22.Моделі обслуговування комерційних банків у сеп

У системі міжбанківських електронних платежів НБУ існує кілька моделей обслуговування комерційних банків. Застосування тієї чи іншої моделі обслуговування та взаємодії КБ із СЕП визначають, здебільшого з огляду на такі чинники: 1. Спосіб взаємодії головного банку з його філіями. Можливі такі варіанти: головний банк і всі філії є учасниками СЕП, мають свої АРМ-3 і взаємодіють між собою через СЕП; банк має свою систему передавання даних, використовувану для взаємодії головного банку з його філіями; для взаємодії та обміну даними між головним банком і філіями використовується ЕП НБУ (або інша мережа). 2. Організаційна структура КБ і кількість рівнів підпорядкованості. Можливі такі варіанти: банк не має підлеглих філій; існують два рівні підлеглості: головний банк — філії; існують три рівні підлеглості: головний банк — регіональні управління — філії. 3. Розміщення головного банку та філій за адміністративними регіонами країни: усі вони містяться або в одному, або кількох регіонах. Отже, з огляду на кількість значень цих факторів загальна кількість можливих моделей такого розміщення досягає 18. Проте оскільки для однорівневих КБ можливий лише один (а не три) спосіб взаємодії із СЕП (через АРМ-3) і розміщені вони лише в одному регіоні, моделей буде 15. Нині в СЕП розроблено 8 моделей, і кожний з банків працює за однією з них. Розглянемо основні характеристики та особливості цих моделей. Так звана «нульова» модель передбачає, що як головний банк, так і всі його філії територіально розміщені в одному регіоні й обслуговуються однією РРП. При цьому всі вони мають відкриті окремі кореспондентські рахунки в РУ НБУ і ТКР у РРП цього самого управління. «Перша» модель, як і «нульова», передбачає, що всі установи банку містяться в одному регіоні й обслуговуються однією РРП. Але філії не мають відкритих кореспондентських рахунків у РУ НБУ, що накладає певні особливості на технологію обслуговування їх міжбанківських платежів «Друга» модель роботи банку в СЕП так само, як і «перша», належить до регіональних моделей з єдиним кореспондентським рахунком. Але тут на відміну від «першої» моделі філії банку мають лише номер МФО. Модель номер «три» є аналогом «другої» моделі для міжрегіонального рівня

23Напрямки вдосконалення інформатизації податкової системи України

До пріоритетних напрямків інформатизації ДПАУ на даному етапі слід віднести: створення і розвиток програмно-апаратних комплексів для забезпечення функціонування автоматизованих інформаційно-аналітичних систем центрального та обласних рівнів податкової служби; створення корпоративного комп’ютерно-телекомунікаційного середовища, що пов’язує воєдино всі рівні податкової служби; створення та насичення районних податкових адміністрацій АРМ, об’єднаними локальними інформаційними мережами, для забезпечення ефективної взаємодії користувачів з корпоративним комп’ютерно-телекомунікаційним середовищем; створення типового математичного забезпечення для розв’язання функціональних задач податкової служби обласного та районного рівнів; впровадження новітніх методів, засобів, технологій для автоматизованого виявлення прихованих неплатників податків і тіньових елементів економіки, підвищення ефективності оперативно-розшукових заходів; підготовка і перепідготовка кадрів у галузі нових інформаційних технологій і їх використання в податковій службі. Зауважимо, що комплексне розв’язання цих проблем дозволить ДПАУ вийти на якісно новий щабель інформатизації і забезпечити більш вищий рівень збирання податків в Україні, а також сприятиме науково-обгрунтованому прогнозуванню бюджету країни. Інформатизація податкової служби є складником Національної програми інформатизації України. Тому при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї проблеми, слід дотримуватись принципів сумісності об’єктів інформатизації ДПАУ та інших органів державного управління. Крім того, повинні враховуватися угоди України з зарубіжними країнами, особливо з країнами СНД, з питань оподаткування, а також враховуватись досвід інших країн в області інформатизації податкових служб.

