24. Аналіз спортивних проблем на шпальтах спортивних видань.

25. Аналіз спортивних проблем у спортивних телепрограмах.

26. Розважальна функція преси.

27. Роль медійного “інфотейнменту” в політичній соціалізації молоді.

28. Розважальна орієнтація українського тб (на прикладі «Нового каналу»).

29. Гедонізм у сучасних мас-медіа.

30. Аналіз журналістських матеріалів розважальної проблематики.

Тестова частина

1. Голландський дослідник Ян Клейнідженгас стверджує, що частина населення України з високим рівнем освіти поглинає знання з мас-медіа швидше, ніж громадяни:

1. малоосвічені;

2. забезпечені;

3. іноземні.

2. Для малоосвічених людей перегляд політичних новин по телебаченню є більш ефективним, ніж політичний досвід, який вони у змозі отримати від прочитання політичних новин у:

1. книжках;

2. газетах;

3. бюлетенях.

3. Для освіченіших людей читання політичних матеріалів більш корисне, за умови оптимальної концентрації інформації і складності:

1. телепередачі;

2. книжки;

3. повідомлення.

4. Відносини Україна – НАТО будуть формуватися залежно від актуального стану та тенденцій подальшого розвитку внутрішньої ситуації в:

1. Україні;

2. Росії;

3. США.

5. Генрі Кісінджеру належить вислів про те, що „одна газета чи радіопередавач можуть важити більше, ніж:

1. загін спецпризначення;

2. ескадрилья бомбардувальників;

3. табун коней.

6. Інформаційні впливи здійснюються з метою ініціювання певних реакцій, дій або:

а) бездіяльності;

б) безпринципності;

в) волевиявлення.

7. Системні інформаційні впливи вже можуть мати на меті як завдання матеріальної шкоди, так і отримання певного виду:

а) фінансових вигід;

б) матеріальних результатів;

в) користі для тата.

8. Російськомовність, яка є спадком радянського минулого, використовується нинішнім політикумом РФ як інструмент ретрансляції політичних:

а) впливів;

б) вигід;

в) витрат.

9. Інформаційні впливи на Україну здійснюються через медіа-простір, що лишається під домінуючим впливом російського:

а) політикуму;

б) інформаційного поля;

в) акваторії Чорного моря.

10. Інтегрованість України у світовий інформаційний простір має:

а) середній рівень;

б) низький рівень;

в) високий рівень.

11. Держава в умовах демократичного суспільства, в інформаційному просторі домінувати

а) не має;

б) має;

в) не знаю.

12. Політичні впливи на Україну здійснюються як через інформаційний простір, так і через окремі:

а) медичні установи;

б) аналітичні структури;

в) господарчі контори.

13. Г. Почепцов зазначає, що „інтенсивні інформаційні впливи на країну протягом кількох місяців цілком можуть привести до зміни в ній:

1. влади;

2. мислення;

3. сімейного стану.

14. Комунікативний резонанс дозволяє інформаційно охопити максимально можливу частку:

1. середніх шкіл;

2. населення країни;

3. населення Європи.

15. На думку В. Крисько „у країнах із слабкою виконавчою владою і загальним нехтуванням чинного законодавства психологічна війна здійснюється за допомогою засобів масової інформації, контрольованих тими чи іншими політичними угрупованнями або:

1. бандитськими кланами;

2. фінансово-промисловими групами;

3. президентською охороною.

16. За визначенням В. Циганова „система політичної безпеки являє собою сукупність заходів з виявлення, упередження і усунення тих факторів, які можуть завдати шкоди політичним інтересам особи, суспільства і:

1. держави;

2. суду;

3. парламенту.

17. Перебування України в російськомовному інформаційному просторі є ідеальним для здійснення на неї системних:

1. медіа-вибухів;

2. медіа-балабухів

3. медіа-впливів.

18. Ментально російські журналісти мають низку штампів-стереотипів, що постійно репродукуються в інформаційному просторі. Найбільш типові – більшість журналістів уникають використання слів "країна" чи "держава" по відношенню до:

1. Росії;

2. Білорусії;

3. України.

19. Більшість журналістів Росії уникають використання слів "країна" чи "держава" по відношенню до Україні і замість назви країни вживають слово:

1. монархія;

2. республіка;

3. федерація.

20. Більшість журналістів Росії, повідомляючи про україну, використовують у своїх матеріалах словосполучення:

1. в Україні;

2. на Україні;

3. під Україною.

21. М. Кукін відзначає: "Вони [російськомовні громадяни України] хочуть дивитися новини російською. І вони вимушені дивитися не тільки російською мовою, а ще й кремлівською ідеологією, і хочеш-не хочеш, вони:

1. борються з нею;

2. пропитуються нею;

3. сахаються від неї.

22. Інститут масової інформації підкреслює, що повідомлення про соціологічні дослідження, які не мають чітких посилань на джерела інформації та замовників дослідження, є некоректними і можуть бути частиною:

1. брудних інформаційних технологій;

2. чистих замислів;

3. кольорових революцій.

23. Засоби масової інформації, які розповсюджують неправдиві повідомлення стають співучасниками розповсюдження інформаційних технологій, мета яких:

1. правдиве інформування;

2. маніпуляція свідомістю виборців;

3. налагодження зв’язків з електоратом.

24. У сприйнятті образу Альянсу провідну роль відіграють російські ЗМІ, що постійно репродукують штампи радянської пропаганди на кшталт: НАТО:

1. агресор;

2. процесор;

3. інформатор.

25. 2006 року, в Феодосії, були зірвані навчання в рамках програми НАТО на:

1. Кольському півострові;

2. Кримському півострові;

3. півострові Ямал.

26. Стратегія нинішньої російської політики щодо України зорієнтована на її реінтеграцію з Росією, реконструкцію:

1. української державності;

2. російського царизму;

3. імперіалізму США.

