Цілі інтеграції

Численні інтеграційні об'єднання, що виникають і розвиваються в сучасній міжнародній економіці, ставлять перед собою, в принципі, схожі задачі.

1. Використання переваг економіки масштабу. Забезпечити розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат і отримання інших переваг на основі теорії економіки масштабу. Це, в свою чергу, дозволить залучити прямі іноземні інвестиції, які з великою охотою приходять на ринки значних розмірів, на яких має сенс створювати самостійні виробництва, задовольняти потреби споживажів. Цілі збільшення регіональних масштабів особливо чітко виражені в інтеграційних угруповань Центральної Америки й Африки.

2. Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Найважливішою метою більшості інтеграційних об'єднань є зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн-в політичній, військовій, соціальній, культурній та інших неекономічних областях. Для країн, розташованих географічно близько один від одного і мають схожі проблеми в галузі розвитку, наявність добрих відносин із сусідами, підкріплених взаємними зобов'язаннями, є найважливішим політичним пріоритетом. Країни Південно-Східної Азії та Близького Сходу, створюючи інтеграційні об'єднання, ясно ставили перед собою саме цю мету.

3. Вирішення задач торгової політики. Регіональна інтеграція нерідко розглядається, як спосіб зміцнити переговорні позиції країн в рамках багатосторонніх торгових переговорів у СОТ. Вважається, що узгоджені виступи від імені блоку країн більш вагомі і ведуть до більш бажаним наслідків в області торгової політики. Більш того, регіональні блоки дозволяють створити більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі, ніж багатобічні торгові переговори, інтереси учасників яких дуже сильно різняться. Інтеграційні об'єднання в Північній Америці, Латинській Америці та Південно-Східної Азії покладають особливі надії на колективні зусилля в рамках багатосторонніх торгових переговорів.

4. Сприяння структурній перебудові економіки. Підключення країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядаються як найважливіший канал передачі ринкового досвіду, гарантія незмінності обраного курсу на ринкову економіку. Більш розвинені країни, підключаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і створенні там повноцінних і ємних ринків. Такі цілі переслідували багато західноєвропейських країн, підключаючись в тій чи іншій формі до ЄС.

5. Підтримка молодих галузей національної промисловості. Навіть якщо інтеграційне об'єднання не передбачає дискримінаційних заходів проти третіх країн, воно нерідко розглядається як спосіб підтримати місцевих виробників, для яких виникає більш широкий регіональний ринок. Такі протекціоністські настрої превалювали в країнах латинської Америки і в країнах Африки на південь від Сахари, особливо в 60-70-і роки.

4.2. Форми міжнародної економічної інтеграції

Формування регіональних економічних інтеграційних об'єднань країн відбувається різними шляхами:

• знизу вгору - коли угодами між країнами про створення ЗВТ, МС або СР передує досить тривалий період розвитку міжнародних господарських зв'язків на рівні підприємств, фірм, корпорацій, які активно підтримуються на державному рівні;

• зверху вниз - коли з різних політичних чи соціально економічних причин створюється інтеграційне об'єднання країн, яке ще не цілком відповідає критеріям економічної цілісності, але в процесі подальшого регульованого і скоординованого на наднаціональному рівні співробітництва досягає тієї чи іншої форми МЕІ.

Таблиця 4.1. Глибина інтеграційних процесів

	Тип ін­те­гра­ції	Ознаки
1	Преференційна зона	Території країн світової спільноти, де застосовується пільгове оподаткування, митне регулювання і кредитування.
2	Зо­на вільної тор­гів­лі (ЗВТ)	Зона дії пільгового торгового режиму для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з третіми країнами. Приклади: Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА).
3	Митний со­юз (МС)	Угода декількох країн, яка передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу по відношенню до третіх країн Приклади: Арабський спільний ринок, Центральноамериканський спільний ринок, Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).
4	Спільний ри­нок (СР)	Повне усунення перешкод для переміщень не тільки товарів і послуг, але і капіталу, і робочої сили між країнами-учасницями. Передбачає зближення національних законодавств, стандартів, а також розвиток інституційних основ інтеграції. Приклади: Андський спільний ринок, Спільний ринок південного конуса (МЕРКОСУР)
5	Економічний союз (ЕС)	Доповнює вільний рух факторів і результатів виробництва гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики, тобто проводиться єдина сільськогосподарська політика, погоджена промислова, енергетична, транспортна, соціальна, науково-технічна політика. Створюються міждержавні (наддержавні) органи. Приклади: Бенілюкс, Союз Арабського Магрибу.
6	Ва­лют­ний со­юз (ВС)	Створення єдиної регіональної валютної системи, включаючи створення єдиного банку. Забезпечується узгодження і становлення єдиної валютно-кредитної та макроекономічної політики. Прикладом може служити ЄС.
7	Політичний союз	Створюється на основі економічного союзу, де поряд з економічною інтеграцією забезпечується і політична, що передбачає не просто узгодження, а й проведення уніфікованої, практично єдиної економічної політики, і, як наслідок, повна уніфікація законодавчої бази; загальна податкова система; наявність єдиних стандартів; єдине трудове законодавство і т.д.

