105. Творчість композиторів г. Майбороди, с. Людкевича та ін.

Гео́ргій Іларіо́нович Ма́йборода - український радянський композитор. Народний артист СРСР (1960), депутат Верховної Ради УРСР 7-9 скликань, брат композитора Платона Майбороди. закінчив Київське музичне училище, в 1941 — Київську консерваторію по класу композиції у Л. Н. Ревуцького, в 1949 під його керівництвом — аспірантуру. Г.Майборода вніс значний внесок у розвиток української музики. Працював у різних жанрах, переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора займає поезія українських поетів — Т.Шевченка та І.Франка та інших. У 50-х рр. Г.Майборода виступав і як диригент – виконавець своїх творів, як критик і рецензент, як педагог. Так, у 1952-58 рр. він викладав на історико-теоретичному й диригентському факультетах Київської консерваторії курс оркестровки й читання партитур. Перебував у спілчанських правліннях композиторів України та СССР.Композитор наполегливо працює. Він створює опери "Милана" (1957; друга ред. 1967), "Арсенал" (1960), "Тарас Шевченко" (1964), "Ярослав Мудрий" (1973). Написав чотири симфонії, кілька рапсодій, сюїт, увертюр, концертів для голосу й скрипки з оркестром, численні хори, романси, збірники обробок українських народних пісень, що принесли йому заслужену славу й популярність. 1960 р. він удостоєний звання народного артиста СССР, а в 1963 році стає лауреатом Шевченківської премії. Станісла́в Пили́пович Людке́вич — український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог. Доктор музикознавства (1908). Творчість Людкевича перейнята громадянським пафосом, позначена масштабним національним колоритом.До найграндіозніших творів композитора належить кантата-симфонія «Кавказ», написана на вірші однойменної поеми Шевченка. Першу частину твору композитор закінчив 1905, всю партитуру — 1913. Прем'єра відбулася 1914 у Львьові силами хору товариства «Боян» на концерті, присвяченому 100-річчю від дня народження Кобзаря. Диригував автор. Кантату «Заповіт» Людкевич створив до 120-річчя від дня народження Кобзаря (1934). Перше її виконання відбулося 1935 (львівський хор «Боян» під керуванням автора). У 1950-х Людкевич заново відредагував кантату — і в такому вигляді вона ввійшла до кращих зразків кантато-ораторіального жанру. Лев (Левко́) Микола́йович Реву́цький (20 лютого 1889, Іржавець — 30 березня 1977, Київ) — український композитор, педагог, музичнийі громадський діяч, брат Дмитра Ревуцького, дядько Валер'яна Ревуцького, племінник Олекси та Миколи Стороженків. Доктормистецтвознавства (1941). Академік АН УРСР (1957). 3аслужений діяч мистецтв УРСР (1941), Народний артист СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1969). Лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1966) Ревуцький автор творів великих музичних форм: соната для фортепіано, дві симфонії (друга на теми українських народних пісень 1926, у новій редакції 1940, один з найкращих творів P.), два концерти для фортепіано. Ці твори написані з тонким знанням виконавчого апарату, одні з перших в українській музичній літературі. Також у творах менших форм (фортепіанні прелюдії, твори для скрипки й віолончелі з фортепіано) Ревуцький дуже оригінальний свіжістю музичної мови й технічними прийомами. Серед вокальних творів відзначається кантата «Хустина», як і прекрасні обробки народних пісень для голосу з фортепіано, в яких особливо цікаві фортепіанні партії, трактовані наскрізь самостійно (окремі збірники «Гал. пісні», «Сонечко», «Козацькі та історичні пісні»). Значний внесок Л.Ревуцький зробив і в розвиток жанру обробки народних пісень. У його творчій спадщині близько 120 оригінальних обробок.