27. Авторитетні соціологічні дослідження вказують на те, що роль телебачення та Інтернету в повсякденному житті:

1. зменшується;

2. зростає;

3. не знаю.

28. У всіх державах телебачення є головним постачальником оперативних:

1. новин;

2. рецептів;

3. ток-шоу.

29. Висока ефективність російської пропаганди в мас-медіа успадкована від:

1. України;

2. США;

3. СРСР.

30. Навряд чи є виправданою з професійної точки зору практика залучення російських журналістів для роботи в українських ЗМІ, що набуває поширеності останнім:

1. часом;

2. шляхом;

3. героєм.

31. Терміном «глобальні проблеми» (від лат. «глобус»  земля, земна куля) позначаються найважливіші і настійні загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються:

1. окремої родини;

2. людства в цілому;

3. окремої країни.

32. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. запобігання світової термоядерної війни;

2. налагодження продажу малокалорійного фаст-фуду;

3. видобування азотнокислого оцту.

33. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. перебування у космосі;

2. подолання зростаючого розриву в рівні економічного і культурного розвитку між розвинутими індустріальними країнами Заходу і країнами, що розвиваються, усунення економічної відсталості, голоду, злиднів і неписьменності;

3. сприйняття проблем проституції як власних проблем.

34. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. забезпечення кожній людині достатніх засобів існування;

2. забезпечення президентам країн світу достатнього рівня життя;

3. забезпечення подальшого економічного розвитку людства необхідними для цього природними ресурсами.

35. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. подолання екологічної кризи;

2. надання смислу кожному власному вчинку;

3. подолання газової незалежності України від Росії.

36. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. припинення «демографічного вибуху» у країнах, що розвиваються, і демографічної кризи в розвинутих країнах через більш раціональне регулювання народжуваності;

2. припинення війни між Ізраїлем та Палестиною;

3. припинення прогресу в галузі космобудівництва.

37. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. несвоєчасне запобігання нашестя марсіян;

2. своєчасне передбачення і запобігання негативних наслідків НТР;

3. танення бурульок взимку у м. Києві.

38. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. розвиток наркоманії в м. Кривому Розі;

2. стримування міжнародного тероризму й екстремізму, поширення наркоманії;

3. стримування інтелектуального розвитку молоді.

39. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. алкоголізму і СНІДу;

2. кохання в інтернеті;

3. зростання кількості автомобілів у Нью Йорку.

40. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. забування національних традицій;

2. придбання вогнепальної зброї дітьми від 8 до 12 років;

3. вирішення поставлених сучасною епохою проблем освіти і соціального забезпечення, культурної спадщини й моральних цінностей та ін.

41. Глобальні проблеми характеризуються певною «ієрархією», тобто пріоритетністю одних із них стосовно інших, їхньою:

1. співпідпорядкованістю;

2. неупорядкованістю;

3. упорядкованістю.

42. Без'ядерний, ненасильницький світ є не тільки вищою соціальною цінністю, але й необхідною попередньою умовою вирішення всіх інших:

1. локальних проблем;

2. глобальних проблем;

3. недійних проблем.

43. Приведення в дію всього 5 % нині існуючого в світі ядерного потенціалу достатньо, щоб трапилася непоправна екологічна:

1. перемога;

2. боротьба;

3. катастрофа.

44. Серед основних із відзначених закономірностей прогресу, як вважають дослідники, які спираються на матеріалістичну діалектику,  необоротність соціального прогресу в масштабах всесвітньої історії, зростання темпів поступального розвитку:

1. суспільства;

2. будівництва;

3. країни.

45. Швидкість і радикальність соціального оновлення  результат зростання ролі народних мас в:

1. житті;

2. історії;

3. процесі.

46. Представники філософії соціального песимізму вважають, що існує «межа росту» для:

1. тварин;

2. людського суспільства;

3. комах.

47. Потрібно пам’ятати, що кількісне зростання населення Землі і розвиток у природі і в суспільстві:

1. не тотожні процеси;

2. тотожні процеси;

3. не знаю.

48. Існування «межі зростання» є необхідна передумова для:

1. розвитку;

2. занепаду;

3. стагнації.

49. Якби не було межі у проведенні подумки і на папері математичних операцій, затрималося б створення:

1. гідроелектростанцій;

2. комп’ютерів;

3. пам’ятників.

50. За даними вчених, у період неоліту населення Землі становило усього близько 25 млн. осіб, на початку нашої ери  біля 250 млн., на початку XIX сторіччя  1 млрд., а зараз – понад:

1. 7 млрд. осіб;

2. 8 млрд.;

3. 9 млрд.

51. Людська пам’ять здатна вмістити приблизно 500 багатотомних «Британських енциклопедій», або:

1. 8 млрд. біт інформації;

2. 10 млрд. біт інформації;

3. 12 млрд. біт інформації.

52. Суспільний розвиток не застрахований від зигзагів, кроків убік і навіть від:

1. назадніх рухів;

2. стрибків убік;

3. підземних рухів.

53. Розмірковуючи над перспективами людства, слід підкреслити, що мова йде про суспільство демократії, суспільство, де людина буде центром:

1. подій;

2. усіх відносин;

3. світу.

54. 1/4 вчених світу втягнута у підготовку до:

1. війни;

2. миру;

3. кінця світу.

55. Військові витрати – головна перешкода на шляху позитивного вирішення всіх глобальних:

1. ділем;

2. лем;

3. проблем.

56. В умовах "потепління" міжнародного клімату, скорочення гонки озброєнь створюються політичні та економічні передумови зняття проблеми термоядерної:

1. загрози;

2. катастрофи;

3. наслідку.

56. В умовах швидкого розвитку атомної енергетики зростає небезпека термоядерного катаклізму через безконтрольне розповзання атомної зброї і потрапляння його до рук політичних маніяків і:

1. бластерів;

2. гангстерів;

3. філістерів.

