Тема 3 Державне Управління

І. поняття і види форм ДУ.

Форма Державного Управління – це способи зовнішнього вираження діяльності органів ВВ. Переважаючою класифікацією форм ДУ є їх поділ залежно від настання правових наслідків на правові і неправі. До правових належать форми використання яких спричиняє виникнення конкретного юридичного результату. Найчастіше правові форми поділяють на: а) видання правових актів управління (як нормативного, так і індивідуального характеру); б)укладання адміністративних договорів.; в) вчинення інших юридично значимих дій, до яких відносять прийняття присяги, службова атестація, оцінювання результатів діяльності ДС; г) реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, НА, винаходів …

До не правових належать форми, які не спричиняють правових наслідків: різноманітні організаційні дії (проведення нарад, круглих столів, конференцій).

ІІ поняття і види правових актів управління.

І в науковій літературі, і в законодавстві відсутнє єдине значення правового акту (адміністративні акти, акти публічної реєстрації).

Ознаки ПА: 1) під законність, яка означає, що акт управління видається на підставі та на виконання закону, і відповідно до актів вищестоящих органів влади; 2)імперативність; 3) видання в межах компетенції органу який його прийняв; 4) односторонність, що означає, що акт є результатом владного волевиявлення; 6) належна оформленість, що означає, що ПА є актами письмовими, який прийнятий з дотриманням відповідної техніки ; 7) офіційність, акт видається від імені органу держави.

Види правових актів. За критерієм юридичної природи: нормативні, індивідуальні (правозастосовні).

Нормативні, це акти які встановлюють, змінюють або скасовують норми права. Індивідуальні акти – це акти, які стосуються певних осіб і їх обов’язків. Змішані акти – це акти, які містять як нормативні приписи, так і індивідуальні (постанова КМ – відповідальність за виконання цієї постанови покласти на такого то такого).

За суб’єктами прийняття розрізняють: 1) акти Президента; 2) акти КМ; 3)акти керівників апарату інших державних органів; 4) акти держаних підприємств, установ, організацій.

За способом прийняття: прийняті єдиноначально, колегіально, за погодженням (ПМ призначається за погодженням з ВР).

ВИМОГИ, ЯКІ СТАВЛЯТЬСЯ ДО ПА: загальні вимоги, всі акти не залежно ким і коли вони видаються (відповідність Конституції, законам, та іншим НА), неможливість порушення цим актом порушення прав свобод і законних інтересів, встановлених КУ і законами; 3) дотримання правил техніки прийняття акту – це застосування лише тих назв і визначень, які передбачені чинним законодавством, видання акту в межах компетенції органу.

Спеціальні вимоги.

Організаційно-технічні вимоги – такі вимоги, що обов’язково має бути печатка, підпис. Вимого організаційно-технічного характеру до актів загального правління.

ПРАВОВІ НАСЛІДКИ недотримання вимог, які ставляться до ПАУ. Залежно від ступеня і характеру допущених порушень правові акти поділяють: 1)дефектні: заперечні і нікчемні. Нікчемними вважаються ПА, які не породжують юридичних наслідків, тобто недійсні з моменту їх видання. Др. Таких відносять акти, які містять наступні приписи: 1)вчинити злочинні дії, які прийняті, з порушенням строку давності; 2) з порушенням компетенції; 3)при відсутності законної підстави для видання акту (видання актів з порушенням строків давності).

Заперечними є такі правові акти, незаконність яких не є очевидною, тобто містять окремі незаконні положення або технічні помилки, у них відсутні окремі реквізити або прийняв з порушенням певної процедури, хоча їх можна оспорити в адміністративного або судовому порядку, до органу вищестоящого. Такі акти підлягають обов’язковому виконанню, на відміну від нікчемних.

ІІІ. порядок прийняття і чинність правових актів управління Порядок прийняття певних актів має стадії: 1) підготовка акту: 2) виявлення правової ініціативи, правові акти приймаються або з ініціативи органів, за заявами або скаргами громадян, на підставі протесту прокурора, за дорученням вищестоящого органу; 3) з’ясування фактичного стану справ і можливих варіантів вирішення питання; 4) підготовка проекту акту, яка покладається на відповідну структуру органу або окрема посадова особа. 2. Прийняття правового акту: а) обговорення, обов’язкове голосування; б) внесення змін в результаті обговорення в) оформлення правового акту, яке передбачає остаточне редагування, підписання і присвоєння порядкового номера. 3. Доведення правового акту до виконавця.

До чинності правових актів у науковій літературі розрізняють наступні юридичні стани: 1) припинення дії правових актів; 2) зупинення; 3) зміна. Припинення дії правових актів можливе при наявності таких підстав: а) настанням певного юридичного факту (ліквідація юридичної особи абр смерть ФО, зникнення адресату правового акту). Закінчення строку дії акту. Скасування акту: скасовує президент або голова адміністрації вищого рівня. Прийняття нового акту з даного питання. Зупинення дії акту: зупинення дії ату має місце тоді, коли певні положення даного правового акту не відповідають вимогам закону або на даний ПА подана скарга або внесений протест прокурора (тимчасовий захід). Зміна ПА проводиться якщо ПА застарів, і старі положення замінюють новими.