Тема 1. Світове господраство та особливості його розвитку

1.1. Зміст, форми і передумови міжнародних економічних відносин (МЕВ) 1.2. Міжнародний поділ праці: спеціалізація та кооперація виробництва 1.3. Показники економічного розвитку: система національних рахунків

1.1. Зміст, форми і передумови міжнародних економічних відносин

Сучасний світовий розвиток характеризується посиленням зв'язків і взаємодії між країнами. Тенденція до об'єднання викликана потребою вирішення поставлених перед людством глобальних проблем, таких, як екологія, охорона здоров'я, космос і т.д. Але найглибшу основу зміцнення цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічній сфері. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не втягнута в орбіту світогосподарських зв'язків. Світовому господарству (синонім «світова економіка») можна дати широке і вузьке визначення.

За широким визначенням світове господарство - система взаємопов'язаних і взаємозалежних економік, що функціонують і розвиваються за єдиними об'єктивним законам ринку.

За вузьким визначенням світове господарство - це система, яка включає тільки ті частини національних економік, які поставляють товари, послуги та економічні ресурси на зовнішній ринок.

Від понять «світова економіка» - «світове господарство» слід відрізняти поняття «міжнародна економіка», під якою мається на увазі не сама світова економіка в динаміці свого розвитку, а теорія економічного розвитку міждержавної економіки (т.е.економікс).

Світова економіка як система поєднана рухом товарів, послуг, а також економічних ресурсів (факторів виробництва). На цій основі між країнами виникають міжнародні економічні відносини (МЕВ) - господарські відносини між резидентами (тобто постійно перебуваючими в даній країні юридичними та фізичними особами) та нерезидентами (тобто іноземними юридичними та фізичними особами).

Їх можна класифікувати за формами. Традиційно в окрему форму виділяють міжнародну (світову) торгівлю товарами і послугами. Міжнародна торгівля - найдавніша і провідна форма МЕВ, що виражає міжнародний товарний обмін (шовк вий шлях з Китаю до країн Європи, шлях «з Варяг в Греки» - з країн Скандинавії в Південну Європу та ін.). Міжнародна торгівля відіграє найважливішу роль в розвитку економік країн, підвищення добробуту населення. У невеликих розвинених країнах (Бельгії, Нідерландах, Норвегії, Фінляндії та ін) частка експорту у ВВП сягає 60%, у великих країнах (Німеччині, Великобританії, Італії, США, Франції) - 15-20%. Загальний товарообіг в світі в даний час оцінюється майже в 13 трлн дол.

Переміщення економічних ресурсів (факторів виробництва) лежить в основі таких форм міжнародних економічних відносин, як міжнародний рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародний обмін знаннями. Що стосується інших економічних ресурсів (крім капіталу, праці і знань), то природні ресурси немобільні і беруть участь у світогосподарських зв'язках майже завжди опосередковано, через міжнародну торгівлю.

В окрему, п'яту, форму потрібно виокремити міжнародні валютно-розрахункові відносини, які хоча і є похідними від міжнародної торгівлі та руху економічних ресурсів (особливо капіталу), посідають значну роль в світовому господарстві.

Таким чином, національні економіки взаємодіють на світовому ринку за допомогою міжнародних економічних відносин (МЕВ) у формі:

1. Міжнародній торгівлі товарами та послугами

2. Міжнародного руху капіталу

3. Міжнародних валютно-розрахункових відносин

4. Міжнародній міграції робочої сили

5. Міжнародної передачі технологій, обміну знаннями

Фактори виробництва (factors of production) - економічні ресурси, які необхідно затратити, щоб виробити товар.

Для організації виробництва необхідно володіти такими ресурсами:

природні ресурси – природні блага, які використовуються при виробництві товарів і послуг (земля, клімат, копалини, ландшафти, водойми);

людські ресурси - фізичні та розумові зусилля працівників, що витрачаються ними в процесі виробництва;

капітальні ресурси - накопичений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ;

технологічні ресурси - наукові методи досягнення практичних цілей, включаючи підприємницькі здібності (управлінські знання бізнесменів, необхідні для організації прибуткового виробництва).

Проте ресурси - це потенційна продуктивна сила суспільства. На практиці ж у виробництво завжди залучена лише частина ресурсів, і саме задіяна частина ресурсів називається факторами виробництва. Кожен фактор виробництва має свою вартість, яка приносить дохід (табл.1.1)

Таблиця 1.1 .Фактори економічного розвитку (економічні ресурси, фактори виробництва)

Ресурси	Фактори виробництва	Вартість факторів виробництва
Природні	Земля	Рента
Людські	Праця	Заробітна плата
Капітальні	Капітал	Відсоток
Технологічні	Підприємницькі здібності* Знання Інформація Технології	Прибуток

*) Такий фактор, як підприємницькі здібності (підприємництво), переміщається зазвичай разом з капіталом, робочою силою і знаннями і тому не виступає як окрема форма міжнародних економічних відносин

Класифікація факторів виробництва: