3. Територіальна громада та її правовий статус

Територіальна громада - це сукупність громадян України, які спільно проживають у міському чи сільському поселенні, мають колективні інтереси і визначений законом правовий статус. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Територіальні громади обирають відповідні ради. Вони обирають сільського, селищного чи міського голову.

Правовий статус територіальної громади визначений Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування", Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами..

Територіальній громаді надається статус юридичної особи. Вона виступає як:

1. Суб'єкт цивільно-правових відносин. Відповідно до цього компетенцією територіальної громади є: створення юридичних осіб публічного права - комунальних підприємств, навчальних закладів тощо; створення юридичних осіб приватного права - підприємницьких товариств тощо; здійснення господарських операцій; майнові відносини; стягнення зборів зі своїх членів для задоволення суспільних потреб та ін.

2. Суб'єкт бюджетного процесу з такими повноваженнями: формування власного бюджету; створення позабюджетних, валютних, страхових, резервних і інших цільових фондів грошових ресурсів;

3. Суб'єкт підприємницької діяльності у сфері надання суспільних послуг;

4. Суб'єкт фінансово-кредитних відносин: Здійснює розміщення місцевих позик;

4. Функції і повноваження територіальних громад

Територіальна громада виконує важливі суспільні функції, забезпечує реалізацію основних соціально-економічних прав громадян, є інструментом залучення їх до управління суспільством та його економікою.

Діапазон функцій, які здійснюють територіальні громади дуже широкий.

Так, до першої групи функцій відносять:

1. Політичну функцію - виявляється в забезпеченні реалізації громадянами конституційного права брати участь в державних і суспільних справах.

2. Економічну - спрямована на створення локального сектору економіки. Полягає у вирішенні економічних питань місцевого значення, у т.ч. у виконанні програм соціально-економічного розвитку; управлінні комунальної власності, місцевих фінансів тощо;

3. Соціально-культурну - вирішення соціально-культурних питань місцевого значення. До відання місцевого самоврядування віднесено управління установами освіти, охорони здоров'я, культури, які належать територіальному колективу.

4. Екологічну - створення місцевих програм а також участь у загальнодержавних і регіональних програмах охорони навколишнього середовища

4. Фінансова автономія місцевих органів влади

Фінансова автономія – це база самоврядування територіальних колективів, самостійності всіх рівнів місцевої влади.

Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам: обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами. Фінансова автономія є основною формою реалізації принципів місцевого самоврядування. Фінансова автономія місцевих органів влади – це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій.

Фінансова незалежність у сукупності з організаційною й адміністративною незалежністю є передумовою ефективного розв'язання місцевими органами влади покладених на них завдань. Таким чином, головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права не передбачено в законодавстві, то місцева влада фінансової автономії не має.

Право прийняття рішень є загальною передумовою фінансової автономії місцевих органів влади.

Фінансова автономія місцевих органів влади може бути реалізована лише за умови, що ці органи зможуть будувати власні фінансові системи на основі своїх рішень. Місцеві органи влади в межах закону та своїх повноважень, мають самостійно визначати свої видатки, доходи, способи формування доходів, самостійно будувати відповідні фінансові інститути, мати власну компетенцію в системі фінансових відносин .

Таким чином, головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права не передбачено в законодавстві, то місцева влада фінансової автономії не має.

За різних умов місцеві органи влади можуть мати різні обсяги фінансової компетенції і, таким чином, різні рівні фінансової автономії.

Рівень фінансової автономії окремої території залежить від її податкоспроможності. Території з малою податкоспроможністю, мають об'єктивно зумовлений низький рівень фінансової автономії. І навпаки, території з високою податкоспроможністю, мають вищий рівень фінансової автономії. Це ж стосується і територій, що мають Податкоспроможність на рівні середніх показників.