20Припущення, покладені в основу аналізу взаємозв'язку "витрати-обсяг-прибуток".

1)Аналіз припускає, що головним чинником витрат є обсяг діяльності, а інші чинники (ціна, технологія тощо) не змінюються протягом періоду, що аналізується. 2)Аналіз може бути застосований за умов виробництва одного продукту або постійного співвідношення декількох продуктів у комбінації їх продажу. Тому, якщо мають місце зміни в комбінації продажу, слід внести відповідні корективи до результатів первинних розрахунків. З)Аналіз заснований на методі калькулювання повних витрат. За умов використання методу калькулювання повних витрат такий аналіз може бути застосований тільки тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації. 4)Слід пам'ятати, що лінійна залежність між перемінними витратами на одиницю, ціною та обсягом діяльності, а також незмінність величини постійних витрат зберігаються тільки за умов релевантного діапазону діяльності підприємства. 5)Оскільки в основі аналізу лежить розподіл витрат на перемінні і постійні, то точність аналізу залежить від того, наскільки правильно визначена функція витрат.

Наведені припущення певною мірою обмежують можливості аналізу витрат, обсягу діяльності та прибутку. Однак, обережне застосування такого аналізу дозволяє отримати необхідну інформацію для планування, ціноутворення та прийняття поточних рішень.

21. Процес прийняття рішень і релевантність облікової інформації.

При прийнятті рішення щодо можливості економії витрат витрати поділяють на релевантні та нерелевантні. Першими слід вважати витрати, на які можна впливати, тобто ті, які стосуються конкретного рішення або величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення. Саме прийняття рішення – цілеспрямований вибір з кількох альтерн. варіантів такої дії, що забезпечує досягнення обраної мети або розв’язання пев-ної проблеми.Управлінські рішення бувають організаційні, економічні, технічні, соціальні та ін. Управлінські рішення здійснюються на рівнях: - керівництва; -менеджерів; - начальників відділів;

Рішення можуть відноситися до підприємства в цілому, або бути пов'язані з конкретним питанням ( виконання плану цехом, підвищення якості продукції,). Основними формами рішення є: наказ, розпорядження, програма, план.

Для вибору кращого варіанта, як правило, порівнюють витрати і доходи та визначають прибуток (або збиток), що його забезпечує прийняття того або іншого варіанта рішення. Тому для аналізу альтернативних варіантів рішення доцільно брати лише релевантні доходи і витрати, тобто такі, як можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Зміненими ж можуть бути лише доходи і витрати, які стосуються майбутнього, а ті, що мали місце в минулому, вже ніякими управлінськими рішеннями не можна змінити. Отже, минулі витрати не можуть бути релевантними.

Об'єктом Довгостроквих або стратегічних рішень зазвичай є інвестиції для збільшення виробничих потужностей, розробка нових виробів, опанування нових ринків тощо.

Поряд зі стратегічними рішеннями менеджери приймають рішення, пов'язані з використанням ресурсів у процесі поточної діяльності. Такі рішення називаються короткостроковими або операційними. Вони стосуються головним чином нижчого та середнього рівнів управління. Об'єктом короткотермінових рішень можуть бути ціна і обсяг реалізації продукції, прийняття спеціальних замовлень, скорочення або розширення виробництва певних виробів тощо.

Процес підготовки і прийняття рішення містить кілька етапів (рис.1)

1)Вибір мети(постановка проблеми)	2)Визначення можливих варіантів дії		3)Збирання даних про альтернативи	4)Аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів	5)Прийняття рішення

Облікова інформація, що використовується для прийняття управлінських рішень, мусить бути релевантною, своєчасною і достовірною.

Релевантність означає, що данні обліку мають задовольняти конкретні інформаційні потреби користувачів. У системі бухгалтерського обліку накопичується багато інформації, але це не означає, що вся інформація буде корисною для менеджера. Релевантною є тільки та інформація, що може вплинути на рішення менеджера. Таким чином, роль бухгалтера в процесі підготовки рішення полягає у своєчасному забезпечені менеджера достовірною і релевантною інформацією. Релевантними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Але розв’язання будь-якої проблеми стосується лише майбутніх витрат і доходів. Релевантні витрати і доходи становлять кількісний елемент релевантної інф-ї. Після отримання інформації, її аналізу та відповідній обробці виробляється рішення, яке приймає суб'єкт управління для подальшого впливу на систему.

Один із варіантів прийняття рішень - бездіяльність. «Хороший хірург не робитиме операції, доки це не стане необхідним».