
- •2.Управлінський облік
- •1.Поняття, предмет та метод управлінського обліку.
- •2.Взаємозв'язок та відмінності фінансового і управлінського обліку.
- •3. Мета та основні напрямки класифікації витрат на підприємстві.
- •4. Класифікація витрат з метою оцінки запасів та визначення фінансового результату.
- •5. Класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень.
- •6. Класифікація витрат з метою контролю виконання
- •7. Поняття собівартості. Алгоритм розрахунку собівартості виробленої та реалізованої продукції. Витрати на продукцію та витрати періоду.
- •8.Характеристика витрат на виробництво. Прямі та непрямі витрати.
- •9.Моделі поведінки витрат. Поняття фактору витрат. Постійні та змінні витрати.
- •10.Поняття функції витрат. Необхідність та методи оцінки її показників.
- •11.Поняття калькулювання витрат: системи та методи.
- •12.Зміст елементів витрат та статей калькуляції.
- •14Облік та калькулювання собівартості продукції за процесами
- •15Облік та калькулювання собівартості продукції за повними виробничими витратами.
- •16Облік та калькулювання собівартості продукції за неповними виробничими витратами.
- •17Облік та калькулювання за нормативними витратами
- •18Мета і методика аналізу взаємозв'язку "Витрати - обсяг - прибуток".
- •19Поняття аналізу беззбитковості. Методика визначення точки беззбитковості.
- •20Припущення, покладені в основу аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток".
- •21. Процес прийняття рішень і релевантність облікової інформації.
- •22.Загальна класифікація та зміст типових управлінських рішень.
- •23. Прийняття поточних рішень. Прийняття рішення про спеціальне замовлення, розширення або скорочення сегмента.
- •24. Прийняття поточних рішень. Прийняття рішення "виробляти чи купувати", "продавати чи обробляти далі".
- •25.Аналіз та прийняття управлінських рішень за умов обмежень.
- •26.Рішення щодо ціноутворення. Економічна модель ціноутворення.
- •27.Суть та мета бюджетування. Послідовність розробки та види бюджетів.
- •28.Особливості прирістного бюджетування та бюджетування "з нуля".
- •29. Поняття і класифікація центрів відповідальності.
- •30. Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •3.Організація і методика економічного аналізу
- •1.Зміст, функції та предмет економічного аналізу.
- •2.Класифікація видів екон аналізу.
- •3.Фактори і резерви в екон аналізі
- •4.Детерміноване моделювання і перетворення факторних сист.
- •6.Методи елімінування
- •7.Методи комплексної економічної оцінки.
- •8.Організація аналітичної роботи, як основа прийняття управлінських рішень. Основні правила організації аналізу.
- •9.Інформаційне забезпечення економічного аналізу
- •10.Зміст та інформаційна база аналізу фінансового стану.
- •11. Аналіз активів і пасивів підприємства.
- •12. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.
- •13. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
- •14. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
- •15. Аналіз грошових потоків підприємства.
- •16. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства.
- •17. Аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу реалізації та прибутку.
- •18. Аналіз рентабельності діяльності підприємства.
- •19. Аналіз ділової активності підприємства.
- •20. Аналіз оборотності капіталу.
- •21. Аналіз структури та асортименту випуску продукції
- •22.Аналіз якості продукції
- •Виконання плану виробництва продукції за сортністю
- •23. Аналіз ритмічності виробництва
- •24. Аналіз використання фонду робочого часу
- •25. Аналіз продуктивності праці
- •26. Аналіз використання фонду оплати праці
- •27. Аналіз показників ефективності використання основних засобів
- •28. Аналіз екстенсивного завантаження та інтенсивності використання виробничого обладнання.
- •29. Аналіз ефективності використання виробничих запасів
- •30. Аналіз операційних витрат підприємства. ?????? (я це ніде не могла знайти, питала в Шевері я.В. – він теж не знав!!!)
- •4.Облікова політика підприємства
- •Державна політика з бухгалтерського обліку
- •Рівні формування і застосування облікової політики
- •3.Поняття і значення облікової політики для підприємства .
- •4. Завдання облікової політики підприємства
- •5. Внутрішні та зовнішні користувачі облікової політики та їх інформаційні потреби
- •6. Складові облікової політики
- •7. Основні елементи облікової політики
- •9. Документальне оформлення облікової політики підприємства.
