35. Надання першої долікарняної допомоги при ураженні електрострумом

Врятування життя людини, ураженої електричним струмом, багато в чому залежить від швидкості і правильності дій осіб, що надають допомогу. Долікарську допомогу потрібно почати надавати негайно, по можливості на місці події, одночасно викликавши медичну допомогу. Перш за все потрібно якомога швидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. При неможливості відключити електроустановку від мережі потрібно відразу ж приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не доторкаючись при цьому до потерпілого. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, потрібно запобігти можливості його травмування при падінні. При звільненні людини від напруги до 1000 В можна скористатися канатом, палицею, дошкою та іншим сухим предметом, не проводять струм. Можна відтягнути потерпілого за сухий одяг. При відтягування за ноги не слід торкатися взуття чи одягу потерпілого без ізоляції своїх рук, так як взуття та одяг можуть бути сирими і проводити електричний струм. Для ізоляції рук краще всього скористатися діелектричними рукавичками, а при їх відсутності - обмотати руку будь-якою сухою матерією. Рекомендується при цьому діяти однією рукою.

Від струмоведучих частин напругою понад 1000 В потерпілого потрібно звільняти за допомогою штанги або ізолюючих кліщів, розрахованих на відповідну напругу, надівши при цьому діелектричні рукавички і боти. Слід пам'ятати про небезпеку крокової напруги, якщо провід лежить на землі. Якщо не можна швидко вимкнути живлення лінії електропередачі, потрібно замкнути дроти накоротко, накинь-сів на них гнучкий провід достатнього перетину, один кінець якого попередньо заземлити (приєднати до металічних опорах, заземлювального спуску та ін.) Якщо потерпілий торкається одного проводу, то часто достатньо заземлити тільки цей провід.

Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого залежать від його стану. Якщо він у свідомості, потрібно забезпечити йому на деякий час повний спокій, не дозволяючи йому рухатися до прибуття лікаря.

Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожно, але прощупується пульс, треба відразу ж робити штучне дихання за способом «з рота в рот» чи «з рота в ніс».

При відсутності дихання і пульсу, розширених зіницях і наростаючою синюшності шкіри і слизових оболонок потрібно робити штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця. Надавати допомогу потрібно до прибуття лікаря, оскільки відомо багато випадків, коли штучне дихання і масаж серця, що проводяться безперервно протягом 3-4 год., повертали потерпілих до життя.

36. Основні правила пожежної безпеки на підприємствах та в установах

Пожежна безпека – стан об'єкта, за якого виключається можливість пожежі, а у випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небезпечних факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей. Одним із основних факторів забезпечення пожежної безпеки є пожежна профілактика.

Система попередження пожеж – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання виникненню та розвитку пожежі. Вона передбачає виявлення початкової стадії пожежі, своєчасну інформацію й, у разі необхідності, включення автоматичних систем пожежегасіння.

Система попередження пожеж також передбачає зниження пального навантаження в приміщеннях, проведення пожежотехнічних обстежень, використання знаків безпеки, своєчасне виявлення початкової стадії пожежі, передачу інформації про місце і час її виникнення й, у разі необхідності, включення автоматичних засобів пожежегасіння. Засобами протипожежної автоматики забезпечуються виробничі приміщення категорій А, Б і В.

Установки автоматичної електричної пожежної сигналізації монтують на складах, базах та інших пожежовибухонебезпечних об’єктах. Основними складовими частинами цих установок є: датчики (сповісники), що монтуються в будівлях або на території об’єктів і призначені для подання сигналу про пожежу; приймальні апарати (станції), що забезпечують приймання сигналів від датчиків, а також автоматичні системи пожежегасіння.

Датчики можуть бути тепловими, димовими, світловими. Принципи роботи їх будуються на дії тепла, продуктів згорання й ультрафіолетових променів.

Теплові датчики спрацьовують при температурі на 20-40°С вище від можливої максимальної температури при звичайних умовах. Серед них найбільш поширеними є біметалеві датчики, принцип дії яких базується на явищі термоелектрики. У провідниках, виконаних із різнорідних матеріалів, виникає термоелектрорушійна сила, якщо місця їх з’єднання тримати при різних температурах.

Світлові датчики працюють на принципі перетворення електромагнітного випромінювання відкритого полум’я в електричну енергію.

Теплові датчики контролюють 10-25 м2 площі приміщення, димові –30-100 м2, світлові – 400-600 м2. Їх закріплюють на стелі або підвішують на висоті 6-10 м.

Вибір пожежних сповіщувачів здійснюється в залежності від характеристики виробництв, технологічних процесів, приміщень.

При виборі димових датчиків не рекомендується використовувати такі, що працюють з радіо затоками, у приміщеннях з довготривалим перебуванням людей ( лікарні).

Органами чуття також можна виявити початок горіння за такими показниками, як дим, його дія на очі та дихання, специфічний запах горючих речовин та газів, які утворюються при горінні (фосген, окис азоту, сірководень та ін.), світло, язики полум’я тощо.