Крім розподілу на зазначені чотири групи, слід відзначити, що як критерії класифікації правових форм державного управління мають місце:

а) очікувані результати - за цим критерієм розрізняють позитив­ не регулювання (регулювання суспільних відносин з метою їх упорядкування) та реакцію на негативні явища у сфері державного управління (притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності);

б) юридичний зміст - доцільно розрізняти уповноважуючі, зо­бов'язуючі та забороняючі правові форми державного управління.

Неправові форми державного управління - це зовнішні про­яви конкретних дій органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, які не спричиняють настання юридичних наслідків. Хоча не­правові форми державного управління і не пов'язані з виданням нормативних чи індивідуальних актів, але вони відіграють надзви­чайно важливу роль у забезпеченні повсякденної діяльності орга­нів державного управління. Йдеться про те, що саме неправові (їх іще називають організаційними) форми забезпечують чіткість і злагодженість роботи внутрішньоуправлінських структур, які, своєю чергою, або відіграють допоміжну роль стосовно до правових форм державного управління, або мають самостійне значення.

З-поміж неправових форм державного управління вирізняють:

проведення організаційних заходів (підготовка та проведен­ня нарад, зборів, конференцій, інспектування та контроль вико­нання робіт, надання практичної допомоги у виконанні тих чи ін­ших завдань і т. ін.). Характерно, що організаційні заходи або пе­редують, або є наслідками правових форм державного управління, що свідчить про тісний зв'язок різних видів форм державного управління;

здійснення матеріально-технічних операцій (допоміжні дії, спрямовані на створення умов для функціонування органів держав­ного управління та посадових осіб). Це - діловодство, підготовка аналітичних і статистичних даних, складання звітів, довідок, оформ­лення документів тощо. Слід зазначити, що без певних правових форм державного управління звіти, довідки та інші результати здійснення матеріально-технічних операцій юридичної сили не мають.

2. Правові акти державного управління

Правовий акт державного управління - це офіційно оформ­лений результат волевиявлення суб'єкта державного управ­ління, що здійснений в односторонньому порядку і тягне за собою юридичні наслідки.

Іншими словами, це оформлене встановленим чином певне рі­шення суб'єкта державного управління. Слід указати, що абсолют­на більшість управлінських рішень реалізуються саме за допомоги правових актів державного управління, які надають цим рішенням юридичної сили.

Ознаки правових актів державного управління:

Державно-владний характер - правові акти виражають вплив держави на регулювання тих чи інших суспільних відносин. Можна зробити висновок, що це - один із проявів принципу «влада -підпорядкування» в адміністративно-правових відносинах.

Переважно імперативний характер правових приписів - суб'єкти, на яких розраховано дію правового акта, звичайно, не мають іншого варіанта поведінки, а повинні діяти лише так, як визначено в цьому управлінському акті. Недотримання вимог пра­вового акта уможливлює застосування адміністративного примусу або притягнення до відповідальності.

Підзаконність - ідеться про відповідність Конституції України та законам України.

Видаються в межах повноважень державних органів (поса­дових осіб) - кожний суб'єкт державного управління має право видавати правові акти лише у межах своєї компетенції (прав та обов'язків, визначених у Конституції та законах України).

Визначена форма та процедура введення в дію - залежно від виду правового акта існує певний порядок його прийняття та набуття ним чинності.

Вирізняють декілька критеріїв для класифікації правових ак­тів державного управління.

За юридичною природою:

Нормативні - встановлюють загальні правила поведінки учасників адміністративно-правових відносин і розраховані на багаторазове застосування в однотипних суспільних відносинах.

Індивідуальні - встановлюють правила поведінки в конк­ретних ситуаціях і стосуються конкретних осіб.

Змішані - встановлюють правила поведінки як загального характеру, що розраховані на багаторазове застосування, так і кон­кретного індивідуального спрямування.

Від суб'єктів видання:

Акти Президента України.

Акти Кабінету Міністрів України.

Акти центральних органів виконавчої влади.

Акти місцевих органів виконавчої влади.

Акти адміністрацій державних підприємств, установ, орга­нізацій.

Акти органів місцевого самоврядування.

За юридичною формою:

укази - акти Президента України, видані в межах його пов­новажень;

постанови - акти органів державного управління переважно нормативного характеру;

розпорядження - акти органів державного управління (поса­дових осіб), що мають переважно індивідуальний характер;

рішення - акти управління, що приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самовряду­вання в колегіальному порядку;

накази - єдиноначальні акти управління, видані у процесі діяльності посадових осіб;

інструкції - акти управління, що визначають порядок здійс­нення певних дій, робіт і т. д. Інструкції завжди мають норматив­ний характер, тому що розраховані на багаторазове використання.