56. Суть екологічної проблеми полягає в небезпечному для існування людства порушення рівноваги:

1. біосферних процесів;

2. атмосферних явищ;

3. фізичних реакцій.

56. Життя на Землі існує у формі біотичних колообертів органічної речовини, заснованих на взаємодії процесів синтезу і:

1. конструкції;

2. деструкції;

3. обструкції.

56. Функцію синтезу в процесі біотичних колообертів органічної речовини виконують:

1. батьки;

2. зелені рослини;

3. жовті кульбабки.

56. Повітряна атмосфера сучасного промислового міста являє собою суміш диму, отруйних випарів та:

1. пилу;

2. холестерину;

3. снігу.

56. Якщо виробництво матеріальних благ відстає від зростання населення, то матеріальне становище людей буде:

1. погіршуватися;

2. покращуватися;

3. прикрашатися.

56. Якщо приріст населення скорочується, це в кінцевому рахунку призводить до:

1. старіння населення;

2. молодіння людей;

3. повернення людей до стану пітекантропа.

56. НТР припускає такого працівника, який за рівнем свого інтелектуального розвитку та різнобічності здатний сформувати гідну людини штучну середу його життєдіяльності, або:

1. ноосферу;

2. гістологію;

3. антропологію.

56. Прямий репортаж стає найбільш цікавим для глядача, тому що дає відчуття причетності до:

1. надії;

2. події;

3. повії.

56. Професіонали з антитерористичних центрів стверджують, що інтереси терористів і журналістів досить часто збігаються в прагненні до популярності та:

1. енергійності;

2. сенсаційності;

3. презентаційності.

56. Терористи вдало використовують інформаційні ресурси кожної країни і мішенню терористів стають вже не окремі особи, а населення:

1. всіх країн;

2. окремих районів;

3. групи країн.

56. Проблеми, які з’являються при висвітленні міжнародного тероризму на телебаченні, надзвичайно актуальні для вітчизняної журналістики, яка почала працювати у режимі реального часу, і через свою соціальну значущість вимагають:

1. громадянської мужності;

2. позитивного настрою;

3. наукового обґрунтування.

69. Уперше новітні технічні можливості режиму реального часу використав американський телеканал Сі-Ен-Ен у:

1. 1991 році;

2. 2001;

3. 2011.

70. Формат роботи телеканалу Сі-Ен-Ен під час висвітлення у мас-медіа військової операції "Буря в пустелі", під час якої сили міжнародної коаліції під егідою ООН звільнили захоплений Іраком Кувейт, назвали "війною:

1. у прямому ефірі;

2. з горобцями;

3. на пустому місці.

71. Висвітлення подій у режимі реального часу можна спостерігати і на провідних українських телеканалах у звичних:

1. прогнозах погоди;

2. ток-шоу;

3. випусках новин.

72. Висвітлення подій у режимі реального часу характеризується тим, що журналіст подає свій матеріал:

1. у прямому ефірі;

2. під тиском редактора;

3. зі stend-up.

73. Терористичні організації почали використовувати мас-медіа, щоб привернути увагу суспільства до їхніх цілей ще з кінця:

1. 60-х років;

2. 70-х;

3. 80-х.

74. Терористичні атаки у США 11 вересня 2001 року, у Мадриді 11 березня 2004 року, у Лондоні 7 липня 2005 року показали, що терористичні групи вже почали використовувати паблік рілейшнз та техніку:

1. медіакритики;

2. медіаменеджменту;

3. медіа діалогу.

75. Терористи організовують теракти і, використовуючи ЗМІ, сприяють виникненню і поширенню:

1. гріха;

2. радості;

3. страху.

76. Терористи планують свої акції таким чином, щоб неодмінно зацікавити найвпливовіші засоби масової інформації і роблять усе можливе, щоб журналістам:

1. утруднити роботу;

2. полегшити роботу;

3. не знаю.

77. Журналістів небезпідставно звинувачують у тому, що вони мимоволі стають спільниками терористів, а засоби масової інформації називають:

1. «баловнями терористів»;

2. «найкращими друзями терористів»;

3. «ворогами демократії».

78. За традиційним форматом журналіст перед подачею матеріалу зобов'язаний перевірити інформацію принаймні в:

1. одному джерелі;

2. кількох джерелах;

3. спецслужбах країни.

79. Лоуренс Гросманн, колишній президент американської телекомпанії Ей-Бі-Сі, висвітлення новин у перші години війни у Перській затоці називає:

1. «ілюзією новин»;

2. «амброзією совісті»;

3. «гіпертрофією новин».

80. Терористи, знаючи слабкі місця у роботі ЗМІ, можуть подавати журналістам дезінформацію з різною метою, зокрема і для поширення:

1. хвороби;

2. паніки;

3. повітряних кульок.

81. Головний ворог телерепортерів – це:

1. час;

2. редактор;

3. аудиторія.

82. Британські дослідники Грег Філо і Майк Беррі протягом 2002 р. опитали 800 співвітчизників про те, що вони знали, думали або знають про близькосхідний конфлікт. "Більшість опитуваних вважали, що поселенці – це палестинці, і лише меншість, – що це:

1. ізраїльтяни;

2. палестинці;

3. американці.

83. К. Сейб, аналізуючи висвітлення подій міжнародного тероризму, наголошує: "Традиційні прерогативи дипломатів поступово переходять до журналістів, і ця ерозія збільшуватиметься, оскільки технології стають більш складними, а журналісти, щоб здобути інформацію, використовують інтернет та приватні шпигунські супутники, раніше такі дані перебували в ексклюзивному використанні:

1. президента;

2. законодавчого органу;

3. уряду.

84. Репортажі у прямому ефірі несуть інформацію не лише від журналістів до їхньої аудиторії, а й від уряду до:

1. уряду;

2. кожної родини;

3. КиМУ.

