КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Кафедра державного управління
Реферат
на тему:
«ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ ПЛАТОНА»
студентки ІІ курсу
групи ДМ-31к
Надь Оксани Олександрівни
Київ 2013
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ І. ПЛАТОН – ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ МИСЛИТЕЛЬ
1.1.Біографія Платона………………………………………………….4
1.2.Три періоди творчості……………………………………………...5
РОЗДІЛ ІІ. ПЛАТОН ПРО ДЕРЖАВУ
2.1.Проблема державного устрою…………………………………….7
2.2.Негативні форми правління……………………………………..…9
2.3.Чому держава Платона тоталітарна……………………………...11
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..16
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….17
ВСТУП
Платон (428/27 — 347 до н. е.) — один із найвідоміших філософів давньої Еллади. Захопившись в юнацькі роки вченням Сократа, Платон багато подорожував по світу. У 397 p. до н. е. він заснував в Афінах філософську школу, відому під назвою Академії (вона знаходилася в саду, присвяченому міфічному герою Академу). Однією з головних труднощів, що постали перед Сократом, була проблема існування загального. Не було сумнівів в існуванні загального, але як воно існує — ніхто не міг сказати. Існувати (особливо з позицій античної свідомості) означало бути предметом, але ж загальне ніби «розпорошене» між багатьма реальними предметами (краса, як зазначалось, притаманна і жінці, і вазі, і ще багатьом іншим реальним предметам, але сама вона не існує у вигляді окремого предмета). Полеміку Сократа з софістом Гіппієм щодо краси Платон відтворює в діалозі «Гіппій більший», показуючи нездатність Гіппія відповісти на поставлені запитання. Не дає відповіді й Сократ, хоча в діалозі «Філеб» Платон вкладає в уста Сократа свою власну відповідь: «Ніщо інше не робить річ прекрасною, ніж присутність прекрасного самого по собі або ж спільності з ним... я наполягаю лише на тому, що всі прекрасні речі стають прекрасними через прекрасне саме по собі».
Ідеї Платона були наслідком розвитку принципу індивідуальності, типової для античності, бо ця індивідуальність не містила в собі нічого особистісного. Звідси гуманістична тенденція платонізму, успадкована ним від софістів і Сократа, має вкрай об'єктивістсько - космічний характер. Водночас гуманістичний «заряд» платонізму зберігається в численних його модифікаціях протягом усього середньовіччя, проходячи через Відродження і Новий час аж до наших днів.
Розділ і
ПЛАТОН – ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ФІЛОСОФ
1.1.Біографія Платона
Платон (427 – 347 до н.е.) – син афінського громадянина. По своєму
соціальному стані відбувався з афінської рабовласницької аристократії. І звичайно ж був своєю людиною в Сократовському крузі. В молодості був слухачем гуртка прихильника навчання Геракліта – Кратила, де познайомився з принципами об'єктивної діалектики, на нього також вплинула і тенденція Кратила до абсолютного релятивізму. У 20 років він готувався брати участь у змаганні як автор трагедії і випадково перед театром Діонісія почув дискусію, у якій брав участь Сократ. Вона настільки його зацікавила, що він спалив свої вірші і став учнем Сократа. Було це приблизно в той час, коли афінський флот одержав останню значну перемогу в Перепелонскій війні.
Платон розділяв із усім гуртком відразу до афінської демократії. Після
осуду і смерті Сократа, у період, коли демократи знову повернулися до влади, Платон відправляється до одного зі старших учнів Сократа – Евкліду – у Мегару. Однак незабаром він знову повертається в місто і бере активну участь у її громадському житті. Після повернення в Афіни він почав першу подорож в Південну Італію і на Сицилію. Він намагається реалізувати свої ідеї і взяв участь у політичному житті на стороні місцевої аристократії, очолюваної тоді Діоном, зятем Діонісія Старшого. Діон був послідовником піфагорейскої філософії й у своїй громаді представляв вкрай реакційне крило. Політична діяльність Платона не була успішною. Діонісій видав його, як військового, послу Спарти. На ринку рабів його викупили друзі і він повертається в Афіни.
В Афінах Платон інтенсивно працює в області філософії. Під час своїх
мандрівок він познайомився з Пифагорейскою філософією, що надалі вплинула на нього. Діоген Лаертський вважає, що навчання Платона є синтезом навчань Геракліта, Піфагора і Сократа. У цей же період Платон у саду, присвяченому напівбогу Академу, засновує свою власну філософську
школу – Академію, що стає центром античного ідеалізму.
У період правління в Сіракузах тирана Діонісія Молодшого Платон знову намагається включиться в політичну боротьбу. І цього разу його прагнення провести свої думки в життя не знаходять очікуваного розуміння.
Подавлений політичними невдачами він повертається в Афіни де і вмирає у
віці 80 років.