Тема 15: Загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб

Питання для обговорення

1. Поняття та ознаки особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими.

2. Розвиток концепції особистих немайнових прав у цивільному праві. Галузева належність особистих немайнових, не пов’язаних з майновими, відносин.

3. Джерела правового регулювання особистих немайнових прав фізичної особи.

4. Поняття та ознаки особистих немайнових відносин.

5. Підстави виникнення особистих немайнових прав фізичної особи.

6. Здійснення та гарантії забезпечення особистих немайнових прав.

7. Система особистих немайнових прав у Цивільному кодексі України.

8. Захист особистих немайнових прав.

Методичні вказівки

Розбудова громадянського суспільства та формування правової держави є неможливим без створення надійного та ефективного механізму забезпечення прав і свобод людини. Основою його розвитку становлять положення глави 2 Конституцію України, що закріплюють базові права людини і громадянина. Їх деталізація і регулювання відносин у сфері реалізації та особистих прав вперше здійснено на рівні кодифікованого правового акта у книзі другій Цивільного кодексу України.

Слід підкреслити, що структурне закріплення положень про особисті немайнові права фізичної особи після книги першої ЦК України (“Загальні положення”) цілком відповідає Конституції України, що вказує на пріоритетність охорони прав і свобод людини, проголошуючи її найвищою соціальною цінністю суспільства.

Крім Конституції та положень ЦК України правова охорона особистих немайнових благ фізичної особи забезпечується низкою актів міжнародного характеру (Загальною декларацією прав людини, Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права тощо) та рядом спеціальних законів (“Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про донорство крові та її компонентів”, “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” тощо).

В юридичній доктрині вже протягом тривалого часу дискутується питання галузевої належності особистих немайнових прав фізичної особи. Висловлювались думки на користь необхідності охорони даної групи прав лише конституційним законодавством. Обґрунтовувалась також позиція щодо можливостей захисту цивільним правом комплексу особистих немайнових прав фізичної особи, але не допустимості їх регулювання цивільним законодавством. Існує й третя точка зору, яка знайшла своє втілення у положеннях книги 2 ЦК України, що вказує на необхідність і можливість регулювання та захисту відносин у галузі особистих немайнових прав цивільно-правовими нормами.

Відповідно до Конституції України, яка змінила розуміння прав людини як таких, що отримуються нею від держави, на концепцію прав людини, що пов'язані із самим фактом її існування, ч. 1 ст. 269 ЦК України вказує, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові відносини виникають з приводу особистих немайнових благ та належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності та інших обставин.

Дані права мають абсолютний характер, який відрізняє їх від майнових прав, що у своїй переважній більшості відносні. Конкретному носієві абсолютного права протистоїть невизначене коло осіб, які повинні поважати та не порушувати його право.

Основна частина особистих немайнових прав виникає у зв'язку з народженням фізичної особи, тобто вони є природними правами людини.

Іншою рисою особистих немайнових прав фізичної особи є відсутність економічного (або майнового) змісту (ч. 2 ст. 269 ЦК). Вони мають єдину неекономічну природу та утворюються у духовній сфері життя суспільства. Відсутність економічного змісту випливає перш за все із самої їх назви як немайнових прав.

Особливістю особистих немайнових прав є те, що вони тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути їх позбавлена. Це правило відповідає найважливішим положенням Конституції, які стосуються всієї сфери прав людини, а саме невідчужуваність і непорушність прав і свобод людини (ст. 21), неможливість скасування конституційних прав і свобод (ст. 24). Невіддільність від особи - носія даного нематеріального права індивідуалізує і робить неповторною саму особистість.

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно, тобто без обмеження строку.

ЦК України здійснив диференціацію особистих немайнових прав фізичної особи на дві групи: 1) права, що забезпечують природне існування фізичної особи; 2) права, які забезпечують її соціальне буття. До першої категорії належать: право на життя, на охорону здоров’я та на медичну допомогу: право на свободу та особисту недоторканість, право на донорство, на сім’ю, на опіку або піклування, на безпечне для життя та здоров’я довкілля тощо. Іншу групи формують: право ім’я, право на повагу до честі і гідності, право на недоторканість ділової репутації, право на індивідуальність, на особисте життя та його таємницю, на інформацію, особисті папери та таємницю кореспонденції, на місце проживання, на недоторканість житла, на вибір роду занять, на свободу пересування та на свободу об’єднання тощо.

Захист особистих немайнових прав від протиправних посягань інших осіб здійснюється як загальними способами, встановленими для всього комплексу цивільних прав, так і спеціальними правоохоронним засобами відповідно до змісту права, способу його порушення та наслідків правопорушення.

Завдання

Завдання № 1

Під час виступу по телебаченню президент компанії “Турист-Інвест” Коваленко заявив, що туристична фірма “Довіра” ошукує своїх клієнтів та надає послуги, не маючи на те відповідної ліцензії. Через півтора місяці адвокати АТЗТ “Довіра” звернулися до суду з позовом до компанії, вимагаючи протягом 1 тижня спростувати поширені відомості як такі, що не відповідають дійсності і додали ліцензію про право на надання туристичних послуг.

Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, крім того, що відповідальною буде телекомпанія.

Чи підлягають задоволенню вимоги позивача ? Вирішить справу.

Завдання № 2

Глибін звернувся до районного суду з позовом до Петровського про спростування недостовірної інформації, посилаючись на таке. Відповідач, беручи участь у засіданні як представник підприємства “Укравто”, даючи пояснення по суті позову прокурора про визнання недійсною приватизації підприємства “Укравто” розповсюджував неправдиві відомості, які ганьблять честь та гідність позивача. Зокрема, він пояснював, що Глибін, будучи директором державного підприємства “Укравто” під час його приватизації шляхом зловживання службовим становищем незаконно придбав 75 % паїв підприємства. Ці відомості позивач просив суд визнати такими, що не відповідають дійсності та компенсувати йому моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Яка інформація вважається недостовірною? Хто має право на її спростування? Вирішить справу.

Завдання № 3

Медвєдєва була притягнена до кримінальної відповідальності. На запит органів попереднього слідства директором магазину “Книга” їй було видано характеристику з місця роботи, в якій вказувалось, що Медвєдєва, працюючи в магазині з 1997 року, зарекомендувала себе з негативного боку, систематично допускала порушення трудової дисципліни, неввічливо себе поводила з покупцями, допускала порушення правил обліку та зберігання товарно-матеріальних цінностей, з членами трудового колективу постійно конфліктувала, в житті трудового колективу участі не приймала.

Ознайомившись із характеристикою під час вивчення кримінальної справи, Медвєдєва розцінила дані, вказані про неї в службовій характеристиці, такими, що не відповідають дійсності та ганьблять її честь та гідність.

Як Медвєдєва може захистити свої права? Чи є правові підстави для пред’явлення позову про захист честі та гідності? Вирішить справу.