85. Політики можуть швидше надіслати своє повідомлення через канал Сі-Ен-Ен, ніж через:

1. свого водія;

2. дипломатичну пошту;

3. голубину пошту.

86. Коли брехню поширюють журналісти, вона несе на собі штамп новини від мас-медіа і має більше:

1. недовіри;

2. спокою;

3. довіри.

87. Політики також повинні пам'ятати, що журналісти небезгрішні, можуть помилятися, а їхні репортажі (не має значення, як добре їх підтверджує відеоряд) часом можуть бути некомпетентними, втрачати нюанси або просто бути:

1. неправдивими;

2. правдивими;

3. не знаю.

88. Відомості, передані в мас-медіа в режимі реального часу про розміщення силових підрозділів чи ситуацію після здійсненого насильства, є:

1. нецінною розвідувальною інформацією;

2. безцінною розвідувальною інформацією;

3. неоціненою розвідувальною інформацією.

89. Мас-медіа мають розробити свої власні правила висвітлення, щоб досягнути балансу між виконанням свого обов'язку – інформуванням – і вимогами:

1. силових відомств;

2. легкових відомств;

3. середнєважких відомств.

90. Британська телекомпанія Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в розділі "Війна, терор та надзвичайні випадки", що регулюються відповідно до вимог закону про тероризм, що був прийнятий:

1. 2000 року;

2. 2001 року;

3. 2012 року.

91. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми не беремо інтерв'ю у правопорушника:

1. під час самого порушення;

2. у прямому ефірі;

3. перед порушенням.

92. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми не показуємо у прямому ефірі будь-який відео- чи аудіоматеріал, наданий:

1. урядом;

2. правопорушником;

3. парламентом.

93. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми показуємо записані правопорушниками матеріали, заплановані заходи, акти насильства або їхніх жертв лише після звернення до:

1. власника телеканалу;

2. старшого редактора;

3. випускового редактора.

94. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми запроваджуємо затримку, щоб вирізати кадри із занадто великим рівнем:

1. насильства;

2. алкоголю;

3. табакопаління.

95. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми повинні дослухатися до порад поліції, коли Бі-Бі-Сі веде репортаж, пов'язаний із викраденням літаків, захопленням заручників, облог, та інших владних установ про будь-які матеріали, які можуть:

1. налагодити ситуацію;

2. загострити ситуацію;

3. прийти до щастя.

96. Одним із дієвих засобів у системі морально-психологічного забезпечення є військові друковані та:

а) електронні ЗМІ;

б) телевізійні ЗМІ;

в) не знаю.

97. Знайдіть помилку у твердженні: «Українські військовослужбовці брали участь у міжнародних миротворчих операціях на:

а) Балканах, у Східній Славонії, Македонії Боснії та Герцеговині;

б) Косово, Сьєрра-Леоне, Кувейті, Лівії, у Республіці Ірак;

в) Румунії, Алжирі, Єгипті, Саудівській Аравії.

98. В інформаційно-пропагандистській і виховній роботі в армії велику роль відіграють військові:

а) ЗМІ;

б) БТР;

в) ЕКГ.

99. За оцінкою спеціалістів ЗМІ, короткий відеосюжет впливає на свідомість військовослужбовців значно ефективніше, ніж:

а) кінофільм;

б) велика стаття чи виступ;

в) радіоп’єса.

100. У США тільки Міністерство оборони випускає більше 20 журналів, а у видах збройних сил їх виходить близько:

а) 1800;

б) 180;

в) 80.

101. Для ілюстрації зростаючого авторитету українських миротворців у період до 2012 року проводилися записи сюжетів каналів телебачення (особливо теленовин) з інформацією про дії сил:

а) ООН;

б) НАТО;

в) ЮНЕСКО.

102. Якщо в арміях іноземних держав вже впроваджені спеціальні програми реабілітації миротворців, то в ЗСУ подібну програму почали розробляти тільки від:

а) 1991 – 1994 років;

б) 2004 – 2006 років;

в) 2011 – 2013 років.

103. Газетні публікації показали дієвість й ефективність місії капеланів в Іраку як своєрідних військових:

1. лікарів;

2. поштарів;

3. психологів.

104. За період 2004–2006 рр. заслуговували на увагу передачі Центральної телерадіостудії МО України (“Нова армія” і “Територія безпеки”), передача Львівської телестудії:

1. «Камуфляж»;

2. «Антураж»;

3. «Вояж».

105. Найбільш показовими з погляду висвітлення морально-психологічної підготовки військовослужбовців українського миротворчого контингенту були репортажі з Іраку спецкора ЦТРС Міністерства оборони України майора:

1. В. Волошина;

2. В. Порошина;

3. В. Піховшека.

106. Найбільш результативною була робота прес-центрів 6-ї та 7-ї бригад миротворчого контингенту в Іраку, де тривалий час виходила газета:

1. «Богатир»;

2. «Миротворець»;

3. «Україна».

107. У військовій пресі відсутні аналітичні статті, у яких висвітлюються питання морально-психологічної підготовки, хоча відомими є статті Дм. Тимчука, кореспондента газети:

1. «Українська армія»;

2. «Народна армія»;

3. «Народна гвардія».

108. Журналіст майор Ю. Карін, колишній начальник прес-центру 7ї роти в Іраку, і журналіст В. Скоростецький, корреспондент газети “Армія України”, активно повідомляли про проблеми:

1. морально-етичної підготовки миротворців;

2. психологічної готовності українських вояків до ведення бою в Іраку;

3. політичної підготовки українських вояків.

109. Іракська військова кампанія вимагала ширшого висвітлення проблеми психологічної адаптації миротворців та їх:

1. психологічного комфорту;

2. медичного забезпечення;

3. соціального захисту.