Послідовний розвиток форм МЕІ забезпечує найбільш повне, більш раціональне використання економічного потенціалу та підвищення темпів економічного розвитку країн-учасниць.

Переваги:

1. Збільшення розмірів ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн з малою ємністю національного ринку).

2. Зростає конкуренція між країнами.

3. Забезпечення кращих умов торгівлі.

4. Розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури.

5. Поширення передової технології.

Негативні наслідки:

1. Для більш відсталих країн це призводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів.

2. Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що призводить до підвищення цін.

4. Ефект втрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильної концентрації.

Практика показує, що в сучасному світі інтеграція і дезінтеграція розвиваються паралельно, як два різноспрямовані процеси. При цьому дезінтеграційні явища і процеси можуть мати не тільки локальний характер у рамках державних кордонів (сепаратизм), але і глобальний (розпад СРСР).

Дезінтеграція формує передумови інтеграції на нових кількісних і якісних умовах, тобто реінтеграції. Це може бути відновлення інтеграційного об'єднання на тих же політико-економічних умовах не тільки в попередньому складі, але з включенням нових членів. Однак найчастіше на практиці має місце нове інтеграційне угруповання, що об'єднує на якісно нових принципах окремих учасників попереднього угрупування.

Проте, практика показала, що реальний процес інтеграції в силу своєї внутрішньої суперечливості не може відбуватися настільки прямолінійно і поступально, як припускає схема Б.Балашші. Досвід показав колосальні важкості створення єдиного економічного простору і різний ступінь зацікавленості в глибині взаємодії сторін. Не існує ні строгих закономірностей, ні автоматизму переходу між формами інтеграції. Все залежить від конкретно-історичних умов у МЕВ, в окремих країнах, від економічних і політичних інтересів цих країн.

Так, на відміну від ЄС, країни члени НАФТА, створюючи ЗВТ, не ставлять завданням перейти потім до МЗ, що навряд чи можливо за таких величезних відмінностях в економічних потенціалах країн, але одночасно з перших кроків вводять певні елементи СР (лібералізація капіталовкладень, заходи по зближенню стандартів, гармонізація політики в окремих сферах, наприклад, в галузі навколишнього середовища та ін.)

Економічна інтеграція представляє собою поєднання процесів інтеграції на трьох рівнях: а) міждержавному; б) приватно-корпорационному; в) суспільних інститутах, наукових спільнотах.

Світові центри інтеграційних процесів

Глибокі інтеграційні процеси мають місце лише в Західній Європі та Північній Америці. Третім за значимістю є Азіатсько-Тихоокеанський регіон. У Латинській Америці, Південній Азії, Африці та на Середньому Сході регіональне співробітництво поки що не дає істотного ефекту. Багато в чому формальні інтеграційні процеси в СНД.

Треба враховувати, що країни, які не використовують величезний потенціал інтеграції в своїй економічній стратегії, не здатні вистояти в сучасній глобальній конкуренції, протистояти викликам глобалізації.

Найбільшими інтеграційними центрами в сучасних МЕВ є «тріада» найбільш значущих об'єднань.

Таблиця 4.2 . Частка найбільших інтеграційних об'єднань у світовому ВВП, експорті та інвестиціях (2004-2007 рр.)

Регіональний блок	Площа (тис. км2)	Населення (млн. чол)	ВВП	ВВП/ душу
ЕС -27 Європейский Союз	4 892,685	499,673	2009 р. $ 16, 523 трлн	$39 900
EAВT-4 Європейска асоціація вільної торгівлі	529,600	12,233	2009 р. $899,187 млрд	$38 546
НАФТА-3 Північноамериканська угода про вільну торгівлю	21 588,638	430,495	2004 $12, 889  трлн 2006 $15,337 трлн 2007 $16,189, трлн	$29 942
АСЕАН-10 Асоціація держав Південно)Східної Азії	4 480,323	592,342	2009 р. $1,1 трлн	$4 044 (ППС) $1 267 (номінально)
АТЕС-21 Азіатсько-Тихоокеанське економічне свіпробітництво	62 321, 172	2 682,5	$35,328 трлн	$18,257
МЕРКОСУР-5 Південноамериканський спільний ринок	Аргентина- 2 766,890 Бразилія- 8 514,877 Уругвай- 176,220 Парагвай – 406,752 Венесуела- 916,444 12 781,183	Аргентина- 40,134 Бразилія-192,572 Уругвай- 3,323 Парагвай-6,349 Венесуела-27,730 270,108	2009 р. $2,257 млрд.	$5,490