8.Класифікація ос, за режимом обробки задач.

За режимом обробки задач розрізняють ОС, що забезпечують однопрограмний і мультипрограмний (мультизадачності) режими. Прикладом однопрограмної ОС є MS DOS. Під мультипрограмними розуміється спосіб організації обчислень, коли на однопроцесорній обчислювальній системі створюється видимість одночасного виконання декількох програм. Мультипрограмний режим забезпечує паралельне виконання декількох додатків, і при цьому програмісти, створюють ці програми, не повинні піклуватися про механізми організації їхньої паралельної роботи. Мультизадачність припускає, що програмісти самі розроблять паралельне виконання і взаємодію додатків. Сучасні ОС для ПК реалізують обидва режими.

9.Класифікація ос, за способами побудови.

Способи побудови ядра системи - монолітне ядро або мікроядерний підхід. 

• Більшість ОС має монолітне ядро, яке компонується як одна програма, що працює в привілейованому режимі і використовує швидкі переходи з однієї процедури на іншу. Таке ядро ​​ділиться на основні компоненти і модулі, що реалізують додаткову функціональність. Перехід з користувальницького режиму в режим ядра здійснюється через системні виклики - інтерфейс ядра операційної системи. 

• ОС на базі мікроядра, яке працює у привілейованому режимі і виконує тільки мінімум функцій по управлінню апаратурою. Більш високорівневі функції операційної системи виконуються спеціалізованими компонентами - серверами в режимі користувача. Управління та обмін даними при цьому здійснюється через передачу повідомлень, доставка яких є однією з основних функцій мікроядра. 

10.Охарактеризуйте підсистему керування ресурсами

Найважливіші ресурси — це пам’ять та процесор (тобто процесорний час).

Основна пам'ять є одним із видів ресурсів, розподілюваних між процесами. ОС відповідає за виділення пам'яті під захищений адресний простір процесу і за вивільнення пам'яті після завершення процесу. Обсяг пам'яті, доступний процесу, може змінюватися в ході виконання, у цьому разі говорять про динамічний розподіл пам'яті.

ОС повинна забезпечувати можливість виконання програм, які окремо або разом перевищують за обсягом доступну основну пам'ять. Для цього в ній має бути реалізована технологія віртуальної пам'яті. Така технологія дає можливість розміщувати в основній пам'яті тільки потрьіні в поточний момент часу інструкції й дані процесу, при цьому вміст іншої частини адресного простору зберігається на диску.

Процеси отримують можливість виконувати конкретну роботу, коли в їх розпорядження надаються фізичні процесори. Задачу розподілу процесорів вирішують операційні системи. Визначення того, коли слід виділяти процесори і яким саме процесам - називається плануванням. Існує планування на верхньому рівні (визначає яким завданням буде дозволено активно конкурувати за захоплення ресурсів системи), на проміжному рівні (визначає яким процесам буде дозволено змагатись за захоплення ЦП.) , на нижньому рівні (визначає якому з процесів, що готові до виконання, буде надаватись ЦП, який звільнився.). Якщо після надання ЦП в розпорядження деякого процесу, відібрати ЦП у нього не можна, то має місце дисципліна планування без переключення. Інакше має місце дисципліна з переключенням.