110. Журналісти висвітлювали “Сі бриз – 2010” як:

1. українсько-американських навчання;

2. виставку реклами;

3. військову операцію в Іраку.

111. Голландський дослідник Ян Клейнідженгас стверджує, що частина населення України з високим рівнем освіти поглинає знання з мас-медіа швидше, ніж громадяни:

1. малоосвічені;

2. забезпечені;

3. іноземні.

111. Для малоосвічених людей перегляд політичних новин по телебаченню є більш ефективним, ніж політичний досвід, який вони у змозі отримати від прочитання політичних новин у:

1. книжках;

2. газетах;

3. бюлетенях.

111. Для освіченіших людей читання політичних матеріалів більш корисне, за умови оптимальної концентрації інформації і складності:

1. телепередачі;

2. книжки;

3. повідомлення.

111. Відносини Україна – НАТО будуть формуватися залежно від актуального стану та тенденцій подальшого розвитку внутрішньої ситуації в:

1. Україні;

2. Росії;

3. США.

111. Генрі Кісінджеру належить вислів про те, що „одна газета чи радіопередавач можуть важити більше, ніж:

1. загін спецпризначення;

2. ескадрилья бомбардувальників;

3. табун коней.

116. Інформаційні впливи здійснюються з метою ініціювання певних реакцій, дій або:

а) бездіяльності;

б) безпринципності;

в) волевиявлення.

117. Системні інформаційні впливи вже можуть мати на меті як завдання матеріальної шкоди, так і отримання певного виду:

а) фінансових вигід;

б) матеріальних результатів;

в) користі для тата.

118. Російськомовність, яка є спадком радянського минулого, використовується нинішнім політикумом РФ як інструмент ретрансляції політичних:

а) впливів;

б) вигід;

в) витрат.

119. Інформаційні впливи на Україну здійснюються через медіа-простір, що лишається під домінуючим впливом російського:

а) політикуму;

б) інформаційного поля;

в) акваторії Чорного моря.

120. Інтегрованість України у світовий інформаційний простір має:

а) середній рівень;

б) низький рівень;

в) високий рівень.

121. Держава в умовах демократичного суспільства, в інформаційному просторі домінувати

а) не має;

б) має;

в) не знаю.

122. Політичні впливи на Україну здійснюються як через інформаційний простір, так і через окремі:

а) медичні установи;

б) аналітичні структури;

в) господарчі контори.

123. Г. Почепцов зазначає, що „інтенсивні інформаційні впливи на країну протягом кількох місяців цілком можуть привести до зміни в ній:

1. влади;

2. мислення;

3. сімейного стану.

124. Комунікативний резонанс дозволяє інформаційно охопити максимально можливу частку:

1. середніх шкіл;

2. населення країни;

3. населення Європи.

125. На думку В. Крисько „у країнах із слабкою виконавчою владою і загальним нехтуванням чинного законодавства психологічна війна здійснюється за допомогою засобів масової інформації, контрольованих тими чи іншими політичними угрупованнями або:

1. бандитськими кланами;

2. фінансово-промисловими групами;

3. президентською охороною.

126. За визначенням В. Циганова „система політичної безпеки являє собою сукупність заходів з виявлення, упередження і усунення тих факторів, які можуть завдати шкоди політичним інтересам особи, суспільства і:

1. держави;

2. суду;

3. парламенту.

127. Перебування України в російськомовному інформаційному просторі є ідеальним для здійснення на неї системних:

1. медіа-вибухів;

2. медіа-балабухів

3. медіа-впливів.

128. Ментально російські журналісти мають низку штампів-стереотипів, що постійно репродукуються в інформаційному просторі. Найбільш типові – більшість журналістів уникають використання слів "країна" чи "держава" по відношенню до:

1. Росії;

2. Білорусії;

3. України.

129. Більшість журналістів Росії уникають використання слів "країна" чи "держава" по відношенню до Україні і замість назви країни вживають слово:

1. монархія;

2. республіка;

3. федерація.

130. Більшість журналістів Росії, повідомляючи про україну, використовують у своїх матеріалах словосполучення:

1. в Україні;

2. на Україні;

3. під Україною.

131. М. Кукін відзначає: "Вони [російськомовні громадяни України] хочуть дивитися новини російською. І вони вимушені дивитися не тільки російською мовою, а ще й кремлівською ідеологією, і хочеш-не хочеш, вони:

1. борються з нею;

2. пропитуються нею;

3. сахаються від неї.

132. Інститут масової інформації підкреслює, що повідомлення про соціологічні дослідження, які не мають чітких посилань на джерела інформації та замовників дослідження, є некоректними і можуть бути частиною:

1. брудних інформаційних технологій;

2. чистих замислів;

3. кольорових революцій.

133. Засоби масової інформації, які розповсюджують неправдиві повідомлення стають співучасниками розповсюдження інформаційних технологій, мета яких:

1. правдиве інформування;

2. маніпуляція свідомістю виборців;

3. налагодження зв’язків з електоратом.

134. У сприйнятті образу Альянсу провідну роль відіграють російські ЗМІ, що постійно репродукують штампи радянської пропаганди на кшталт: НАТО:

1. агресор;

2. процесор;

3. інформатор.

135. 2006 року, в Феодосії, були зірвані навчання в рамках програми НАТО на:

1. Кольському півострові;

2. Кримському півострові;

3. півострові Ямал.

136. Стратегія нинішньої російської політики щодо України зорієнтована на її реінтеграцію з Росією, реконструкцію:

1. української державності;

2. російського царизму;

3. імперіалізму США.

137. Авторитетні соціологічні дослідження вказують на те, що роль телебачення та Інтернету в повсякденному житті:

1. зменшується;

2. зростає;

3. не знаю.

138. У всіх державах телебачення є головним постачальником оперативних:

1. новин;

2. рецептів;

3. ток-шоу.

