8. Які етапи розвитку проходить міжнародна інвестиційна діяльність компанії?

Експорт – найпоширеніша форма міжнародної інвестиційної діяльності компаній. Має місце у зв’язку з появою надлишку продукції; відновлюється регулярно, але без довгострокових зобов’язань. Відносини між іноземними партнерами чисто комерційні.

У випадку інвестицій на контрактній основі фірма вдається до тривалих зв’язків, щоб стабілізувати власний збут. Довгостроковий контракт може бути укладений з імпортером на основі франшизи або ліцензії. Франшиза (франчайзінг) – договірна маркетингова система збуту споживчих товарів і послуг. Вона передбачає довгострокові стосунки, за яких одна фірма, яку називають франшизером, надає іншій фірмі право провадження певного бізнесу під певною маркою на обмеженій території з умовою дотримання обумовлених правил. Покупець франшизи сплачує франшизеру деяку суму плюс відрахування від продажу, одержуючи замість цього право на використання комерційної марки плюс постійну підтримку і передачу досвіду.

У випадку, коли фірма переходить до прямого інвестування і контролює партнера (стадія участі), створюється торгова фірма за рубежем або спільне підприємство (СП). Через декілька років, за умови абсолютної пайової участі, тобто коли фірма володіє 100 % капіталу іноземної філії, настає стадія прямого інвестування в контрольовану філію. Коли іноземні філії переходять на автономний розвиток, спираючись на національний капітал, національні кадри, власні НДОКР, настає етап автономної філії (дочірньої компанії). Завершальна форма міжнародної інвестиційної діяльності характерна для нашого часу. Це стадія глобальної фірми, тобто транснаціональної компанії.

Однією із сучасних форм інвестування, яка широко застосовується в практиці міжнародної діяльності, є лізинг.

Лізинг – це договір про оренду засобів виробництва, устаткування, інвентарю або нерухомого майна спеціального призначення, що були придбані з метою їх передачі в оренду підприємству.

9. У чому полягають сутність та мета лізингу?

Лізинг – це договір про оренду засобів виробництва, устаткування, інвентарю або нерухомого майна спеціального призначення, що були придбані з метою їх передачі в оренду підприємству. Лізинг розглядається як спосіб фінансування. Проте на відміну від інших способів, які не забезпечують фінансування специфічних активів, лізинг дозволяє фінансувати конкретне майно, рухоме або нерухоме, або купувати торгово-промислове підприємство як сукупність майнових і немайнових елементів.

Мета лізингу:

- гарантувати орендарю можливість використовувати майно на правах власника протягом мінімального періоду за ціною, обумовленою заздалегідь у договорі про оренду;

- забезпечити лізинговій компанії отримання обумовленої в договорі орендної плати протягом певного періоду, який названо як такий, що є «не підлягає скасуванню»;

- дати можливість орендарю наприкінці цього періоду в разі потреби отримати орендоване майно за досить низькою залишковою вартістю, подовжити термін дії договору про оренду на короткий період за нижчу орендну плату або повернути лізинговій компанії її матеріальні цінності.