4. Класифікація витрат з метою оцінки запасів та визначення фінансового результату.

Минулі та поточні витрати

До минулих (спожитих) витрат належать затрати, включені до собівартості реалізованих товарів та амортизаційні відрахування. Тобто, минулі (спожиті) витрати, - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду

Поточні витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

Поточні витрати відображаються в активі балансу, а минулі - у звіті про фінансові результати (у звіті про прибуток).

Витрати на продукцію та витрати періоду

На практиці не всі витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом або придбанням товарів. Тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат належать всі витрати (матеріали, зарплата, амортизація устаткування і т.д.), пов'язані з функцією виробництва продукції.

Витрати періоду - це витрати, які не входять у собівартість запасів і розглядаються як затрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Підприємства, які виробляють продукцію, до таких витрат відносять витрати на:

• управління,

• маркетинг,

• відстеження,

• розробки і т. п.

Минулі витрати на продукцію (товари) відображаються у звіті про прибуток, як собівартість реалізованої продукції.

Собівартість реалізованої продукції або товарів визначається з урахуванням змін залишків запасів.

У сфері виробництва насамперед слід визначити собівартість готової продукції. Для цього необхідно прийняти до уваги зміну залишків незавершеного виробництва

Прямі та непрямі витрати

Важливою рисою витрат як в виробничій так і у невиробничій сфері є характер їх зв'язку з певним об'єктом продуктом, підрозділом, проектом і т. д. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Непрямі витрати - це витрати, які не можуть бути віднесені до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.

Вираз „економічно доцільним шляхом" означає, що відносячи витрати до певного об'єкта, слід керуватися принципом співвідношення витрат та вигод.

Віднесення витрат до прямих та непрямих залежить від того, що є об'єктом витрат.

Наприклад, амортизація станків є прямими витратами у відношенні до цього цеху, але непрямими витратами у відношенні до окремих видів продукції, яка виробляється в цьому цеху .

Таким чином, одні і ті ж витрати можуть бути одночасно прямими та непрямими щодо різних об'єктів.

На підприємствах виробничої сфери витрати на продукцію називають виробничими затратами, а витрати періоду -невиробничими витратами.

Виробничі витрати традиційно поділяють на основні та накладні витрати.

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. У світовій практиці основні витрати поділяють на три групи:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати.

Прямі матеріальні витрати - це вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готової продукції та можуть належати до певного виробу за визначенням "економічно доцільним шляхом".

Такі матеріали розглядають як допоміжні (непрямі) та, виходячи з принципу економічної доцільності, їх відносять до складу виробничих накладних витрат.

Прямі витрати на оплату праці - зарплата робітників, яка може входити у собівартість конкретних виробів економічно доцільним шляхом.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу та зарплату робітників, яка не може бути прямо віднесена на продукцію, розглядають як непряму зарплату та охоплюють до складу виробничих накладних витрат.

Інші прямі витрати - прямі витрати, крім прямих матеріальних витрат та прямих витрат на оплату праці.

На практиці ці витрати не завжди мають місце, тому в літературі, як правило, основні витрати обмежують прямими матеріалами та прямими витратами на оплату праці.

Виробничі накладні витрати - це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можуть належати до певних виробів економічно доцільним шляхом.

Прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати у сумі складають конверсійні витрати.

Конверсійні витрати - це витрати на обробку сировини для перетворення її в готовий продукт.

Невиробничі витрати охоплюють: витрати на управління, відстеження та розробку, збут продукції та інші функції бізнесу.

Найчастіше вони представлені витратами на збут та управління (загальні та адміністративні витрати).

До витрат на збут належать:

• оплата та комісійні продавцям, торговим агентам, робітникам відділу збуту та складів, водіям тощо; витрати на рекламу та відстеження ринку; витрати на відрядження;

• оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання приміщень, обладнання відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів тощо; пакувальні матеріали та ремонт тари;

• фрахт та інші виплати, пов'язані з транспортуванням продукції

• безнадійні борги та затрати на інкасацію дебіторської заборгованості;

• надання знижок (дисконт) покупцям;

• після продажне обслуговування клієнтів.

Загальні та адміністративні витрати охоплюють:

• загальні та корпоративні витрати (реєстрація акцій, щорічні збори, винагороди директорам, добровільні внески тощо);

• витрати на персонал офісу (зарплата, страхування, навчання тощо);

• витрати на утримання приміщень та обладнання офісу (оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт, комунальні послуги);

• гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, медичні тощо);

• витрати на зв'язок (поштові, телефонні, телефакс, факс тощо).;

• амортизацію нематеріальних активів;

• інші загальні витрати. Розглянута концепція витрат використовується для складання фінансової звітності, призначеної для прийняття управлінських рішень.