139. Висока ефективність російської пропаганди в мас-медіа успадкована від:

1. України;

2. США;

3. СРСР.

140. Навряд чи є виправданою з професійної точки зору практика залучення російських журналістів для роботи в українських ЗМІ, що набуває поширеності останнім:

1. часом;

2. шляхом;

3. героєм.

141. Терміном «глобальні проблеми» (від лат. «глобус»  земля, земна куля) позначаються найважливіші і настійні загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються:

1. окремої родини;

2. людства в цілому;

3. окремої країни.

142. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. запобігання світової термоядерної війни;

2. налагодження продажу малокалорійного фаст-фуду;

3. видобування азотнокислого оцту.

143. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. перебування у космосі;

2. подолання зростаючого розриву в рівні економічного і культурного розвитку між розвинутими індустріальними країнами Заходу і країнами, що розвиваються, усунення економічної відсталості, голоду, злиднів і неписьменності;

3. сприйняття проблем проституції як власних проблем.

144. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. забезпечення кожній людині достатніх засобів існування;

2. забезпечення президентам країн світу достатнього рівня життя;

3. забезпечення подальшого економічного розвитку людства необхідними для цього природними ресурсами.

145. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. подолання екологічної кризи;

2. надання смислу кожному власному вчинку;

3. подолання газової незалежності України від Росії.

146. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. припинення «демографічного вибуху» у країнах, що розвиваються, і демографічної кризи в розвинутих країнах через більш раціональне регулювання народжуваності;

2. припинення війни між Ізраїлем та Палестиною;

3. припинення прогресу в галузі космобудівництва.

147. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. несвоєчасне запобігання нашестя марсіян;

2. своєчасне передбачення і запобігання негативних наслідків НТР;

3. танення бурульок взимку у м. Києві.

148. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. розвиток наркоманії в м. Кривому Розі;

2. стримування міжнародного тероризму й екстремізму, поширення наркоманії;

3. стримування інтелектуального розвитку молоді.

149. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. алкоголізму і СНІДу;

2. кохання в інтернеті;

3. зростання кількості автомобілів у Нью Йорку.

150. Загальнопланетарною проблемою сучасної епохи, що торкаються людства в цілому, є:

1. забування національних традицій;

2. придбання вогнепальної зброї дітьми від 8 до 12 років;

3. вирішення поставлених сучасною епохою проблем освіти і соціального забезпечення, культурної спадщини й моральних цінностей та ін.

151. Глобальні проблеми характеризуються певною «ієрархією», тобто пріоритетністю одних із них стосовно інших, їхньою:

1. співпідпорядкованістю;

2. неупорядкованістю;

3. упорядкованістю.

152. Без'ядерний, ненасильницький світ є не тільки вищою соціальною цінністю, але й необхідною попередньою умовою вирішення всіх інших:

1. локальних проблем;

2. глобальних проблем;

3. недійних проблем.

153. Приведення в дію всього 5 % нині існуючого в світі ядерного потенціалу достатньо, щоб трапилася непоправна екологічна:

1. перемога;

2. боротьба;

3. катастрофа.

154. Серед основних із відзначених закономірностей прогресу, як вважають дослідники, які спираються на матеріалістичну діалектику,  необоротність соціального прогресу в масштабах всесвітньої історії, зростання темпів поступального розвитку:

1. суспільства;

2. будівництва;

3. країни.

154. Швидкість і радикальність соціального оновлення  результат зростання ролі народних мас в:

1. житті;

2. історії;

3. процесі.

154. Представники філософії соціального песимізму вважають, що існує «межа росту» для:

1. тварин;

2. людського суспільства;

3. комах.

154. Потрібно пам'ятати, що кількісне зростання населення Землі і розвиток у природі і в суспільстві:

1. не тотожні процеси;

2. тотожні процеси;

3. не знаю.

154. Існування «межі зростання» є необхідна передумова для:

1. розвитку;

2. занепаду;

3. стагнації.

154. Якби не було межі у проведенні подумки і на папері математичних операцій, затрималося б створення:

1. гідроелектростанцій;

2. комп'ютерів;

3. пам’ятників.

160. За даними вчених, у період неоліту населення Землі становило усього близько 25 млн. осіб, на початку нашої ери  біля 250 млн., на початку XIX сторіччя  1 млрд., а зараз – понад:

1. 7 млрд. осіб;

2. 8 млрд.;

3. 9 млрд.

161. Людська пам'ять здатна вмістити приблизно 500 багатотомних «Британських енциклопедій», або:

1. 8 млрд. біт інформації;

2. 10 млрд. біт інформації;

3. 12 млрд. біт інформації.

162. Суспільний розвиток не застрахований від зигзагів, кроків убік і навіть від:

1. назадніх рухів;

2. стрибків убік;

3. підземних рухів.

162. Розмірковуючи над перспективами людства, слід підкреслити, що мова йде про суспільство демократії, суспільство, де людина буде центром:

1. подій;

2. усіх відносин;

3. світу.

162. 1/4 вчених світу втягнута у підготовку до:

1. війни;

2. миру;

3. кінця світу.

162. Військові витрати – головна перешкода на шляху позитивного вирішення всіх глобальних:

1. ділем;

2. лем;

3. проблем.

162. В умовах "потепління" міжнародного клімату, скорочення гонки озброєнь створюються політичні та економічні передумови зняття проблеми термоядерної:

1. загрози;

2. катастрофи;

3. наслідку.

162. В умовах швидкого розвитку атомної енергетики зростає небезпека термоядерного катаклізму через безконтрольне розповзання атомної зброї і потрапляння його до рук політичних маніяків і:

1. бластерів;

2. гангстерів;

3. філістерів.

162. Суть екологічної проблеми полягає в небезпечному для існування людства порушення рівноваги:

1. біосферних процесів;

2. атмосферних явищ;

3. фізичних реакцій.

