Амортизація нематеріальних активів

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюєть­ся підприємством при визнанні цього об'єкта активом, але не більше 20 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нема­теріальних активів слід ураховувати: строки корисного використан­ня подібних активів; моральний знос, що передбачається; правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підпри­ємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх еконо­мічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то аморти­зація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бух­галтерського обліку № 7 "Основні засоби".

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:

• коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо при­дбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного викорис­тання;

• коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єк­та.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для ви­користання. Суму нарахованої амортизації підприємства відобра­жають збільшенням суми витрат підприємства і накопиченої амор­тизації нематеріальних активів.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Нарахування амортизації відображається на рахунках: Кредит — 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" та Дебетах рахунків: 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 949 "Інші витрати операційної діяльності", Дебет — 83 "Амортизація" та Кредит — 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів".

Вибуття нематеріальних активів

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибут­тя або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливо­сті отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання.

Операції відображуються на рахунках: Дебет — 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів" та Кредит — 12 "Нематеріальні активи", Дебет — 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" та Кредит — 12 "Нематеріальні активи", Дебет — 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" та Кредит — 742 "Доход від реалізації необоротних активів", Дебет — 976 "Списання необоротних активів" та Кредит — 12 "Нематеріальні активи", Дебет — 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" та Кредит — 12 "Нематеріальні активи", Дебет — 976 "Списання необоротних активів" та Кредит — 641 "Розрахунки за податка­ми", Дебет — 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" та Кредит — 12 "Нематеріальні активи", Дебет — 133 "Накопичена амортиза­ція нематеріальних активів" та Кредит — 12 "Нематеріальні активи", Дебет — 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" та Кре­дит — 746 "Інші доходи від звичайної діяльності".

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю. Операції відображуються на рахунках: Дебет — 742 "Доход від реалізації необоротних активів" та Кредит —^; 641 "Розрахунки за податками", Дебет — 972 "Собівар­тість реалізованих необоротних активів" та Кредит — 66 "Розра­хунки з оплати праці" та Кредит — 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", Дебет — 31 "Рахунки в банках" та Кредит — 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", Дебет — 742 "Доход від ре­алізації необоротних активів" та Кредит — 79 "Фінансові резуль­тати".

Регістри аналітичного обліку нематеріальних активів, що вибу­ли, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття цих об'єктів.

Порядок оформлення операцій з обліку виробничих запасів

Порядок бухгалтерського обліку виробничих запасів регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1999 року.

Відповідно до Положення (стандарту) № 9 до запасів належать активи, які

• утримуються для подальшого продажу за умов зви­чайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробниц­тва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утриму­ються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їхня вартість може бути достовірно визна­чена.

Запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою, і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призна­чена для продажу і відповідає технічним та якісним характерис­тикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отри­мані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовують­ся протягом не більше одного року або нормального операційно­го циклу, якщо він більше одного року;

• поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за Поло­женням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси", а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового госпо­дарства після її первісного визнання. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Виробничі запаси обліковуються на рахунку 20 "Виробничі запаси". Відповідно на рахунках 21, 22, 26 та 28 обліковуються поточні біологічні активи, малоцінні та швидкозношувані предме­ти, готова продукція та товари.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівар­тість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

• транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю за­пасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризи­ків транспортування запасів)²;

• інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і під­вищення якісно технічних характеристик запасів.

Операції, пов'язані із придбанням виробничих запасів відобра­жуються на рахунках: Дебет — 20 "Виробничі запаси" та Кре­дит — 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками" або (685), Дебет — 641 "Розрахунки за податками" або Дебет — 644 "Податковий кредит" та Кредит — 63 "Розрахунки з постачаль­никами та підрядчиками", Дебет — 63 "Розрахунки з постачаль­никами та підрядчиками" та Кредит — 31 "Рахунки в банках".

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського облі­ку № 16 "Витрати", затвердженим Наказом Міністерства фінан­сів України № 318 від 30 грудня 1999 року.

Облік надходження виробничих запасів.

Прихід матеріальних цінностей цієї групи оформляється зовнішніми документами:

• накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), що виписується постачальником, або оформляється прибутковий ордер (ф. № М-4);

• товаротранспортна накладна (ф. № 1-ТН), що є єдиним документом для постачальника і покупця. Для постачальника це первинний документ, що підтверджує факт відвантаження продук­ції, а значить, і списання її на покупця; а для покупця — це первинний документ для приходу матеріальних цінностей;

• податкова накладна, яка дає право покупцеві, зареєстрова­ному як платник податку на додану вартість, на відшкодування сплаченого податку шляхом включення в податковий кредит.

На підставі зазначених документів і фактичного надходження виробничих запасів на склад підприємства виписується внутрішній первинний документ — накладна на прихід.

Приймання запасів від своїх цехів та підрозділів здійснюється за накладною, яка виписується іншим підрозділом.

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних до­кументів, приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7).