24.Фінансові концепції класичної політекономії (Сміт, Рікардо)

Відповідний внесок у розвиток фінансової науки зробили класики політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо. Вони розробили положення, які безпосередньо стосуються сутності фінансів держави, показали, що держава зобов'язана захищати свої кордони, приватну власність і вільну конкуренцію, а фінанси є необхідною матеріальною базою для утримання державного апарату і відображають непродуктивне використання коштів.

Позитивним у роботах А. Сміта є обґрунтування поділу витрат на загальнодержавні і місцеві, а також формулювання принципів оподаткування, наприклад таких: податки повинні сплачувати всі відповідно до одержаних доходів; податки повинні бути визначені завчасно; податок повинен сплачуватися у зручний для платника час; стягнення податків повинно бути дешевим. Ці положення є актуальними і сьогодні. Цікавими з позиції практичних фінансів є погляди А. Сміта про обмеження підприємницької діяльності держави, що відповідало інтересам капіталістів, які бажали монополізувати своє місце в економіці.

Праці А. Сміта "Дослідження про багатство народів" та Д. Рікадо "Початок політичної економії і оподаткування" сприяли формуванню нових підходів до фінансової теорії і практики, використовувалися у процесі прийняття важливих державних рішень у галузі фінансів.

25.Кейнсіанство і його значення для розвитку фінансової науки

Фінансова теорія Джона Мейнарда Кейнса. Англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (1883-1946) посідає особливе місце в історії розвитку економічної думки. Його книга "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", випущена в 1936 р., мала величезний вплив на формування світової економічної думки і розроблення відповідної державної фінансової політики. Теорія Дж. Кейнса формувалася в складних умовах 20-30-х років ХХ ст.: наслідки Першої світової війни, проблеми міжсоюзницьких боргів, економічна криза 1929-1933 рр., що призвела до масового безробіття, падіння промислового виробництва, експорту, крах фінансових ринків. Скорочення виробництва і торгівлі, кризове падіння цін призвели до великого напруження всієї світової кредитно-грошової і фінансової систем. Криза спричинила різку пасивність платіжних балансів і дефіцитність державних бюджетів, міжнародний валютний хаос, дефолти - відмови від платежів за міжсоюзницькими боргами, що виникли в роки Першої світової війни.

За цих умов потрібен був принципово новий підхід до вирішення проблем, поставлених історією і реаліями економічного розвитку. Насамперед необхідно було визначити фундаментальну причину краху економічної системи і запропонувати шлях до її відродження. Дж. Кейнс дуже сміливо заявив, що найбільшими вадами економічного суспільства є його нездатність забезпечити повну зайнятість і розумний розподіл багатства і доходів. Фактично Дж. Кейнс визнав антагоністичні протиріччя між працею і капіталом, виробництвом і споживанням і запропонував способи їх вирішення за допомогою моделі державного втручання.

Предметом наукового дослідження за Дж. Кейнсом є вся сукупність економічних відносин. Але він підходить до свого предмета не з позицій пропонування ресурсів, як це робили його попередники - класична і неокласична політекономія, а з позицій попиту, що забезпечує реалізацію ресурсів. З цього Дж. Кейнс робить висновок, що ринкова економіка достатньою мірою саморегулюватися не може, оскільки цьому заважають психологічні схильності, мотивації, спонуки агентів виробництва, тому потрібне втручання держави. Економічні кризи проявляються на поверхні явищ як нестача попиту, тому проблему рівноваги в економіці слід вирішувати з погляду попиту. Для цього Дж. Кейнс вводить категорію "ефективний попит", яка виражає рівновагу між споживанням і виробництвом, доходом і зайнятістю.

Якщо мова йде про "втручання", то це, передусім, означає підвищення ролі і значущості державних фінансів. Варто зазначити, що в знаменитій книзі Дж. Кейнса немає навіть терміна "державні фінанси", лише кілька сторінок відведено податковій політиці, так званим "соціальним інвестиціям" і "видаткам, що фінансуються за допомогою позик". Але головна його ідея про необхідність державного втручання для досягнення " ефективного попиту" прямо стосується державних фінансів і фіскальної політики. Цей напрям дослідження капіталістичної економіки визначив на багато років розвиток всієї світової фінансової науки.