162. Життя на Землі існує у формі біотичних колообертів органічної речовини, заснованих на взаємодії процесів синтезу і:

1. конструкції;

2. деструкції;

3. обструкції.

162. Функцію синтезу в процесі біотичних колообертів органічної речовини виконують:

1. батьки;

2. зелені рослини;

3. жовті кульбабки.

162. Повітряна атмосфера сучасного промислового міста являє собою суміш диму, отруйних випарів та:

1. пилу;

2. холестерину;

3. снігу.

162. Якщо виробництво матеріальних благ відстає від зростання населення, то матеріальне становище людей буде:

1. погіршуватися;

2. покращуватися;

3. прикрашатися.

162. Якщо приріст населення скорочується, це в кінцевому рахунку призводить до:

1. старіння населення;

2. молодіння людей;

3. повернення людей до стану пітекантропа.

162. НТР припускає такого працівника, який за рівнем свого інтелектуального розвитку та різнобічності здатний сформувати гідну людини штучну середу його життєдіяльності, або:

1. ноосферу;

2. гістологію;

3. антропологію.

162. Прямий репортаж стає найбільш цікавим для глядача, тому що дає відчуття причетності до:

1. надії;

2. події;

3. повії.

162. Професіонали з антитерористичних центрів стверджують, що інтереси терористів і журналістів досить часто збігаються в прагненні до популярності та:

1. енергійності;

2. сенсаційності;

3. презентаційності.

162. Терористи вдало використовують інформаційні ресурси кожної країни і мішенню терористів стають вже не окремі особи, а населення:

1. всіх країн;

2. окремих районів;

3. групи країн.

162. Проблеми, які з’являються при висвітленні міжнародного тероризму на телебаченні, надзвичайно актуальні для вітчизняної журналістики, яка почала працювати у режимі реального часу, і через свою соціальну значущість вимагають:

1. громадянської мужності;

2. позитивного настрою;

3. наукового обґрунтування.

179. Уперше новітні технічні можливості режиму реального часу використав американський телеканал Сі-Ен-Ен у:

1. 1991 році;

2. 2001;

3. 2011.

180. Формат роботи телеканалу Сі-Ен-Ен під час висвітлення у мас-медіа військової операції "Буря в пустелі", під час якої сили міжнародної коаліції під егідою ООН звільнили захоплений Іраком Кувейт, назвали "війною:

1. у прямому ефірі;

2. з горобцями;

3. на пустому місці.

181. Висвітлення подій у режимі реального часу можна спостерігати і на провідних українських телеканалах у звичних:

1. прогнозах погоди;

2. ток-шоу;

3. випусках новин.

182. Висвітлення подій у режимі реального часу характеризується тим, що журналіст подає свій матеріал:

1. у прямому ефірі;

2. під тиском редактора;

3. зі stend-up.

183. Терористичні організації почали використовувати мас-медіа, щоб привернути увагу суспільства до їхніх цілей ще з кінця:

1. 60-х років;

2. 70-х;

3. 80-х.

184. Терористичні атаки у США 11 вересня 2001 року, у Мадриді 11 березня 2004 року, у Лондоні 7 липня 2005 року показали, що терористичні групи вже почали використовувати паблік рілейшнз та техніку:

1. медіакритики;

2. медіаменеджменту;

3. медіа діалогу.

185. Терористи організовують теракти і, використовуючи ЗМІ, сприяють виникненню і поширенню:

1. гріха;

2. радості;

3. страху.

186. Терористи планують свої акції таким чином, щоб неодмінно зацікавити найвпливовіші засоби масової інформації і роблять усе можливе, щоб журналістам:

1. утруднити роботу;

2. полегшити роботу;

3. не знаю.

187. Журналістів небезпідставно звинувачують у тому, що вони мимоволі стають спільниками терористів, а засоби масової інформації називають:

1. «баловнями терористів»;

2. «найкращими друзями терористів»;

3. «ворогами демократії».

188. За традиційним форматом журналіст перед подачею матеріалу зобов'язаний перевірити інформацію принаймні в:

1. одному джерелі;

2. кількох джерелах;

3. спецслужбах країни.

189. Лоуренс Гросманн, колишній президент американської телекомпанії Ей-Бі-Сі, висвітлення новин у перші години війни у Перській затоці називає:

1. «ілюзією новин»;

2. «амброзією совісті»;

3. «гіпертрофією новин».

190. Терористи, знаючи слабкі місця у роботі ЗМІ, можуть подавати журналістам дезінформацію з різною метою, зокрема і для поширення:

1. хвороби;

2. паніки;

3. повітряних кульок.

191. Головний ворог телерепортерів – це:

1. час;

2. редактор;

3. аудиторія.

192. Британські дослідники Грег Філо і Майк Беррі протягом 2002 р. опитали 800 співвітчизників про те, що вони знали, думали або знають про близькосхідний конфлікт. "Більшість опитуваних вважали, що поселенці – це палестинці, і лише меншість, – що це:

1. ізраїльтяни;

2. палестинці;

3. американці.

193. К. Сейб, аналізуючи висвітлення подій міжнародного тероризму, наголошує: "Традиційні прерогативи дипломатів поступово переходять до журналістів, і ця ерозія збільшуватиметься, оскільки технології стають більш складними, а журналісти, щоб здобути інформацію, використовують інтернет та приватні шпигунські супутники, раніше такі дані перебували в ексклюзивному використанні:

1. президента;

2. законодавчого органу;

3. уряду.

194. Репортажі у прямому ефірі несуть інформацію не лише від журналістів до їхньої аудиторії, а й від уряду до:

1. уряду;

2. кожної родини;

3. КиМУ.

195. Політики можуть швидше надіслати своє повідомлення через канал Сі-Ен-Ен, ніж через:

1. свого водія;

2. дипломатичну пошту;

3. голубину пошту.

