1. За походженням на:

Основні (basic) - ті, що дісталися країні від природи або стали результатом тривалого історичного розвитку (географічне положення, природні ресурси, клімат, некваліфікована робоча сила), вони дісталися країні дарма або вимагали незначних капіталовкладень;

Розвинені (developed) - ті, що придбані країною в результаті інтенсивних пошуків і капіталовкладень (сучасна технологія, кваліфіковані кадри, сучасна інфраструктура).

2. За ступенем спеціалізації на:

Загальні (general) - ті, які можна застосовувати в різних галузях для створення різноманітної продукції (персонал з вищою освітою);

Спеціальні (special) - ті, які можна застосовувати для випуску тільки в одній галузі або для створення однієї дуже вузької групи продукції (венчурний капітал).

Передумови розвитку міжнародних економічних відносин

1. Лібералізація («відкриття») національних економік, котра виражається в зростанні взаємної торгівлі товарами та послугами (що стало можливим внаслідок багатосторонньої лібералізації торгівлі під егідою ГАТТ-СОТ).

2. Розширення взаємодії у валютно-фінансовій сфері сприяв відкритості національних економік, посилення їх конкурентоспроможності.

3. Розвиток процесів регіональної економічного інтеграції практично у всіх без винятку регіонах світу (на прикладі європейської інтеграції - від боязких кроків 1950-х рр. до нового століття, коли була введена єдина європейська валюта).

4. Створення системи міждержавних організацій, до компетенції яких входило відстеження і регулювання розвитку світової економічної і фінансової системи (ООН, МВФ, МБ, Паризький і Лондонський клуби та ін.)

5. Науково-технічний прогрес (НТП), найбільшою мірою впливає на світовий ринок, оскільки внаслідок НТП з’являються нові технології в старих галузях, нові галузі виробництва і нові товари, в першу чергу у виробництві інформації. Це також і передумова МРТ.

6. Екологічні та інші глобальні проблеми, які по-новому змушують вибудовувати взаємовідносини національних економік один з одним.

Основні фактори, що стимулюють розвиток МЕВ

1. Нерівномірність економічного розвитку країн. На частку розвинених 23-х країн (15% населення) припадає до 55% світового ВВП і до 70% експорту. Частка ВВП в них на душу населення становить 20-25 тис. дол., В той час як в країнах, що розвиваються цей показник в середоньому - 1,5-2 тис. дол. Розвинені країни, прагнучи забезпечити занятость свого населення і підтримати високий рівень його добробуту, змушені шукати ринки збуту своєї надлишкової продукції. З іншого боку, країни, що розвиваються прагнучи прискорити свій економічний розвиток, купують в розвинених країнах високі технології, сучасне обладнання. Взаємні інтереси країн зумовлюють їх економічні відносини.

2. Особливості географічного положення та кліматичних умов. Кожна країна прагне найбільш ефективно використовувати особливості свого географічного положення в цілях розвитку своїх економік. Наприклад, Туреччина - протоку Босфор, Єгипет - Суецький канал, Кіпр - центральне положення в Середземномор'ї і т.д. Ефективно використовується відмінність в кліматичних умовах, особливо по лінії Північ-Південь за рахунок цього склалася певна спеціалізація країн: південні країни виробляють фрукти, вина, текстиль; північні - рибу, ліс, газ, метали, що є продуктами обміну.

3. Різниця в трудових і сировинних ресурсах. Щорічно в світі переміщається 25-30 млн чол. в пошуках роботи. Є країни з надмірними людськими ресурсами (КНР, Індія, Туреччина, тощо) і країни з їх дефіцитом (США, країни Західної Європи). Висока потреба в сировинних ресурсах у розвинених країн (США, Японії, Західній Європі) при їх надлишку в розвиваючих країнах (наприклад, нафта - країни Близького Сходу: Кувейт, Ірак, Іран; газ, нафту, ліс - Росія і т . п.).

4. Різниця в рівнях науково-технічного розвитку. Розвинені країни досягли високої продуктивності праці насамперед за рахунок використання високих результатів інтелектуальної праці, що є предметом купівлі-продажу. Країни, що розвиваються активно використовують це для розвитку своєї економіки шляхом створення спільних виробництв з іноземними партнерами, закупівлі ліцензій на виробництво обладнання та застосування технологій, навчання студентів та стажування вчених, спільних розробок і реалізації комплексних наукових програм.

5. Різниця в рівнях галузевого розвитку. Найбільш високі товарні та грошові обороти спостерігаються між розвиненими країнами, наприклад, ЄС, ЄАВТ, НАФТА. Причиною цього є головним чином міжнародний поділ праці (МРТ), пов'язаний з різним рівнем розвитку окремих галузей, тобто їх спеціалізацією Яскравим прикладом тому є Норвегія, в силу природних чинників спеціалізується на виробництві рибних продуктів. При потребі свого населення в рибній продукції - 200-300 тис. т на рік, Норвегія постачає на світовий ринок більше 5 млн т. на рік.

У світі багато країн кооперуються у виробництві, використовуючи свої ресурси, накопичений досвід і спеціалізацію (наприклад, у виробництві літаків КОНКОРД і аеробусів - Франція, у виробництві комп'ютерів та іншої електронної техніки - Японія з країнами Південно-Східної Азії).