- •10.Зміна облікової політики підприємства.
- •21 Облікова політика підприємства щодо необоротних активів/
- •22 Облікова політика підприємства щодо запасів
- •23 Облікова політика підприємства щодо товарно-заготівельних витрат.
- •24. Облікова політика щодо дебіторської заборгованості.
- •25. Облікова політика щодо фінансових інвестиції
- •26. Облікова політика щодо методики визнання доходів і виконання робіт та надання послуг
- •27. Облікова політика підприємства щодо методики калькулювання собівартості продукції.
- •28. Облікова політика підприємства щодо капіталізації фінансових витрат.
- •29. Облікова політика підприємства щодо організації роботи облікового апарату (бухгалтерії).
- •30. Фізична та фінансова концепції капіталу та їх збереження.
22 Облікова політика підприємства щодо запасів
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” (далі – ПБО 9). Крім того, при відображені в обліку та фінансовій звітності запасів необхідно враховувати вимоги інших ПБО: ПБО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, ПБО 2 “Баланс”, ПБО 16 “Витрати”, ПБО 19 “Об’єднання підприємств”.
Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу: існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, їх вартість може бути достовірно оцінена.
Згідно з ПБО 9 запаси – це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують або виникають внаслідок її проведення (ПБО 3, п.4).
За визначенням, запаси – це оборотні активи, тобто вони не повинні бути обмежені у використанні та призначені для реалізації або використання протягом року чи операційного циклу, якщо він довший за рік.
Відповідність запасів першому критерію визнання активів (ймовірність отримання підприємством в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням) тісно пов’язано з правом власності підприємства на ці запаси. Оскільки достатня впевненість у тому, що майбутні економічні вигоди надходитимуть до підприємства, може існувати тоді, коли ризик та винагороди вже перейшли до підприємства і воно здійснює управління та контроль за запасами.
Можна виділити дві категорії запасів щодо яких існують певні особливості, пов’язані з визначенням моменту переходу права власності: - запаси в дорозі; - товари, реалізовані на умовах, коли покупець має право на повернення товару.
Запаси в дорозі включаються до активів підприємства за наявності документального підтвердження (транспортні документи, електронне повідомлення тощо). Момент переходу права власності залежить від умов поставки.
Товари, реалізовані на умовах, коли покупець має право на повернення: за ПБО 15 дохід від реалізації визнається, якщо його суму можна достовірно визначити. Якщо такі розрахунки неможливо виконати, продаж не обліковується, доки залишається ймовірність повернення товару. Таким чином, товар залишається на балансі продавця.
Для цілей бухгалтерського обліку всі запаси підприємства можуть бути поділені на дві групи:
- власні запаси: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, тварини на відгодівлі.
- запаси, які не є власністю підприємства, але знаходяться на його території:метраіли,прийняті для переробки, матеріальні цінності на відповідальному зберіганню, товари на комісії.
Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, які підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання в ході нормального операційного циклу.
Незавершене виробництво – це незакінчені обробкою та складанням деталі, вузли і вироби, а також незакінчені технологічні процеси.
Готова продукція – це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно–правовим актом.
Товари – це матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
Матеріали, прийняті для переробки – давальницька сировина, яка не оплачується одержувачем і залишається власністю замовника.
Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні – матеріальні цінності, які реалізовані підприємством і право власності на які перейшло покупцю, але за умовами договору вони знаходяться на відповідальному зберіганні у підприємства-продавця
Товари на комісії – це товари, одержані в межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари.
Придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (ПБО 9 “Запаси”). Визначення первісної вартості запасів залежить від способу їх надходження на підприємство. ПБО 9 розглядає такі способи надходження запасів на підприємство:- придбані за плату; -виготовлені на підприємстві; - внесені до статутного фонду;- одержані безоплатно;- придбані в результаті обміну.
Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених пп. 24 – 28 ПБО 9 щодо оцінки запасів на дату балансу, яка розглянута нижче.
Первісна вартість запасів, придбаних за плату, – це собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
- суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
- інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
До витрат на придбання запасів не включаються отримані торговельні знижки, інші знижки та повернення товарів.
До первісної вартості запасів не включаються такі види витрат: понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Запаси, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущені, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), при вибутті оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів