формування ек-зистенційного способу мислення пов'язане з творчістю Датського філософа Сьорена К'єркегора (1813-1855), який асоціює зміст слова "екзистенція" зі специфічно людським способом існування.

Екзистенціалізм як напрям філософії має дві форми:

1) релігійну - К. Ясперс (1883-1969, Німеччина) та Г. Марсель (1889-1973, Франція).

2) атеїстичну - Ж.- П. Сартр (1905-1980, Франція) та М. Хайдеггер (1889-1976, Німеччина).

Основа світобачення, світорозуміння, за екзистенціалістами, міститься в категорії "існування", або "екзистенції", під якою розуміють сукупність емоцій, переживань, афектів, вольових дій людини.

Реальний світ пояснюється як "проекція людського існування". Усе, що сприймається почуттям, є "відчуженням" суб'єктивних переживань. Значна частина філософів визнає єдину реальність - світ людської душі, основою пізнання світу є інтуїція. Карл Ясперс зазначав, що людина тільки в особливі моменти власного життя за допомогою надприродної напруги своєї волі здатна зануритися в таємниці розуму і здобути звідти деякі істини. Праве крило екзистенціалістів бачить у розумі загрозу для людства.

Сенс "існування" в екзистенціалізмі розкриває категорія свободи, під якою розуміється нічим не обмежений, ні від чого не залежний вибір людиною своїх рішень, дій, вчинків. Однак екзистенціалісти стверджують, що людина не знає, що робити зі свободою. Вони вважають, що люди не мають жодних ідеалів, тому що закинуті в хаотичний світ. Атрибути існування людей у ньому - страх і потяг до смерті.

Екзистенціальна філософія, яка зросла на історичному ґрунті тривалої соціальної кризи (одночасно кризи економічної, політичної та духовної), абсолютизує людину, охоплену страхом і відчаєм.

Положення екзистенціалізму широко використовуються для психологічного впливу на людей, на особливий склад армій країн Заходу. В основу стимуляції бойового духу військовослужбовців покладено страх за своє життя, прагнення вижити, боротьба за життя. У зв'язку з цим у деяких зарубіжних арміях практикуються заняття з відпрацьовуванням прийомів "виживання". Нерідко в них пропагується екзистенціалістська ідея ірраціоналізму. У військових теоріях Заходу така філософська позиція виражається у визнанні виняткової ролі особистості, зокрема особистості полководця, який має здібності щодо ірраціонального пізнання бойової обстановки та бойових дій.

Положення екзистенціалізму також використовуються в екзистенціальній філософії права, де соціальна природа та функції права розглядаються з позиції індивідуальної сутності людини як вираження специфічних умов її життя. Існування ж елементів саморегулювання в структурі поведінки людини екзистенціалізм пояснює наявністю в кожного особливого духовного світу, який визначає мотиви та лінію поведінки людей у конкретній сфері правовідносин.

Екзистенціалізм здійснив спробу теоретично обґрунтувати свободу людини при усвідомленні й створенні історичних умов для подолання відчаю та страху в глобальній історичній ситуації, коли людство опиняється на межі - вижити чи загинути.

Екзистенціалізму властиві деякі суперечності, труднощі в сприйманні його положень, проте він має значний вплив на західноєвропейську та світову інтелектуальну думку.