196. Коли брехню поширюють журналісти, вона несе на собі штамп новини від мас-медіа і має більше:

1. недовіри;

2. спокою;

3. довіри.

197. Політики також повинні пам'ятати, що журналісти небезгрішні, можуть помилятися, а їхні репортажі (не має значення, як добре їх підтверджує відеоряд) часом можуть бути некомпетентними, втрачати нюанси або просто бути:

1. неправдивими;

2. правдивими;

3. не знаю.

198. Відомості, передані в мас-медіа в режимі реального часу про розміщення силових підрозділів чи ситуацію після здійсненого насильства, є:

1. нецінною розвідувальною інформацією;

2. безцінною розвідувальною інформацією;

3. неоціненою розвідувальною інформацією.

199. Мас-медіа мають розробити свої власні правила висвітлення, щоб досягнути балансу між виконанням свого обов'язку – інформуванням – і вимогами:

1. силових відомств;

2. легкових відомств;

3. середнєважких відомств.

200. Британська телекомпанія Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в розділі "Війна, терор та надзвичайні випадки", що регулюються відповідно до вимог закону про тероризм, що був прийнятий:

1. 2000 року;

2. 2001 року;

3. 2012 року.

201. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми не беремо інтерв'ю у правопорушника:

1. під час самого порушення;

2. у прямому ефірі;

3. перед порушенням.

202. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми не показуємо у прямому ефірі будь-який відео- чи аудіоматеріал, наданий:

1. урядом;

2. правопорушником;

3. парламентом.

203. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми показуємо записані правопорушниками матеріали, заплановані заходи, акти насильства або їхніх жертв лише після звернення до:

1. власника телеканалу;

2. старшого редактора;

3. випускового редактора.

204. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми запроваджуємо затримку, щоб вирізати кадри із занадто великим рівнем:

1. насильства;

2. алкоголю;

3. табакопаління.

205. Бі-Бі-Сі визначила загальні принципи висвітлення війни, конфліктів та терору в такому положенні: ми повинні дослухатися до порад поліції, коли Бі-Бі-Сі веде репортаж, пов'язаний із викраденням літаків, захопленням заручників, облог, та інших владних установ про будь-які матеріали, які можуть:

1. налагодити ситуацію;

2. загострити ситуацію;

3. прийти до щастя.

206. Одним із дієвих засобів у системі морально-психологічного забезпечення є військові друковані та:

а) електронні ЗМІ;

б) телевізійні ЗМІ;

в) не знаю.

207. Знайдіть помилку у твердженні: «Українські військовослужбовці брали участь у міжнародних миротворчих операціях на:

а) Балканах, у Східній Славонії, Македонії Боснії та Герцеговині;

б) Косово, Сьєрра-Леоне, Кувейті, Лівії, у Республіці Ірак;

в) Румунії, Алжирі, Єгипті, Саудівській Аравії.

208. В інформаційно-пропагандистській і виховній роботі в армії велику роль відіграють військові:

а) ЗМІ;

б) БТР;

в) ЕКГ.

209. За оцінкою спеціалістів ЗМІ, короткий відеосюжет впливає на свідомість військовослужбовців значно ефективніше, ніж:

а) кінофільм;

б) велика стаття чи виступ;

в) радіоп’єса.

210. У США тільки Міністерство оборони випускає більше 20 журналів, а у видах збройних сил їх виходить близько:

а) 1800;

б) 180;

в) 80.

211. Для ілюстрації зростаючого авторитету українських миротворців у період до 2012 року проводилися записи сюжетів каналів телебачення (особливо теленовин) з інформацією про дії сил:

а) ООН;

б) НАТО;

в) ЮНЕСКО.

212. Якщо в арміях іноземних держав вже впроваджені спеціальні програми реабілітації миротворців, то в ЗСУ подібну програму почали розробляти тільки від:

а) 1991 – 1994 років;

б) 2004 – 2006 років;

в) 2011 – 2013 років.

213. Газетні публікації показали дієвість й ефективність місії капеланів в Іраку як своєрідних військових:

1. лікарів;

2. поштарів;

3. психологів.

214. За період 2004–2006 рр. заслуговували на увагу передачі Центральної телерадіостудії МО України (“Нова армія” і “Територія безпеки”), передача Львівської телестудії:

1. «Камуфляж»;

2. «Антураж»;

3. «Вояж».

215. Найбільш показовими з погляду висвітлення морально-психологічної підготовки військовослужбовців українського миротворчого контингенту були репортажі з Іраку спецкора ЦТРС Міністерства оборони України майора:

1. В. Волошина;

2. В. Порошина;

3. В. Піховшека.

216. Найбільш результативною була робота прес-центрів 6-ї та 7-ї бригад миротворчого контингенту в Іраку, де тривалий час виходила газета:

1. «Богатир»;

2. «Миротворець»;

3. «Україна».

217. У військовій пресі відсутні аналітичні статті, у яких висвітлюються питання морально-психологічної підготовки, хоча відомими є статті Дм. Тимчука, кореспондента газети:

1. «Українська армія»;

2. «Народна армія»;

3. «Народна гвардія».

218. Журналіст майор Ю. Карін, колишній начальник прес-центру 7ї роти в Іраку, і журналіст В. Скоростецький, корреспондент газети “Армія України”, активно повідомляли про проблеми:

1. морально-етичної підготовки миротворців;

2. психологічної готовності українських вояків до ведення бою в Іраку;

3. політичної підготовки українських вояків.

219. Іракська військова кампанія вимагала ширшого висвітлення проблеми психологічної адаптації миротворців та їх:

1. психологічного комфорту;

2. медичного забезпечення;

3. соціального захисту.

220. Журналісти висвітлювали “Сі бриз – 2010” як:

1. українсько-американських навчання;

2. виставку реклами;

3. військову операцію в Іраку.