КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Інститут державного управління та права
Реферат
на тему:
«ФІЛОСОФІЯ: СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ. СПЕЦИФІКА ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ»
студентки ІІ курсу
групи ДМ-31к
Надь Оксани Олександрівни
Київ 2013
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ФІЛОСОФІЇ
Філософія як мудрість……………………………………………………...4
Філософія як форма суспільної свідомості……………………………….7
Предмет філософії………………………………………………………….8
Функції філософії…………………………………………………………10
РОЗДІЛ ІІ. СПЕЦИФІКА ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ
2.1.Особливості філософського знання………………………………………...16
2.2.Специфіка філософського знання…………………………………………..19
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………29
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………30
ВСТУП
Філософія є найдавнішою з наук, це цінний область знання, вона зародилася в VI-V століттях до нашої ери в Китаї, Індії, Стародавньої Греції. У далекі часи філософія була системою, яка включала в себе всі знання, накопичені людством. Знань було небагато, і їх можна було об'єднати в одну систему. У філософію входили знання фізики, медицини, астрономії, математики, алхімії. З розвитком суспільства знання накопичувалися і починали відокремлюватися від філософії, науки про людину виділилися останніми. В даний час йде поділ наук (наприклад: з генетики виділяється така самостійна наука, як генна інженерія), в той же час йде і зворотний процес - інтеграція наук (наприклад: біофізика, біохімія), відбувається об'єднання філософії з математикою, медициною і т. д. Найсерйозніші відкриття робляться на стику різних наук.
До середини XIX століття склалася ситуація, коли перед філософією в гострій формі виникає питання про те, що ж залишається на частку самої філософії. Якщо відповідати на це питання одним словом, то це - мислення. Мислення, його походження, його сутність, його істинні форми, його прийоми, способи і методи.
В даний час філософія сама є наукою про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення. Особистість, суспільство, навколишнє середовище - сенс і мета філософії.
РОЗДІЛ І.
СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ФІЛОСОФІЇ
1.1.Філософія як мудрість
Філософія одна з найдавніших наук, котра бере свій початок ще з VI століття до нашої ери, тобто існує вже понад 2500 років. Вона складна за своїм змістом, предметом та функціями. Філософія є одночасно: формою суспільної свідомості, світоглядом і наукою. Філософію ще з давніх давен визначали як любов до мудрості (слово “філософія” грецького походження – від phileo – люблю і sophia – мудрість). Що це означає? Що таке мудрість?
Щоб з’ясувати ці питання слід мати на увазі, принаймні, три важливих моменти:
1) Філософія має справу з найбільш загальними, фундаментальними проблемами існування світу, а саме: його єдності, природи, тенденцій розвитку тощо. Знання ж загального, фундаментального є виключно важливим для пізнання істини, оскільки у загальному більше суттєвого, ніж у частковому. Не випадково, Аристотель, якого Гегель називав “вчителем людства” стверджував, що “той, хто знає загальне, знає більше того, хто знає часткове”.
Пізнати, з’ясувати загальне – непросто, бо воно неочевидне. Загальне це таке, що не сприймається на рівні відчуттів. Загальне є продуктом логічного мислення. Воно являє собою основну підвалину наукового знання.
Оскільки філософія досліджує найбільш загальні проблеми існування світу, остільки вона саме тому здатна осягнути його в цілому, дати цілісне уявлення про світ, його розвиток, тенденції поступу. Це торкається також і світу самої людини, її виникнення, розвитку, місця в природі тощо.
Уявлення про предмет в цілому, його цілісне бачення є надбанням розуму людини, свідченням могутності її інтелекту, здатності з’ясовувати найбільш загальні закономірності розвитку всього сутнісного. “Філософія, - відзначав Гегель, - займається не окремими ситуаціями, а загальним мисленням, оскільки проникає в ціле (прослідковує загальні закономірності...)”. Подібну думку висловлював також відомий іспанський філософ Ортега-і-Гассет: “Філософія, - говорив він, - є універсальною і абсолютною наукою”, філософія – “ це пошук цілого, загального”, “це пізнання Універсуму”.
Складні явища чи процеси людина може охопити в мисленні в цілому, але за умови, коли здатна виділити найбільш загальне, суттєве, притаманне усім цим явищам чи процесам. В цьому контексті філософія, як “пошук цілого, загального”, співвідноситься з мудрістю.
2) Філософія небезпідставно ототожнюється зі знанням першоначал, першопричин буття. Ці знання, на думку Арістотеля, слід віднести до “мудрості”. Бо “мудрість є наука про визначальні причини і начала”. І далі: “наставники більш мудрі не завдяки умінню діяти, а тому що вони володіють узагальненими знаннями і знають причини”; “Жодне з чуттєвих сприйнять ми не вважаємо мудрістю, хоча вони і дають важливі знання про одиночне, бо вони не вказують “чому”... Мудрими вважаються не ті, хто має досвід, а ті, що “знають причину”; “Ми наставників у кожній справі шануємо більше, вважаючи, що вони більше знають, ніж ремісники, і мудріші їх, оскільки вони знають причини того, що створюється”. Аристотель пояснює, кого можна називати мудрим, і якої науки це стосується:
“По-перше, ми припускаємо, що мудрий, настільки це можливо, знає все, хоча він і не має знання про кожний предмет окремо. По-друге, ми вважаємо мудрим того, хто здатний пізнати важке і нелегко осягнене для людини (сприйняття почуттями властиве усім, а тому це легко і нічого мудрого в цьому немає). По-третє, ми вважаємо, що більш мудрішим у будь-якій науці є той, хто більш точний і більш здатний навчити виявленню причин”.
Отже, мудрість ототожнюється у філософії з пізнанням першопричин і першоначал, “сутнісного і вічного”.
3) Філософія як мудрість, що спрямована на пізнання найбільш загального, “сутнісного і вічного”, дає змогу розкривати закономірні зв’язки. Оскільки філософія займається з’ясуванням цього, остільки вона і має відношення до мудрості. Мудрість, таким чином, є важливою ознакою філософії, котра осмислює дійсність на основі пізнання найбільш загальних зв’язків, причин, тенденцій розвитку та їх практичного (предметного) використання. Не випадково сучасний французький філософ Мішель Гуріна підкреслює, що мудрість – не що інше, як вміння використовувати знання на практиці – “мистецтво жити”.
Отже, філософія як мудрість з’ясовує найбільш загальні, фундаментальні проблеми існування світу; першоначала і першопричини буття; вона спрямована на пізнання загальних, усталених, необхідних зв’язків між сутностями – закономірних зв’язків.