24-Національна система масових електронних платежів – це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національним банком України.Метою створення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі "off-line".З упровадженням НСМЕП громадяни України матимуть змогу оплачувати товари і послуги у безготівковій формі за допомогою смарт-карток, а також зберігати і накопичувати заощадження у банках на поточних і карткових рахунках. Таким чином, можна очікувати не лише значного розширення можливостей банківської системи України завдяки додатковому залученню коштів населення, а й забезпечення завдяки роботі НСМЕП додаткових прибутків громадян у вигляді відсотків за залишком на їхніх банківських рахунках.Окрім того, технологією НСМЕП передбачено також широке застосування платіжних карток юридичними особами - корпоративні та бізнес-картки.Національний банк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у побудові системи електронних платежів в Україні

25.Органiзацiя робiт зі створення АIСПроцес створення АIС являє собою сукупність упорядкованих у часi, взаємозв’язаних i об’єднаних у стадiї та етапи робiт, виконання яких необхiдне i достатнє для створення системи, що вiдповiдає заданим вимогам. Розглянемо докладніше відповідні стадії та етапи. 1. Стадiя формування вимог до АIС. Етапи: обстеження об’єкта i обгрунтування необхiдностi побудови системи; формування вимог користувача до неї; оформлення звiту i заявки на її розробку (тактико-технiчне завдання). 2. Стадiя розробки концепцiї АIС. Етапи: вивчення об’єкта; виконання необхiдних науково-дослідних робіт (НДР); розробка варiантiв концепцiї АIС i вибiр того з них, який задовольняє вимоги користувача; оформлення звiту про виконану роботу. 3. Стадiя розробки технiчного завдання. Етапи: розробка технiчного завдання та його затвердження. 4. Стадiя ескiзного проектування. Етапи: розробка попереднiх проектних вирiшень стосовно системи та окремих її частин. 5. Стадiя технiчного проектування. Етапи: розробка проектних вирiшень стосовно системи та її частин; розробка документацiї АIС та її частин; розробка й оформлення документацiї на поставляння або розробку виробiв для комплектування системи; розробка завдань на проектування в сумiжних частинах проекту автоматизацiї. 6. Стадiя робочого проектування. Етапи: розробка робочої документацiї на систему та її частини; створення або адаптацiя програм. 7. Стадiя впровадження системи в дiю. Етапи: пiдготовка об’єкта автоматизацiї до впровадження АIС; пiдготовка персоналу; комплектування АIС (програмними i технiчними засобами, iнформацiйними виробами); будiвельно-монтажнi роботи; пусконалагоджувальнi роботи; попереднi випробування; дослiдна експлуатацiя; приймальні випробування. 8. Стадiя супроводження. Етапи: виконання робiт згідно з гарантiйними зобов’язаннями та пiслягарантiйне обслуговування. Залежно вiд складностi автоматизовуваних процесiв i завдань не всi стадiї є однаково обов’язковими. Iз перших трьох стадiй обов’язковою є третя, результатом виконання якої має бути затверджений документ «Технiчне завдання» (ТЗ). Розробляє його, як правило, замовник. ТЗ поділяється на 9 роздiлiв i визначає вимоги до автоматизованих функцiй i завдань та до видiв забезпечення; регламентує органiзацiю розробки, розміри витрат, термiни виконання стадiй i етапiв робiт тощо. ТЗ визначає також черговiсть розробки й упровадження системи (пусковi комплекси, черги i т.iн.). При цьому залежно вiд виду виконуваних завдань можливі доповнення та змiни змiсту роздiлiв ТЗ. Схарактеризуємо стисло головні розділи ТЗ. Розділ 1. Загальнi вiдомостi. Подаються повна та умовна назви роботи, замовника й об’єкта. Розділ 2. Призначення та мета роботи. З’ясовуються призначення та мета автоматизацiї, наприклад скорочення термiнiв обробки даних, мінімізації витрат. Роздiл 3. Характеристика предметної областi. Наводяться вiдомостi про об’єкт управління та процеси, які потрiбно автоматизувати, про умови виконання завдань. Розділ 4. Основні вимоги. Цей розділ найважливіший у ТЗ. Формулюються вимоги до шуканих вирішень і системи в цiлому, до взаємозв’язкiв i взаємодії різних комплексiв завдань одного з одним та з іншими системами; до рiвня автоматизацiї, технiчного, програмного, iнформацiйного та iнших видiв забезпечення