Тема 5: підготовка. Перепідготовка та підвищення кваліфікації персоналу

1 Професійна орієнтація

2 Професійна підготовка робочих кадрі*.

3. Перепідготовка та підвищення клаііфІкаі(Лробочих кадрів.

4 Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів У Професійне навчання персоналу па фірмі. •

6. Пільги для працівників, які поєднують роботу І навчанням

7. Адаптація персоналу,

1. Професійна орієнтація

Сучасне виробництво характеризується складною системою рої поділу праці з великою кількістю різних професій. Щоб реально орієнтуватись в цих умовах, необхідною перш за все постійно діюча система інформування. Система професійного оріснтування с необхідною як регулятор, який спрямовує індивідуальні здібності на подальший Тх розвиток і підготовку висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства.

Спеціалісти з менеджменту персоналу вважають, що професійна орієнтація — це комплексна система, складовими частинами якої с

- профінформація;

- профпоради і профконсультування;

- профвідбір і профдобір;

- початкове працевлаштування;

• профадаптація різних груп населення.

Всі ці складові елементи системи (див. рис. І) зорієнтовані на відповідні вікові групи працездатного населення, перш за все — на молодь, і сприяють правильному вибору професії, профілю професійні» підготовки, сфери прикладання праці, а також ефективному професійному просуванню. Головна роль у пропаганді професій повинна належати загальноосвітній школі. До цього часу шкільні програми та позакласні заходи мало уваги приділяють цим питанням. Недостатню роботу з пропаганди здійснюють господарські кадри у державних службах.

Рис. І. Складові елементи комплексної системи професійної орієнтації.

2. Професійна підготовка робочих кадрів.

Після закінчення загальноосвітньо? школи молодь залучається у суспільне виробництво різними шляхами. Сисгсму професійної підготовки робочих кадрів показано на рнс.2.

І

Рис. 2. Системі підготовки робочих кадрі*

Перший шлях: юнаки ТІ дівчата поступають на підприємства та інші організації і в порядку індивідуально-бригадного учнівства та курсового навчання одержують професію, підвищують свої загальноосвітні знання і професійну кваліфікацію у вечірніх (змінних) середніх загальноосвітніх школах та вечірніх професійно-технічних училищах.

Другий шлях: після закінчення школи молоді» одержує виробничу спеціальність у навчальних закладах професійно-технічних училищ, окремих навчальних школах, у яких поряд Ь загальною середньою освітою забезпечується початкова професійна підготовка.

Система підготовки робочих кадрів характеризується поєднанням практичної і теоретичної підготовки, забезпечує опанування високопродуктивних методів праці.

Підготовка кваліфікованих робітників здійсиюспся у системі професійно-технічної освіти і безпосередньо на виробництві. Система професійно-технічної освіти готує кваліфіковані кадри робочих професій майже для всіх галузей народного господарство.

Термін навчання залежать від галузі, для якої готуються кадри, і ряду інших факторів. Навчальні плани професійно-технічних училищ складаються з двох напрямів: професійного і освітнього.

3. Перепідготовка та підвишеиив кваліфікації робочих кадрів

Необхідність перепідготовки робочих кадрів зумовлена такими обставинами:

• вивільненням робітників у результаті технічного прогресу та реконструкції підприємства;

• відсутністю попиту на професійну структуру робітників, яка спаявся у зв'язку з територіальним переміщенням виробництва;

• відповідністю професійного набору робітників погребам ви¬робництва.

Між процесом підготовки нових робітників і перепідготовкою тих, шо мають стаж роботи на виробництві, с суттєві відмінності.

Якщо підготовка передбачає навчання професійно-кваліфікаційним знанням і навичкам, то перепідготовка — розширення і поглиблення професійно-кваліфікаційних навичок і знань, агі робітники набули за період підготовки і вдосконалили в процесі трудової діяльності.

Перепідготовки робітників — цс процес навчання, иддяки якому у робітника розширюються можливості застосування праці. Вона передбачає професійні зміни.

Перепідготовка здійснюється на спеціальних курсах з відривом або без відриву від виробництва. Така система мас забезпечити відповідність між профссіональио-кваліфікаційною структурою робочих кадрів та досягненнями науки і технології, які впроваджуються у виробництво.

На підприємствах і в навчальних закладах створюються курси ділового призначення, курси опанування суміжних спеціальностей і професій, виробничо-технічні курси, індивідуально-бригадне учнівство.

Підвищення кваліфікації робітників здійснюється підприємствами для свойс працівників з відривом і без відриву від виробництва, через курсову мережу, школи передових методів праці, технічні гуртки, семінари. Важливою формою підвищення кваліфікації є вечірнє навчання у професійно-технічних училищах, спеціальнім вищих навчальних закладах. Виявлення потреб підприємства у кваліфікованих робочих кадрах і визначення джерел їх забезпечення досягається через систему балансових розрахунків. Розрахунок потреби враховує приріст їх чисельності і компенсує вибуття. Вихідними у визначенні чисельності робітників за професіями на майбутній період с дані про структуру обладнання, план підвищення ефективності, обсяг виробництва, продуктивність праці, враховуються і зміни професійного складу робочих кадрів. Спочатку розраховується чисельність робітників на плайовий період і визначається додаткова потреба.

Додаткова потреба у робітниках розраховується у зв’язку з приростом кількості робочих місць, компенсуванням вибуття.

Після визначення чисельності і додаткової потреби складається план підготовки робітників за формами навчання і підвищення кваліфікації, виходячи із потреби у кваліфікованому персоналі.