6. Проведення фінансової політики в умовах сьогодення

Державна регіональна фінансова політика - це складова державної регіональної економічної політики.

Державна регіональна фінансова політика-це система заходів, що здійснюються центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використання фінансових ресурсів у регіонах та в інших адміністративно-територіальних одиницях.

Головним елементом у системі заходів державної регіональної фінансової політики с систематичне надання центральною владою допомоги владним органам тих територій, котрі не мають достатніх ресурсів для виконання покладених на них функцій.

Основні завдання державної регіональної фінансової політики:

1. У законодавчому порядку слід встановити: обов'язком центральної влади є забезпечення єдиних стандартів якості життя на всій території країни.

2. Вищими органами державної влади має бути встановлено перелік регіонів і територій, які потребують фінансової підтримки центральної влади.

3. Використання нагромадженого у багатьох країнах досвіду організаційних механізмів досягненню цілей державної регіональної фінансової політики.

4. Запровадження І використання арсеналу фінансових інструментів досягнення цілей державної регіональної фінансової політики.

В процесі своєї діяльності держава вирішує досить суперечливі завдання, і тому, відповідно фінансова політика повинна бути балансуючою. Основними напрямками фінансової політики в сучасних умовах є:

1) проведення заходів щодо остаточного переведення підприємств, і особливо державних, до ринкових відносин;

2) оздоровлення грошово-кредитної системи та повний вихід з кризового стану фінансів держави;

3) комплекс заходів по соціальному захисту населення.

Отже, головне завдання фінансової політики в період сучасних перетворень в нашій країні полягає не тільки в тому, щоб забезпечити матеріально ці перетворення, але й запобігти соціальній напрузі в суспільстві і максимально пом’якшити переходу від однієї системи відносин до іншої.

7. Суть податкової реформи, яка проводиться в Україні

Реформу українського податкового законодавства було розпочато у грудні 2010 року, коли Президент України підписав прийнятий Верховною Радою новий Податковий кодекс.

Першу редакцію Кодексу, ухвалену Верховною Радою у листопаді 2010 року, Президент повернув у парламент для повторного розгляду.

Новий Податковий кодекс, що набув чинності 1 січня 2011 року, містить низку важливих нововведень, спрямованих на підвищення привабливості України для національних та іноземних інвесторів.

До числа основних переваг нового Кодексу належать скорочення кількості видів загальнодержавних податків з 29 до 17. Документом також передбачене поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств з нинішніх 25 % до 16 %: у 2011 році — до 23 %, у 2012 році — до 21 %, у 2013 році — до 19 %, а починаючи з 2016 року ставка податку на прибуток підприємств становитиме 16 %. Окремо слід наголосити, що новий Кодекс на найближчі 10 років зменшує податковий тягар для легкої, суднобудівної та авіабудівної промисловості, а також для готельного бізнесу.

Ставку податку на додану вартість (ПДВ) знижено з 20 % до 17 %. Податковий кодекс також запроваджує процедуру автоматичного відшкодування ПДВ, яка передбачає, що податок має бути повернуто компаніям у 23-денний термін з часу подання відповідної заявки. У разі затримки з поверненням ПДВ на відповідну установу буде накладено штраф в обсязі 120 % від ставки рефінансування Національного банку України.

Новий Податковий кодекс повністю звільняє від сплати ПДВ будівництво об’єктів доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Наслідком такого кроку має стати суттєве зниження цін на житло у середній та нижній ціновій категорії і заохочення притоку інвестицій у цю сферу.