2.2.Специфіка філософського знання

До філософії не можна підходити із загальними мірками, що сформувалися у свідомості при вивченні нефілософських наук. Підхід до філософського знання з використанням критеріїв і стандартів, що склалися при вивченні природничих та деяких суспільних наук, може призвести до редукування (зведення) філософії до окремих галузей знань, наук. Між тим філософія — специфічний вид знання, що має свій предмет пізнання, свої проблеми, які не зводяться до окремих наук. Специфічною є і її мова. Специфічні методи і засоби дослідження. Своєрідні доводи, аргументація, характер дискусій і функцій філософії в культурі.

Основна специфіка філософського знання у його двоїстості, бо вона:

1. має дуже багато з науковим знанням – предмет, методи, логіко-понятійний апарат;

2. однак не науковим знанням в чистому вигляді.

Головна відмінність філософії від інших наук у тому, що філософія є теоретичним світоглядом, граничним узагальненням раніше накопичених людством знань.

Предмет філософії ширше предмета дослідження будь-який окремої науки, філософія узагальнює, інтегрує інші науки, але з поглинає їх, не включає у собі все наукові знання, годі з нього.

Філософські проблеми можуть успішно вирішуватися,обсуждающиеся в тому суспільстві, де допускається критика будь-який погляду, незгоду із кожним людиною, визнання різних позицій за одним й тому питання.

Можна виділити також такі особливості філософського знання:

1. має складну структуру (включає онтологію,гносеологию, логіку тощо.);

2. носить гранично загальний, теоретичний характер;

3. містить базові, основні ідеї, й поняття, які у основі інших наук;

4. багато в чому суб'єктивно – несе відбиток особи і світогляду окремих філософів;

5. Філософське знання, будучи знанням науковим, водночас нерідко виступає як і знання художнє, як знання релігійне, як знання інтуїтивне.

6. є сукупністю об'єктивного знання і набутий цінностей, моральних ідеалів свого часу, відчуває у собі вплив епохи;

7. вивчає як предмет пізнання, а й механізм самого пізнання;

8. має якість рефлексії – спрямованості думки на себе, тобто знання звернуто як у світ предметів, і саме він;

9. відчуває у собі сильний вплив доктрин, вироблюваних колишніми філософами;

10. до того ж час динамічно – постійно розвивається й обновляється;

11. спирається на категорії – гранично загальні поняття;

12. невичерпний за своєю сутністю;

13. обмежено пізнавальними здібностями людини (пізнає суб'єкта), має нерозв'язні, «одвічні» проблеми (походження буття, первинність матерії чи свідомості, походження життя, безсмертя душі, наявність або відсутність Бога, його вплив на світ), які на сьогоднішній день не можуть бути достовірно дозволені логічним шляхом.

Філософські проблеми знаходять своє рішення для даних людей і в даний час, але потім приходять інші люди, інше покоління і знову стикаються з цими питаннями. Філософія - це знання особистісне, так як ідеї, які висловлює мислитель не можна відокремити від його особистості.

Висновки

Філософія виникає як перша наука, на початку включала в себе: астрономію, математику, медицину, фізику, алхімію. Перші вчені, які називали себе філософами, були фізиками. Поступово в міру накопичення знань, фактів з філософії почалися виділятися окремі самостійні науки. Це тривалий процес йде століттями. В даний час філософія сама є наукою про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення. Особистість, суспільство та навколишнє середовище - сенс, мета філософії.

Для розкриття специфіки філософського знання слід звернутися до витоків філософського мислення, його соціокультурних передумов. Ранньою формою пізнання дійсності є міфологічне і релігійна свідомість.

Історично першою формою світогляду є міфологія. Філософія і релігія виходять з міфу, вони походять тим, що вирішують світоглядні питання, але релігія в основу ставить віру, а філософія - це пошук істини.

Філософія включає в себе філософію моралі, науки, природи, історії, політики, права, мистецтва, релігії і т.д.

Таким чином, можна зробити висновок, що філософія - це форма духовної діяльності, спрямована на постановку, аналіз і вирішення корінних світоглядних питань, пов'язаних з виробленням цілісного погляду на світ і на місце людини в ньому, різні міркування про життя, про його сенс, про смерть, про Бога; сукупність принципів, що лежать в основі вчинків та поведінки людей.